справа № 235/2637/24
№ провадження 1-кп/208/572/24
Іменем України
07 листопада 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12023052410000726 від 12.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Під час судового провадження прокурором ОСОБА_6 , заявлено клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що ризики, які були наявні під час досудового розслідування наразі не зникли та не зменшились, зокрема обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений та захисник не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, та вважали за неможливе призначити судовий розгляд у зв'язку з відсутністю потерпілого.
Вислухавши прокурора, обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України», судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).
ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Суд вважає реальними, обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на те, що обвинувачений не має достатнього ступеню соціальних зв'язків, які б спростували ризик залишення меж міста, області або країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, обізнаний з особами свідків у кримінальному провадженні, не має офіційного постійного місця роботи або джерела заробітку що обґрунтовує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з метою отримання коштів для забезпечення фізіологічних потреб.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у вигляді тривалого позбавлення волі, суд не вбачає іншої можливості запобігти ризику переховування обвинуваченої від суду у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора про необхідність продовження щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на переконання суду, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати обвинувачену від переховування від суду, незаконного впливу на свідків та/або вчинення інших кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12023052410000726 від 12.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 січня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стецьківка Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, не маючого на утриманні дітей, військовослужбовця військової служби в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , сержанта, судимого 27.05.2003 Краснодарським крайовим судом РФ за ст. 105 ч. 2 п. «з», ст. 30 ч. 3-105 ч. 2 п.п. «а, ж, з», ст. 162 ч. 4, ст. 325 ч. 2, ст. 69 КК РФ до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, штраф 10000 руб.; ухвалою Сумського районного суду сумської області від 06.09.2013, вирок від 27.05.2003, приведено у відповідність до КК України, вважати засудженим за ст. 115 ч. 2 п. 6, ст. 15 ч. 3 ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 6, 12, ст. 187 ч. 4, ст. ст. 70 ч. 1 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 15 років, звільнений з місць позбавлення волі 27.12.2016 по відбуттю строку покарання., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1