справа № 492/1022/22
провадження № 2/492/111/24
Іменем України
10 грудня 2024 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності, поділ майна подружжя, -
встановив:
Описова частина
Стислий виклад позиції позивачки за первісним позовом
Представник позивачки звернувсядо суду із зазначеним позовом до відповідача про поділ спільного сумісного майна подружжя та виплату грошової компенсації частини його вартості, в якому просив суд здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, визнати за сторонами право власності по частині квартири АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію вартості частки спірного автомобіля в сумі 89528,28 грн., яка складає половину вартості автомобіля, оскільки відповідач відчужив автомобіль, а також стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати. Позовні вимоги позивачки обґрунтовані тим, що позивачка з відповідачем з 16 липня 2011 року перебували у шлюбі. У період шлюбу за спільні кошти сторін придбали вказану квартиру житловою площею 34,5 кв. м, вартість якої складає 198000,00 грн. та транспортний засіб марки «Opel Zafira», 2003 року випуску, вартість якого складає 179056,00 грн., який був зареєстрований за відповідачем. 03 вересня 2022 року відповідачем було перереєстровано вказаний транспортний засіб на нового власника за договором купівлі-продажу без згоди позивачки. Посилаючись на те, що вищевказане майно є спільною сумісною власністю подружжя і частки є рівними, тому підлягає поділу у зв'язку з чим представник позивачки звернувся до суду із вказаним позовом.
Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом)
Відповідач ОСОБА_2 заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав та звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільного майна подружжя, а також стягнення судових витрат, посилаючись на те, що за час перебування сторін у шлюбі було придбано двокімнатну квартири АДРЕСА_1 , покупцем якої у договорі купівлі-продажу зазначено ОСОБА_2 , відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, однак вказану квартиру він мав намір придбати ще до укладення шлюбу з ОСОБА_1 . Враховуючи, що сума, сплачена ОСОБА_2 у якості завдатку з власних особистих коштів та складає 29 % від вартості квартири, придбаної подружжям під час шлюбу, позивач за зустрічним позовом просив суд визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 290/1000 частки вказаної квартири, та в порядку поділу майна, 710/1000 частки вказаної квартири, яка є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 355/1000 частки зазначеної квартири кожному окремо.
Короткий зміст відзиву на первісний позов
До суду від представника відповідача за первісним позовом надійшов відзив, відповідно до якого представник відповідача за первісним позовом просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими. Спірну квартиру відповідач за первісним позовом мав намір придбати ще до укладення шлюбу з позивачкою за первісним позовом, у зв'язку з чим він передав продавцю ОСОБА_3 24000,00 грн. у якості завдатку, які були його особистими коштами, тому третина вартості квартири була сплачена за рахунок особистих коштів відповідача за первісним позовом.
Короткий зміст відзиву на зустрічний позов
До суду від представника відповідачки за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічний позов, в якому представник відповідачки за зустрічним позовом вимоги зустрічного позову не визнав у повному обсязі, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що сума, зазначена у розписці, поданій позивачем за зустрічним позовом, не відповідає сумі, за яку було куплено вищевказану спірну квартиру. Зустрічний позов не містить жодних доказів щодо умов майбутньої купівлі-продажу квартири, з приводу купівлі-продажу якої було складено вказану розписку, тобто не є доказаним факт, що ОСОБА_3 отримала в якості завдатку суму коштів, які є частиною коштів, в подальшому сплачених при оформленні купівлі-продажу квартири. Також, представник відповідачки за зустрічним позовом зазначив, що відповідно до розписки, складеної ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у визначений сторонами строк купівля-продажу вказаної вище квартири не відбулась за вини ОСОБА_2 , тобто завдаток мав залишитись у потенційного продавця квартири. Крім того, сторони з осені 2010 року проживали спільно, мали спільний бюджет, права та обов'язки, притаманні подружжю, вели спільне господарство, проживали спільно та у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина ОСОБА_4 , що свідчить про спільне проживання сторін задовго до складання розписки. З нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу вказаної квартири випливає, що вказану квартиру було куплено за кошти, накопичені сторонами під час шлюбу у повній сумі, за яку було її здійснено.
Заяви, клопотання учасників справи
Позивачка за первісним позовом, яка є відповідачкою за зустрічним позовом, та її представник, у судовому засіданні вимоги первісного позову підтримали у повному обсязі, просили задовольнити. Заперечували проти зустрічного позову, просили суд відмовити у його задоволенні.
Відповідач за первісним позовом, який є позивачем за зустрічним позовом, та його представник, у судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримали у повному обсязі, заперечували проти задоволення вимог первісного позову.
Мотивувальна частина
Позиція суду
Розглянувши первісний та зустрічний позови, заслухавши обґрунтування сторін та їх представників, заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, дослідивши та оцінивши надані сторонами письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку,що первісний позов підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов'язані з поділом майна подружжя, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися СК України та ЦК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16 липня 2011 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Арцизького районного управління юстиції Одеської області, вбачається, що між ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 5-6, 7, 27 зворотна сторона, т. 2 а. с. 12), позивачкою за первісним позовом та відповідачкою за зустрічним позовом, та ОСОБА_2 , відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом, зареєстровано шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис за № 43 (т. 1 а. с. 8, 134),від якого мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (т. 1 а.с. 9, 138).
За час шлюбу сторони на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Бучацьким В.Я., та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 4873597, придбали кв. АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 11, 12, 13, 135). Згідно витягу про державну реєстрацію прав № 33239040 від 21 лютого 2012 року спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_2 , відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) (т. 1 а.с. 14, 136). Також, в період зареєстрованого шлюбу сторони придбали на ім'я відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) автомобіль марки «Opel Zafira», об'єм двигуна 1995 см. куб., 2003 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідач за первісним позовом зняв з реєстрації у ТСЦ МВС № 5145, та 03 вересня 2022 року з власної ініціативи відчужив його шляхом продажу ОСОБА_5 за ціною 49600,00 грн. (т. 1 а.с. 115-116, 117-119, 120-121, 184).
Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості житлової квартири від 05 жовтня 2022 року, ринкова (оціночна) вартість кв. АДРЕСА_1 становила 198000,00 грн. (а.с. 19-29).
Як вбачається зі звіту про незалежну оцінку вартості автомобіля «Opel Zafira», 2003 року випуску, ринкова вартість зазначеного автомобіля становила 179056,00 грн. (т. 1 а.с. 30-55).
Згідно з висновком експерта № 23-5225 транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу від 05 грудня 2023 року ринкова вартість спірного транспортного засобу на момент проведення експертизи становила 158691,00 грн. (т. 1 а.с. 199-222).
У судовому засіданні ОСОБА_1 , позивачка у справі, як свідок, дала суду показання про те, що у жовтні 2010 року вона разом з ОСОБА_2 стали проживати разом за її місцем проживання. У 2011 році між нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Вони мають спільну дитину. В 2012 році за спільні кошти купили квартиру АДРЕСА_1 , яку зареєстрували за ОСОБА_2 . У 2011-2012 роках її дохід у місяць становив 15000,00 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_6 , представник позивачки, як свідок, дав суду показання про те, що у 2011 році до нього звернулися сторони про надання правової допомоги у складенні розписки за передачу коштів за квартиру АДРЕСА_1 .
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні дала суду показання про те, що в 2010 році вона вирішила продати квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_1 за вказану квартиру спочатку передав 24000,00 грн., а потім віддавав частинами. Не пам'ятає чи при кожній передачі грошових коштів була присутня ОСОБА_1 .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дала суду показання про те, що у 2010 році сторони стали проживати разом, але зареєстрували шлюб у липні 2011 року.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дала суду показання про те, що з ОСОБА_1 є сусідами. З 2010 року сторони стали проживати разом та в липні 2011 року зареєстрували шлюб. У 2012 році Кострови купили сусідню квартиру АДРЕСА_1 .
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України.
Відповідно до чинного законодавства загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об'єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.
Згідно з статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
В силу статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати час та джерела його придбання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).
Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати усе спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Указане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Відповідно до статті 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Право спільної сумісної власності не поділене на частки, тому усі співвласники мають однакове, рівне право володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном.
Підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності є лише одна обставина: набуття (придбання) майна за час шлюбу, крім випадків встановлених законом або договором.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.
Подружжя володіє, користується та розпоряджається майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності на рівних засадах, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, відповідно до положень статті 63 СК України.
Згідно з статтею 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до вимог статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно з статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартира, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Згідно з частиною 4 статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).
Відповідно до роз'яснень, що викладені в пунктах 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року судам роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року (справа № 125/2157/19, провадження № 14-40цс21 колегія суддів виснувала, що сторони правочинів повинні діяти добросовісно й у випадку порушення цього обов'язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України). Зазначене свідчить, що відчуження одним із подружжя спільного подружнього майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє останнього права виплатити компенсацію саме у визначеному договором розмірі.
У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв'язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого.
Судовий захист цивільних прав та інтересів, шляхом визнання відповідного права, гарантується статтею 16 ЦК України відповідно до якої кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.
Судом установлено, що з 16 липня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
За час шлюбу сторонами за спільні кошти було придбано майно: кв. АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Opel Zafira», 2003 року випуску, які зареєстровані за ОСОБА_2 . Зазначений автомобіль відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 зняв з реєстрації та 03 вересня 2022 року з власної ініціативи відчужив його шляхом продажу ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірна квартира сторін, яка зареєстрована за ОСОБА_2 , відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом), набута у власність сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти, а тому вказане нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя, оскільки відповідачем за зустрічним позовом, належними та допустимими доказами не доведено факту оплати ним частини вартості спірної квартири за особисті кошти, оскільки доказів походження коштів матеріали справи не містять, тому вказана квартира підлягає визнанню спільним майном подружжя та підлягає поділу між подружжям в рівних частинах.
ОСОБА_2 , відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) презумпцію спільності майна подружжя не спростовано, що відповідно до вищевказаних положень закону є саме його процесуальним обов'язком, як подружжя, який її спростовує, а докази і обставини, на які він посилався, як на підставу придбання квартири за особисті кошти, не є достатніми для визнання спірного будинку його особистою приватною власністю в розумінні статті 57 СК України.
Згідно з висновком експерта № 23-5225 транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу від 05 грудня 2023 року ринкова вартість спірного транспортного засобу на момент проведення експертизи становила 158691,00 грн.
З первісної позовної заяви вбачається, що позивачка за первісним позовом просить стягнути з відповідача грошову компенсацію частини вартості автомобіля марки «Opel Zafira», 2003 року випуску у розмірі 89528,00 грн.
Судом встановлено, що під час шлюбу сторонами придбано автомобіль марки «Opel Zafira», 2003 року випуску, тобто вказаний автомобіль є їх спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу в рівних частинах.
ОСОБА_2 , відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом), здійснено відчуження вказаного автомобіля ОСОБА_5 , у зв'язку з чим ОСОБА_1 , позивачка за первісним позовом, має право на присудження їй грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на вказаний автомобіль.
Враховуючи, що сторони в період зареєстрованого шлюбу придбали на ім'я відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 автомобіль марки «Opel Zafira», 2003 року випуску, суд дійшов висновку, що вказаний автомобіль є їх спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу в рівних частинах, та, з урахуванням того, що вказаний автомобіль було відчужено відповідачем за первісним позовом, ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) автомобіля на час розгляду справи становить 158691,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивачки за первісним позовом грошову компенсацію частини ринкової вартості спірного майна на момент розгляду справи, що складає 79345,50 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки як встановлено судом спірна квартира придбана за час шлюбу за спільні кошти подружжя, що виключає її поділ між подружжям в тій частині, у якій просив ОСОБА_2 , позивач за зустрічним позовом.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити у повному обсязі.
Враховуючи, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору, витрат, пов'язаних з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи, за первісним позовом підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки за первісним позовом відповідно до пропорційного розміру задоволених позовних вимог на загальному суму 3770,00 грн.
Оскільки позивачу за зустрічним позовом у задоволенні позову відмовлено, відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати позивача зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.
Враховуючи те, що клопотань від учасників справи з приводу скасування заходів забезпечення позову не надходило, а тому вжиті судом заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,9 кв.м., житловою площею 34,5 кв. м., яка була придбана сторонами на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Бучацьким В.Я. за № 218 продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, що відповідає вимогам частини 7 статті 158 ЦПК України.
Керуючись статтями 2, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 91, 133, 137, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) право власності на частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 54,9 кв. м., житловою площею 34,5 кв. м.
Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) право власності на частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 54,9 кв. м., житловою площею 34,5 кв. м.
В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію частини вартості автомобіля марки «Opel Zafira», об'єм двигуна 1995 см. куб., 2003 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що складає 79345 (сімдесят дев'ять тисяч триста сорок п'ять) гривень 50 копійок.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості автомобіля у зазначеному нею розмірі - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 3770 (три тисячі сімсот сімдесят) гривень 00 копійок.
У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи у зазначеному нею розмірі - відмовити.
Вжиті ухвалою Арцизького районного суду від 10 лютого 2023 року заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,9 кв. м., житловою площею 34,5 кв. м., яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Бучацьким В.Я. за № 218, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, відповідно до вимог ч. 7 ст. 158 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено - 19 грудня 2024 року.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.