Справа № 191/4708/24
Провадження № 1-в/191/587/24
іменем України
20 грудня 2024 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX,
До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення вироку стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX.
Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.
Прокурор вважав клопотання таким, що не підлягає задоволенню.
Суд, з урахуванням думки прокурора, дослідивши матеріали, долучені до клопотання, вважає необхідним у задоволенні клопотання відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «СВК (№94)» за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.11.2023, яким його засуджено за ч.4 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді 6 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 призначено покарання у вигляді 6 років 1 місяця позбавлення волі. Зараховано у строк відбування покарання строк його перебування під вартою з 24.09.2022 до 26.09.2022, з 24.05.2023 до 28.11.2023 включно. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили. Строк відбування покарання рахувати з моменту початку фактичного відбування покарання.
Вирок набрав законної сили 29.12.2023.
Відповідно до змісту зазначеного вироку ОСОБА_4 01.08.2022, на початку серпня 2022 року, 24.09.2022, 23.08.2022, 29.11.2022, 12.04.2023, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185, ч.1 ст.263 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, завдавши потерпілим матеріальну шкоду в розмірі 1301,00 грн., 3024,45 грн., 476,70 грн., 868,50 грн. відповідно.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.04.2019, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців. Початок строку покарання рахується з моменту затримання 19.12.2018. Зараховано у строк відбуття покарання час знаходження ОСОБА_4 під вартою з 19.12.2018 по 27.02.2020 включно. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний - тримання під вартою.
Вирок набрав законної сили 03.04.2020.
Відповідно до змісту зазначеного вироку ОСОБА_4 11.07.2017, 12.07.2017, 20.07.2017, 21.07.2017, 10.08.2017, 23.09.2017, 24.09.2017, 25.09.2017, 24.11.2017, 07.12.2017 вчинив кримінальні правопорушенні, передбачені за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, завдавши потерпілим матеріальну шкоду в розмірі 1958,34 грн., 12032, 00 грн., 1297,67 грн., 2909,00 грн., 269,97 грн., 269,00 грн., 3465,00 грн.,
Частиною 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання покарань.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі Закон № 3886-IX), який набув чинності 09.08.2024, внесено зміни до ст. 51 (Дрібне викрадення чужого майна) Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст.5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) Закон № 3886-IХ, яким внесено зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважались кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені цим законом мають зворотну силу в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та п.п 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України.
Пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачає, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Приписами підпункту 169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV Податкового кодексу України розмір податкової соціальної пільги визначений у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2017 встановлений на рівні 1600,00 грн.
Тобто для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального неоподатковуваний мінімум у 2017 році становив 800,00 грн. Відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01.01.2017 складали 1600,00 грн.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2018 встановлений на рівні 1762,00 грн.
Тобто для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального неоподатковуваний мінімум у 2018 році становив 881,00 грн. Відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01.01.2018 складали 1762,00 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2023 встановлений на рівні 2648,00 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2022 встановлений на рівні 2481,00 грн.
Тобто для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального неоподатковуваний мінімум у 2022 році становив 1240,50 грн. Відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01.01.2022 складали 2481,00 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2023 встановлений на рівні 2648,00 грн.
Тобто для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального неоподатковуваний мінімум у 2023 році становив 1324,00 грн. Відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01.01.2023 складали 2648,00 грн.
Як вбачається зі змісту вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.11.2023, яким ОСОБА_4 засуджено ч.4 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України КК України, сума крадіжки за одним з епізодів перевищує визначений законодавством мінімум.
За вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2020, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України, сума крадіжки за кількома епізодами кожної статті також перевищує встановлений законодавством розмір.
Статтями 537, 539 КПК України законодавець визначив вичерпний перелік питань, які має право вирішувати суд під час виконання вироків.
Так, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Положеннями ч. 2, 3 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 КК України.
Враховуючи вказані положення КПК України, а також те, що Закон №3886-ІХ є таким законом, яким скасовано кримінальну протиправність кримінальних правопорушень, передбачених ст.185,190,191 КК України, в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 НМ (установленого на час вчинення діяння), суд, в порядку п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України може лише вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для звільнення засудженого від призначеного покарання, але це не означає, що суд повинен переглядати кожен епізод кримінального правопорушення у випадку, якщо їх було декілька за відповідною статтею КК України. Тому, якщо хоча б за одним фактом вартість предмета кримінального правопорушення перевищує 2 НМ (установленого на час вчинення діяння), то особа не підлягає звільненню відповідно до Закону України № 3886-IX від 18.07.2024.
Таким чином, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання засудженого.
Керуючись ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, Законом України № 3886-IX від 18.07.2024, суд
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» для вручення засудженому ОСОБА_4 .
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суду протягом семи діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1