Справа № 175/18280/24
Провадження № 3/175/9060/24
18 грудня 2024 року смт. Слобожанське Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Заборський В.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 187 КУпАП, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Згідно протоколу серії ВАВ №018956 від 30.09.2024, ОСОБА_1 29.09.2024 о 22:57 год. був відсутній за місцем мешкання в АДРЕСА_1 , чим порушив встановлені відносно нього правила адміністративного нагляду та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КУпАП.
Про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлено належним чином, однак до суду він не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав, тому вважаю за можливе розглянути справу за його відсутності з огляду на положення частини 2 ст.268 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі з огляду на наступне.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення
Відповідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Вирішуючи питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КУпАП, чи винен ОСОБА_1 у його вчинені та чи підлягає він адміністративній відповідальності, суд виходить з наступного.
Адміністративним правопорушенням, згідно з ч.1 ст. 187 КУпАП, визнається порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: 1) неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; 2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; 3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;
4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); 5) нереєстрація в органі Національної поліції.
Адміністративним правопорушенням, згідно з ч.2 ст. 187 КУпАП, визнаються дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Тобто, адміністративна відповідальність за ч.2 ст.187 КУпАП настає виключно за вчинення особою дій, передбачених частиною першою цієї статті, якщо протягом року на неї було накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.187 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КУпАП, а у справах про адміністративні правопорушення суд не вправі самостійно кваліфікувати дії особи, додавати кваліфікуючі ознаки, які не вказані в протоколі.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 вчинив дане адміністративне правопорушення повторно протягом року після накладення на нього адміністративного стягнення за дії, передбачені частиною першою статті 187 КУпАП, якими зокрема можуть бути постанова суду або картка з Адмінпрактики.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу долучені: довідка ДОП СП ВП№8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Іващенка О. за результатами розгляду матеріалів та рапортом ОСОБА_2 ; рапорт інспектора СРПП СРПП ВП№8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Малюк Р. про відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання; копія постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.02.2024 про встановлення адміністративного нагляду до ОСОБА_1 на 1 рік; довідка про звільнення та копія паспорту ОСОБА_1 ..
Однак, беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КУпАП, матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Барбера, Мессегу і Джабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Вищевикладене свідчить про те, що особою уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 187 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, -
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя В.О.Заборський