Справа № 761/26668/24
Провадження № 1-кс/761/17175/2024
13 серпня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2017 р. (справа №761/42941/17, провадження №1-кс/761/27603/2017) в рамках кримінального провадження № 12014100100014098, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, -
10.07.2024 року на розгляд слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2017 р. (справа №761/42941/17, провадження №1-кс/761/27603/2017) в рамках кримінального провадження № 12014100100014098, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, в якому заявник просив суд скасувати арешт на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності та зареєстровані за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Як на підставу звернення до суду з клопотанням заявник посилається на положення ст. 174 КПК України та обґрунтовує його тим, що в рамках кримінального провадження № 12014100100014098, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2017 р. (справа №761/42941/17, провадження №1-кс/761/27603/2017) було накладено арешт на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності та зареєстровані за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .. На думку заявника, арешт на перелічене у клопотанні майно було накладено необґрунтовано та у його застосуванні відпала потреба. Так, заявник зазначає, що власники майна не мають жодного відношення до розслідуваного кримінального провадження. Зауважує, що ОСОБА_7 дізналась про існування накладеного арешту під час звернення до нотаріуса для відкриття спадкової справи у зв'язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_8 . Крім того, заявник вказує, що арешти накладені в рамках кримінального провадження вже скасовувались слідчими суддями.
Представник власника арештованого майна адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Присутній у судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, вважаючи, що арешт було накладено обґрунтовано та у його застосуванні потреба не відпала.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ГСУ СБ України здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 12014100100014098, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України. Наразі досудове розслідування зазначеного кримінального провадження здійснюється Шевченківським УП ГУНП у м. Києві.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2017 р. (справа №761/42941/17, провадження №1-кс/761/27603/2017) у рамках кримінального провадження № 12014100100014098, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України було накладено арешт на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності та зареєстровані за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..
При цьому, підставою для прийняття рішення про арешт зазначеного у клопотанні майна була наявність розумних підозр вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України та є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12014100100014098, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.
У свою чергу, слідчий суддя вважає обґрунтованими та такими, що повністю відповідають вимогам кримінального процесуального закону України, мотиви, які стали підставою для задоволення клопотання слідчого/прокурора та застосування такого обмежувального заходу як арешт майна. Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів доводи ухвали про накладення арешту на вищевказане майно, в судовому засіданні встановлено не було. Не було надано заявником і належних доказів, які б свідчили про те, що на даний час потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту відпала.
Слід зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2017 р. (справа №761/42941/17, провадження №1-кс/761/27603/2017) в рамках кримінального провадження № 12014100100014098, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 170, 173, 174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2017 р. (справа №761/42941/17, провадження №1-кс/761/27603/2017) в рамках кримінального провадження № 12014100100014098, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ст. 356, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, однак проти неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1