ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
з питань забезпечення позову
26 грудня 2024 року справа № 380/25418/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в м. Львові у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35 (далі відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 06.11.2024 №33971/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2024.
Ухвалою від 23.12.2024 суддя прийняла до розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
24.12.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом:
1. Зупинення дії рішення ГУ ДПС у Львівській області від 06.11.2024р №33971/6/13-01- 24-11 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платника єдиного податку до набрання законної сили рішенням суду по цій справі.
2. Заборони ГУ ДПС у Львівській області вчиняти дії щодо реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником ПДВ.
Заява обгрунтована тим, що прийняття рішення про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5% має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункового документа, а відтак, на думку представника позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення господарської діяльності позивача, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, до ухвалення рішення суду у цій справі.
Зазначає, що більшість Абонентів позивача не є платниками ПДВ, а основні його витрати полягають у сплаті послуг контрагентам неплатникам ПДВ, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ. Наведене призведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20 відсотків від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою Єдиного податку у розмірі 5 відсотків від суми доходу, викликатиме у позивача додаткове навантаження у розмірі 15 відсотків від всієї суми доходів. Внаслідок оподаткування ПДВ виникне ситуація втягування у стан податкової та фінансової невизначеності багатьох його Абонентів. Також це може призвести до зупинення господарської діяльності позивача, розірвання договірних відносин, покладення додаткового обов'язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації й матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та, у зв'язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Позивач без зупинення оскаржуваного рішення фактично буде поставлений перед необхідністю застосовувати одночасно дві принципово відмінні системи оподаткування (одну за оскаржуваним рішенням і одну на випадок скасування оскаржуваного рішення) щодо всіх операцій та фактично ставити контрагентів у ситуацію потенційної невизначеності фінансових результатів (має контрагент право на податковий кредит чи ні) та у період розгляду судом справи, вимушено, перебувати у дуже скрутному положенні особи, яка не тільки знаходиться у проблемному стані із податковим обліком, але й створює відчутні проблеми для контрагентів.
На думку представника позивача, вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 06.11.2024р №33971/6/13-01-24-11 на період до набрання законної сили рішенням у справі не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований виключно на збереження існуючого становища суб'єкта господарювання до ухвалення остаточного рішення у справі, відповідає принципу збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, та інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві. При цьому, правова оцінка дій та рішення Відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.
У разі не вжиття такого заходу забезпечення як заборона відповідачу вчиняти певні дії, а саме заборона вчинення ГУ ДПС у Львівській області дій щодо реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником ПДВ, останній буде змушений уже з 01.10.2024 сплачувати такий податок у розмірі 20% від суми одержаного доходу від господарської діяльності. А у разі визнання рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 06.11.2024р №33971/6/13-01-24-11 протиправним та його скасуванням знову звертатися до суду для відшкодування завданої шкоди.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Аналіз наведених норм вказує на те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
У відповідності до частини 2 статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже з наведеного видно, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Суд звертає увагу на те, що представник позивача до заяви про забезпечення позову не надав жодних доказів на підтвердження фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (хто є абонентом - кінцевим користувачем, який отримує електронні комунікаційні послуги на умовах договору, укладеного з позивачем, докази відкритих рахунків для абонентів на яких ведеться облік усіх наданих абонентам послуг, додаткових послуг, пакетів послуг та сервісів, а також облік платежів абонентів, тощо) і, на підставі яких, суд дійшов висновку про обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Суд зазначає, що наявність ознак протиправності оскарженого рішення може бути виявлено судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, на час розгляду заяви, відсутні, оскільки доводи представника позивача базуються виключно на припущеннях та не доведені належними доказами.
Щодо заходу забезпечення позову шляхом заборони ГУ ДПС у Львівській області вчиняти дії щодо реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником ПДВ, суд вказує на те, що такий захід не є належним та відповідним предмету спору у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову, оскільки на цій стадії не доведено суду наявність достатніх обставин, які КАС України пов'язує із застосуванням заходів забезпечення позову.
При цьому, суд зауважує, що сторона позивач не позбавлена можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 КАС України, суд
у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі №380/25418/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Ухвалу з питань забезпечення позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Мричко Н.І.