Справа № 523/3280/23
Провадження №2/523/7464/24
заочне
"05" вересня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.,
за участю секретаря судового засідання -Томілко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
До Суворовського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дитини.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину -- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На теперішній час шлюб між сторонами розірвано, вони проживають окремо, малолітня дитина знаходиться на утриманні позивача.
Посилаючись на те, що позивач самостійно утримує дитину, відповідач в свою чергу в добровільному порядку допомоги на утримання дитини не надає, хоча є здоровим, інших дітей на утриманні немає, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Відзиву на позовну заяву не подав.
За таких обставин, суд вважає можливим, за згодою позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.
Повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сторони по справі ( а.с.8).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року шлюб між сторонами розірвано ( а.с. 6,7).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , актовий запис № 382. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу- ОСОБА_7 .
Судом достовірно встановлено, що на теперішній час сторони разом не проживають. Дитина проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні.
Так, згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Законодавство України встановлює пріоритет інтересів дітей при вирішенні сімейних спорів (ч.8 ст.7 СК України), а також зобов'язує дотримуватись засад рівності їх прав щодо батьків (ст.142 СК України) та справедливості у врегулюванні сімейних відносин (ч.9 ст.7 СК України).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. Сімейного кодексу України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до роз'яснень, що надані у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.06.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Частина 3 ст. 181 СК України, передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в долі від доходу його матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначається судом за заявою платника або одержувача, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ст.184 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Одночасно законодавцем визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Визначаючи розміру аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд враховує вік та потреби дитини, її стан здоров'я, те, що батьки проживають окремо, дитина проживає з позивачем, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, а також бере до уваги рівність обов'язків батьків щодо утримання дитини, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме 21.02.2023 року і до досягнення повноліття дитиною, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Саме такий розмір аліментів на думку суду не поставить відповідача в скрутне становище та відповідатиме вимогам закону і не порушуватиме прав як позивача так і відповідача.
Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Керуючись ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 180,181,182,192 Сімейного Кодексу України суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме 21.02.2023 року і до досягнення повноліття дитиною, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави 1073,60 грн. судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30-ти днів з дня складення повного рішення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення виготовлено 05.09.2024 року.
Суддя: