справа № 523/6670/22
провадження № 2/492/95/24
Іменем України
04 грудня 2024 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
встановив:
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі за текстом - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до відповідача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, посилаючись на те, що 03 червня 2021 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем марки «Daewoo Lanos», власником якого є ОСОБА_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілям було завдано механічних пошкоджень. Постановою Приморського районного суду м. Одеса від 30 серпня 2021 року винним у вищевказаній ДТП визнано водія автомобіля марки «Volkswagen Golf»», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водія ОСОБА_1 , відповідача у справі. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, та у зв'язку з настанням події позивач здійснив регламентну виплату потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 48275,08 грн., оскільки транспортний засіб, який йому належав, на дату події був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який було укладено між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 . Крім того, позивачем були понесені витрати, пов'язані з оплатою послуг експертного дослідження у розмірі 1550,00 грн. та сплатою судового збору. Вказані суми відповідачем у справі в добровільному порядку позивачу не сплачувались, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, але до суду від нього надійшла заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, у разі повторної неявки у судове засідання відповідача у судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач про дату, час і місце судового засідання двічі поспіль повідомлявся, однак у судове засідання повторно не з'явився. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилались судові повістки про виклик до суду за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовими конвертами з судовими повістками, що повернулись до суду з довідками відділення «Укрпошти» з позначками «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток, та, відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судові виклики вручені відповідачу належним чином.Клопотання про розгляд справи за його ідсутності, відзив до суду не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.
Суд також враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54; «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Отже відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач не надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання.
Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини справи, дві неявки поспіль відповідача у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність відповідача, який з 12 жовтня 2022 року, тобто з моменту відкриття провадження у справі до ухвалення даного рішення, жодного разу в судове засідання не з'явився, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов'язком з'явитися в судове засідання за викликом, знехтував.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із договору страхування, пов'язані з правом особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2021 року, ОСОБА_1 , відповідача у справі, було визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка настала 03 червня 2020 року та накладено на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу (а. с. 7).
Як вбачається з повідомлення та заяви про дорожньо-транспортну пригоду від 12 червня 2021 року, направлених ОСОБА_2 (а. с. 10, 11, 12) на адресу позивача, для відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 03 червня 2021 року о 08 год. 50 хв. сталась ДТП за участю автомобіля марки «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , відповідача у справі, та автомобіля марки «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілям було завдано механічних пошкоджень. Складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , відповідача у справі (а. с. 8).
Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 02 квітня 2003 року, власником автомобіля марки «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_2 (а. с. 11 зворотна сторона).
26 вересня 2020 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі за текстом - ПрАТ СК «ПЗУ Україна») та ОСОБА_3 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР.201371795), на підставі якого ПрАТ СК «ПЗУ Україна» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму в порядку, визначеному договором (а. с. 13).
Відповідно до роздруківки з Централізованої бази даних МТСБУ, даних щодо наявності полісу та страховика, що видав поліс щодо транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 під час ДТП, не знайдено (а. с. 13 зворотна сторона).
Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 30 червня 2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу його складників пошкодженого внаслідок ДТП становить 83711,63 грн. (а. с. 14-32).
16 вересня 2021 року МТСБУ визначило розмір регламентної виплати в розмірі 48275,08 грн., що підтверджується довідкою МТСБУ про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих № 1 від 16 вересня 2021 року (а. с. 35 зворотна сторона). 20 вересня 2021 року МТСБУ, на підставі статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначеної довідки МТСБУ, було прийнято наказ МТСБУ від 20 вересня 2021 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих» про виплату відшкодування ОСОБА_2 в сумі 48275,08 грн. (а. с. 35).
МТСБУ перерахувало ОСОБА_2 , суму відшкодування у розмірі 48275,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1104803 від 21 вересня 2021 року (а. с. 36).
Крім того, позивачем були витрачені кошти на оплату послуг оцінювача ОСОБА_4 у розмірі 1550,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1032645 від 21 липня 2021 року (а. с. 34).
За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.
Стаття 81 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами згідно зі статтею 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з приписами частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Відповідно до роз'яснень, що викладені у абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», судам роз'яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно з вимогами частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статей 22, 1192 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема, витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), має право на їх повне відшкодування, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В силу статті 6 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під ас дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Здійснивши регламентну виплату на користь ОСОБА_2 , МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а тому має право регресної вимоги до ОСОБА_1 , оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача, який є винуватцем ДТП та повинен нести відповідальність за завдану шкоду, не забезпечену полісом.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В судовому засіданні встановлено, що цивільна-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , який вчинив дорожньо-транспортну пригоду, не була застрахована, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки згідно з роздруківкою з Централізованої бази даних МТСБУ, даних щодо наявності полісу та страховика, що видав поліс щодо транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 під час ДТП не знайдено, у зв'язку з чим МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснило виплату відшкодування шкоди ОСОБА_2 в розмірі 48275,08 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 1104803 від 21 вересня 2021 року.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем доведений той факт, що матеріальна шкода у розмірі 48275,08 грн. має відшкодовуватися саме відповідачем, який керував джерелом підвищеної небезпеки, з вини якого вчинена дорожньо-транспортна пригода.
Також, наявні правові підстав для задоволення вимог МТСБУ про стягнення з ОСОБА_1 витрат на послуги оцінювача у розмірі 1550,00 грн.
Судом встановлено, що на підставі платіжного доручення № 1032645 від 21 липня 2021 року позивачем було сплачено на рахунок оцінювача визначення вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу марки «Daewoo Lanos» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 1550,00 грн.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача витрат на послуги оцінювача у розмірі 1550,00 грн. підлягає задоволенню.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 48275,08 грн., а також витрат на оплату послуг оцінювача в розмірі 1550,00 грн., оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідним платіжним дорученням (а. с. 1).
На підставі статей 22, 993, 1166, 1187 ЦК України, керуючись статями 7, 8, 12, 13, 19, 48, 76-83, 92, 95, 128, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-281, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України- задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: Русанівський бульвар, буд. № 8, місто Київ, 02154; код ЄДРПОУ: 21647131) завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 48275 (сорок вісім тисяч двісті сімдесят п'ять) гривень 08 копійок та витрати, пов'язані з визначенням вартості матеріального збитку в розмірі 1550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: Русанівський бульвар, буд. № 8, місто Київ, 02154; код ЄДРПОУ: 21647131) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.