Справа № 308/20190/24
24 грудня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної - ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12024071030002252 від 06.12.2024 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Городнє, Болградського р-ну., Одеської обл., громадянки України, українки, тимчасово не працюючої, розлученої, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
Слідчий СВ Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030002252 від 06.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подане клопотання мотивує тим, що 06.12.2024, приблизно о 00 годині 06 хвилин (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений), ОСОБА_4 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в приміщені квартири за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, в ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків з ОСОБА_8 , переслідуючи мету умисного спричинення тілесних ушкоджень, нанесла останньому удар ножом в область живота, в результаті чого ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді колота різаної (проникаючої) рани передньої черевної стінки.
06.12.2024 ОСОБА_4 було повідомлено про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Городнє, Болградського р-ну., Одеської обл., громадянка України, українка за національністю, тимчасово не працююча, не заміжня, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2024 підозрюваній ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 27.12.2024, без визначення розміру застави.
Однак досудове розслідування до 27 грудня 2024 року завершити не представляється можливим внаслідок складності провадження, оскільки кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, необхідно виконати значний обсяг слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, зокрема, тривалих експертних досліджень для забезпечення повного, об'єктивного та всебічного розслідування кримінального провадження, проведення допиту можливих свідків яким щось відомо з приводу даної події та скерування обвинувального акта до суду, а тому є необхідність у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_4 .
Підозрюваною у кримінальному провадженні є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Городнє, Болградського р-ну., Одеської обл., громадянка України, українка за національністю, тимчасово не працююча, не заміжня, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.
Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується наступними зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 06.12.2024; протоколом затримання особи від 06.12.2024; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 06.12.2024; протоколом проведення обшуку від 06.12.2024; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 06.12.2024; Ухвала слідчого судді від 06.12.2024 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та іншими матеріалами кримінального провадження.
В обґрунтування необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слідчим вказано, що не зменшилися заявлені під час застосування їй запобіжного заходу ризики, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта у цьому ж кримінальному провадженні .
Вказує, що підставою продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків, які продовжують існувати на даний час, вони не зменшилися і перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування до підозрюваної запобіжного заходу .
Слідчий зазначає, що у даному випадку ініціювання перед судом питання про продовження строку дії застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченої. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом не є припущенням, а об'єктивною дійсністю.
У зв'язку з чим особисте зобов'язання, особиста порука обвинуваченого, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із продовженням строків тримання під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів, як:
- особисте зобов'язання не може забезпечити належне виконання покладених на особу обов'язків, оскільки обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати суду встановити всі обставини події;
- особиста порука також не може бути застосована, як запобіжний захід, оскільки обвинувачений, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати суду встановити всі обставини події;
- домашній арешт також не зможе забезпечити належне виконання покладених на особу обов'язків, оскільки обвинувачений, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати суду всі обставини події;
- застава також не може забезпечити належне виконання покладених на особу обов'язків, оскільки існує ризик того, що перебуваючи на волі обвинувачений, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати суду встановити всі обставини події.
А тому інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваної, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.
Слідчий зазначає, що оскільки на даний час з об'єктивних причин досудове розслідування завершити не вдалось, а ризики, якими керувався слідчий суддя при обранні запобіжного заходу як тримання під вартою без права внесення застави, не зменшились та не припинили існувати, наявні підстави для продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою без права внесення застави.
Беручи до уваги наведене, а також те, що вищенаведені ризики на даний час не зменшились, існують і на даний час, орган досудового слідства просить продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Городнє, Болградського р-ну., Одеської обл., громадянки України, українки за національністю, тимчасово не працюючої, не заміжньої, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування
Позиція сторони обвинувачення в суді
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Прокурор надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Вказав,що завершити досудове розслідування у зазначений строк, не можливо внаслідок складності провадження, оскільки кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, необхідно виконати значний обсяг слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, зокрема, тривалих експертних досліджень.Просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник підозрюваної ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вважає клопотання необґрунтованим, а ризики не доведеними. Вважає, що обгрунтованість підозри є сумнівною. Вказав, що слідчий не долучив жодних доказів про призначення експертиз в тому числі і судово - медичної для визначення ступеня тяжкості завданих тілесних ушкоджень. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що у підозрюваної наявна неповнолітня дитина, яка залишилась без догляду на даний час.
Підозрювана ОСОБА_4 підтримала доводи захисника, просила змінити запобіжний захід.
Заслухавши думку прокурора про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_4 , пояснення захисника підозрюваної, підозрюваної, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що Ужгородським РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024071030002252 від 06.12.2024 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
06.12.2024 о 06:45 год. гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку ст. ст. 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
06.12.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
06.12.2024 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Строк тримання під вартою визначено до 27.12.2024.
Строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 у кримінальному провадженні закінчується 27.12.2024. Завершити досудове розслідування у зазначений строк, прийнявши одне з рішень передбачених ч.2 ст.283 КПК України, не можливо внаслідок складності провадження, оскільки кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, необхідно виконати значний обсяг слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, зокрема, тривалих експертних досліджень для забезпечення повного, об'єктивного та всебічного розслідування кримінального провадження, проведення допиту можливих свідків яким щось відомо з приводу даної події та скерування обвинувального акта до суду.
Необхідність у продовженні підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена необхідністю запобігти ризикам вчинення нею спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на перпілого, свідків.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
ст.197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.
При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 177, 178, 197, 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_4 був обраний з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на перпілого, свідків.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваної ОСОБА_4 під вартою, слідчий суддя враховує надані сторонами кримінального провадження докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке їй загрожує, у разі визнання її винною, наявність ризиків та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою .
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин. За вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Прокурором наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_4 про підозру, копія якого їй вручена.
Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та наявність ризиків, які не зменшились.
Слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182)
При цьому слідчим суддею при продовженні дії запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та заявлені ризики. Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування ( продовження ) дії запобіжного заходу.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 оскільки обґрунтованість підозри -це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні і для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваної, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, слідчий послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.
Існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 06.12.2024 року. Зазначені ризики на даний час не зменшились та зберігають свою актуальність.
Щодо існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Так, на переконання слідчого судді, ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Існування цього ризику пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 . Так, санкція ч.1 ст.121 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування підозрюваної від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для підозрюваної наслідків переховування у вигляді її покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором її винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування підозрюваної здається явно переконливою.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку слідчого судді, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою підозрюваних у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду наразі є високим.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду є актуальним.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваної, відсутність міцних соціальних зв'язків, вказує на наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 належить до тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від п'яти восьми років.
Дана обставина, може спонукати підозрювану до переховування від органів досудового розслідування та суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими слідчим суддею обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 у статусі підозрюваної не може свідчити про відсутність даного ризику.
Щодо існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Слідчий суддя прийшов до висновку щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у зв'язку із набуттям статусу підозрюваної та отримання примірнику клопотання про застосування запобіжного заходу з додатками, ОСОБА_4 отримала можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, роль речей і документів, які можуть бути використані як докази стороною обвинувачення. Враховуючи стадію досудового розслідування, необхідність проведення слідчих дій щодо встановлення та отримання додаткових доказів, достатньо ймовірним для ствердження є те, що остання використовуючи власні ділові зв'язки, можливості, може вживати заходи щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, а також може здійснюватися перешкоди у отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.
Щодо існування ризику незаконного впливу на потерпілого, свідка, експерта у цьому ж кримінальному провадженні.
Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваної ОСОБА_4 на свідка, потерпілого, експерта, у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілим у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, слідчий суддя може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки, потерпілі допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На переконання слідчого судді, ризик незаконного впливу на потерпілого та свідка у цьому ж кримінальному провадженні, з часом лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, підозрюваний стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрювану як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваній та не мають безпосереднього зв'язку із її особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Слідчий суддя вважає ризик впливу на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процесуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
Тож слідчий суддя не виключає можливості незаконного впливу на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, з боку підозрюваної з використанням свого кола звязків з метою схилити їх до зміни показань під час допиту на стадії досудового розслідування або в суді, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому слід врахувати, що оскільки наразі кримінальне провадження перебуває на початковій стадії досудового розслідування, стороною обвинувачення допитані не усі свідки у кримінальному провадженні. Таким чином, навіть незважаючи на проведення допитів осіб на стадії досудового розслідування, незастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дасть їй можливість здійснювати вплив на вказаних вище осіб з метою спотворення їхніх показань під час розгляду кримінального провадження у суді.
З огляду на це, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, є актуальним.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваної, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваної не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
Ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1,2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваної ОСОБА_4 під вартою.
До того ж, крім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваної, зокрема те, що ОСОБА_4 є внутрішньо переміщеною особою, фактично проживає в м. Ужгород, раніше не судима, має на утриманні одну неповнолітню дитину, розлучена, не працює офіційно , що не спростовує наявність встановлених слідчим суддею ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин слідчий суддя вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого їй злочину та вищевказаних ризиків, станом на день вирішення клопотання ризики не зменшилися, не відпали та продовжують існувати, і неможливість їх запобігання при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Дії підозрюваної ОСОБА_4 були спрямовані на умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Слідчий суддя бере до уваги те, що метою та підставами продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є запобігання ризикам, що встановленні слідчим суддею при застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу, та які продовжують існувати на даний час, вони не зменшилися і перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.
Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують.
Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування
При оцінці доводів слідчого, щодо існування обставин, які перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, якою до підозрюваної було застосовано запобіжний захід, слідчий суддя доходить висновку про існування потреби у проведенні або завершенні більшої частини із зазначених нею слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, обсяг яких є доволі значним і проведення яких є дійсно необхідним для забезпечення повного та неупередженого досудового розслідування, виявлення і дослідження усіх обставин, які підлягають доказуванню у відповідності до вимог ч. 2 ст. 91 КПК України.
При цьому, слідчий суддя вважає, що слідчим переконливо доведено, що існували об'єктивні обставини, які перешкоджали проведенню таких слідчих і процесуальних дій до закінчення дії попередньої ухвали.
На переконання слідчого судді, зазначене свідчить про наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, тобто до 27.12.2024.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_4 слідчий суддя також враховує, що в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження, внаслідок складності провадження, оскільки кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, необхідно виконати значний обсяг слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, зокрема, тривалих експертних досліджень для забезпечення повного, об'єктивного та всебічного розслідування кримінального провадження, проведення допиту можливих свідків яким щось відомо з приводу даної події та скерування обвинувального акта до суду.
Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув'язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з'ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам встановлених слідчим суддею, передбаченим ст. 177 КПК України.
Cлідчий суддя вважає, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваного та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Водночас слідчий суддя вважає, що вік та стан здоровя ОСОБА_4 дозволяють та не перешкоджають продовженню відносно неї дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоровя ОСОБА_4 перешкоджає продовженню відносно неї дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.
Виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про продовження підозрюваній ОСОБА_4 строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож слідчий суддя приходить до висновку про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
Щодо розміру застави та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрювану
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
З урахуванням норми п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, слідчий суддя не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.
Поряд з цим, у судовому засіданні підозрювана ОСОБА_4 та її захисник повідомили про те, що на утриманні ОСОБА_4 та разом із нею проживає її неповнолітня донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане підтверджується також показами потерпілого. Поряд з цим, відомостей про батька неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або інших близьких родичів проживаючих разом з неповнолітньою, слідчому судді не надано.
Згідно ч.1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Згідно зі ст.5 Сімейного кодексу України, саме батькам надається переважне право особистого виховання дітей. Батьків малолітніх або неповнолітніх дітей можуть тимчасово позбавити права на особисте виховання їх дітей, у разі затримання та підозри або обвинувачення у вчиненні ними кримінального правопорушення.
Згідно Закону України «Про охорону дитинства», «Про соціальний захист дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», Постанови КМУ №866 від 24.09.2008 р., тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, у межах своєї компетенції здійснює служба у справах дітей за місцем виявлення такої дитини.
Стаття 20 Конвенції про права дитини зазначає, що дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення, або яка у найвищих її інтересах не може бути залишена у такому оточенні, має право на особистий захист і допомогу з боку держави.
У Рішенні від 01.02.2018 р. у справі «Hadzhieva v. Bulgaria» Європейський Суд з праві людини відзначив, що «влада несе відповідальність за те, щоб або дати батькам можливість організувати догляд за нею з моменту узяття під варту, або потурбуватися про стан дитини з власної ініціативи». Встановивши, що неповнолітня особа залишилася без нагляду, влада зобов'язана надати дитині допомогу та підтримку - або в її будинку, або в прийомній сім'ї, або в спеціалізованій установі. Це зобов'язання виникає з моменту взяття батьків під варту.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» діти, які залишилися без піклування у зв'язку із відбуванням покарання батьками в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, належать до категорії «діти, позбавлені батьківського піклування».
Законодавчо закріплений імператив щодо необхідності повідомлення органами внутрішніх справ та іншими уповноваженими особами й установами про таких неповнолітніх служб у справах дітей за фактичним місцезнаходженням дітей. Особа, якій стало відомо про дитину, котра залишилася без батьківського піклування, зобов'язана негайно повідомити про таку дитину службу у справах дітей або уповноважений орган Національної поліції за місцем її перебування.
З метою створення належних умов для забезпечення реалізації прав кожної дитини на виховання в сім'ї, підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах та захисту прав дітей у таких сім'ях служби у справах дітей взаємодіють із суб'єктами соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю. Служба у справах дітей повинна дотримуватися законодавства України та в повній мірі захищати інтереси дітей.
А тому, у зв'язку із продовженням строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_4 , дитина, якої перебуває на утриманні підозрюваної, а саме - одна неповнолітня донька - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце перебування якої на даний час з'ясовується органом досудового розслідування, залишається без догляду у зв'язку із продовженням строку дії вказаного запобіжного заходу. Тому, слідчий суддя має підстави для звернення до Органу опіки та піклування за місцем знаходження та проживання дитини для вжиття необхідних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.
Враховуючи, що неповнолітня дитина підозрюваної залишається без батьківського нагляду та опіки, відповідно до положень ч.9 ст. 194 КПК України слід зобов'язати процесуального прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опікита піклування за місцем перебування дитини підозрюваної ОСОБА_4 , неповнолітньої доньки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про факт її залишення без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини, у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно її матері, а також органу опікита піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформувати слідчого, прокурора, слідчого суддю про місце проживання (перебування) дитини.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12024071030002252 від 06.12.2024 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Городнє, Болградського р-ну., Одеської обл., громадянки України, українки, тимчасово не працюючої, розлученої, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимій, підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, строком до 60 днів, в межах строків досудового розслідування, а саме до 14 січня 2025 року без визначення розміру застави.
Зобов'язати процесуального прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування дитини підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про факт її залишення без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини, у зв'язку із застосуваннямзапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно її матері.
Органу опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформувати слідчого, прокурора, слідчого суддю про місце проживання (перебування) дитини.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 27.12.2024 року о 10 -00 год.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1