Справа № 308/20442/24
про залишення позовної заяви без руху
27 грудня 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Управління патрульної поліції в Закапатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії EНА №3522744 від 21.11.2024 року,-
встановив:
ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" 22.12.2024 року звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 та Управління патрульної поліції в Закапатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії EНА №3522744 від 21.11.2024 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161 та 172 цього Кодексу (пункт 3 частини 1 ст. 171 КАС України) чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи має представник належні повноваження ( якщо позовну заяву подано представником) частини 1 ст. 122 КАС України; чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без руху або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Як вбачається з матеріалів справи предметом адміністративного спору є скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії EНА №3522744 від 21.11.2024 року (копія долучена до матеріалів справи).
Згідно вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до приписів ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Слід зазначити, що даною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Тому, при визначенні початку вказаного строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З матеріалів справи встановлено, що 21 листопада 2024 року відповідачем прийнято постанову серії серії EНА №3522744 від 21.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Згідно вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови, отже день винесення постанови враховується у строк. Законодавець не визначив початок обрахування строку з наступного дня після винесення постанови, а саме протягом десяти днів із дня винесення постанови.
Днем винесення постанови є 21 листопада 2024 року ( постанова долучена до матеріалів справи)
Таким чином , останнім днем звернення до суду з позовом є 01.12.2024 року ( неділя), а тому останнім днем оскарження було 02.12.2024 року.
Адміністративний позов про скасування цієї постанови позивач подав через систему «Електронний суд» 22.12.2024 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Позивачем разом з позовною заявою подано заяву про поновлення пропущеного строку, однак докази поважності пропуску строку позивачем не долучено.
В обгрунтування заяви про поновлення пропущеного строку вказує, що 30.11.2024 року ним оскаржено постанову серії EНА №3522744 від 21.11.2024 року до суду , після цього захворів і не побачив, що із-за невідомих для нього причин позовна заява не була прийнята до судового розгляду. В заяві. Позивач вказує, що долучає докази хвороби і перебування на лікуванні, а саме медичний висновок, проте такий відсутній в матеріалах справи.
Проте жодних доказів на підтвердження обгрунтованості поважності причин пропуску строку на оскарження не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, строки на звернення до суду не є абсолютними та можуть бути за певних обставин поновленими. При цьому процесуальний закон покладає на позивача, який пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, обов'язок доведення наявності у нього поважних причин для його пропуску.
Cудом надана оцінка доводам позивача викладених в заяві про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Вирішуючи питання поновлення строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для звернення до суду.
При визначенні початку вказаного строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення , дії, бездіяльність).
Разом з тим, як стверджує позивач у заяві про поновлення пропущеного строку , що 30.11.2024 року ним оскаржено постанову серії EНА №3522744 від 21.11.2024 року до суду , після цього захворів і не побачив, що із-за невідомих для нього причин позовна заява не була прийнята до судового розгляду.
При оцінці доводів, врахована позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 12.09.2018 по справі № 826/8851/17|К/9901/57234/18, згідно якої поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із відповідною заявою та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Окрім того, при оцінці доводів, врахована позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 31 серпня 2023 року по справі № 340/6025/22, згідно якої :
« Суд зазначає, що відповідно до офіційного визначення амбулаторне лікування - організація медичної допомоги в медичному закладі хворим, що приходять у медичний заклад.
27. Амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню).
28. Виписка із медичної карти амбулаторного хворого носить інформаційний характер щодо діагнозу основного захворювання, супутніх захворювань, короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, лікувальні і трудові рекомендації та не засвідчує тимчасову непрацездатність особи
29. При цьому, як зазначає сам представник позивач, останній не перебував на стаціонарному лікуванні, тобто не знаходився у стані, який дійсно не дозволяв йому звернутися до суду з позовом у встановлені процесуальним законом строки.
30. Таким чином вказані доводи не є об'єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування, або знаходження на лікарняному не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установлений законом строк.
31. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.06.2019, Верховного Суду у постановах від 17.07.2019 у справі № 815/1175/17, від 20.02.2020 у справі №560/3070/19, від 26.03.2020 у справі № 805/2688/18-а, від 27.08.2021 у справі № 520/17941/2020 щодо критеріїв оцінки поважності пропуску звернення до суду у зв'язку із перебуванням особи на амбулаторному лікуванні.»
Аналогічена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 640/16276/21.
Зважаючи на викладене вище, повертаючись до оцінки доводів позивача у даній справі, суд вважає викладені у заяві доводи не є об'єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування, або знаходження на лікарняному не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установлений законом строк. Окрім того, як стверджує позивач він оскаржив постанову до суду , і не побачив, що із-за невідомих для нього причин позовна заява не була прийнята до судового розгляду, проте доказів на підтвердження звернення до суду не надав.
Крім того, позивач не був позбавлений можливості звернутися особисто з відповідною позовною заявою або укласти договір про надання професійної правничої допомоги з іншим адвокатом та, як наслідок, здійснити реалізацію своїх прав та обов'язків, з дотриманням вимог КАС України.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14919/22.
Зважаючи на наведене вище, вказані позивачем причини пропуску звернення до суду, не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак є неповажними.
Враховуючи не визнання судом поважними підстави пропуску строку звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Тому, позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
У звязку з тим, що позивачем до позовної заяви всупереч вимогам ч.6 ст. 161 КАС України не долучено доказів поважності пропуску строку звернення до суду , що позбавляє суд можливості вирішити питання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду -позовна заява підлягає залишенню без руху відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.
Частиною 1 статті 46 КАС України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач, а з огляду на ч. 4 цієї статті відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, як визначено п.7 ч.1 ст. 4 КАС України.
Нормами статті 160 КАС України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.
Відповідно до ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
В порушення вимог ч.5 ст. 160 КАС України позивачем не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача.
Статтею 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків , накладення та зняття арештів на рахунки та майно.
Так, згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), поліція у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII передбачено, що, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
У силу ч. ч. 1-2 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Таким чином, за приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ст.122 ч.1 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про Національну поліцію" систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 ЗУ "Про Національну поліцію").
Частиною першою статті 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
З огляду на викладене, відповідач Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції є структурним підрозділом Національної поліції України, який не є юридичною особою, не може виступати відповідачем у справі за адміністративним позовом, суд зазначає, що належним відповідачем може бути лише орган Національної поліції, від імені якого діяв співробітник поліції, і який є юридичною особою.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції у цьому випадку є Департамент патрульної поліції, тобто суб'єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, оскільки інспектор патрульної поліції є посадовою особою відповідного органу, який діє не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції є лише територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не має статусу юридичної особи. Отже, належним відповідачем є Департамент патрульної поліції (місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646).
Відповідний висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі№742/2298/17.
Таким чином, враховуючи правову позицію суду касаційної інстанції, позивачу слід уточнити субєктний склад відповідачів за даним позовом і зазначити код ЄДРПОУ .
У відповідності до приписів ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулась із позовною заявою.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно усунути вищевказані недоліки зазначені в мотивувальній частині ухвали, та подати до суду позовну заяву в новій редакції з усуненими недоліками та з дотриманням вимог ст. ст. 160,161 КАС України, та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості учасників справи, які повинні бути належним чином завірені, та вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом і надати суду докази на підтвердження пропуску строку для звернення з позовом з поважних причин.
Після усунення недоліків заяви документи до суду направляти із обов'язковою вказівкою на номер справи та зазначенням прізвища судді, яким постановлена ухвала про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ч.1 ст. 123, ст. ст. 160,161, 169, 294 КАС України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Готра Едуарда Михайловича та Управління патрульної поліції в Закапатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії EНА №3522744 від 21.11.2024 року? залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків, який не перевищує пяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені п.1 ч.4 ст.169 КАС України та ч.2 ст. 123 КАС України .
Роз'яснити, що в разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду, а в разі не усунення недоліків позовної заяви, вона буде повернута.
Ухвала, відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца