26 грудня 2024 рокусправа № 380/18919/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які полягають у відмові призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з урахуванням частини 2 ст. 40 Закону України № 1058-1 У від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018- 2020 роки у розмірі 9118,81 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 20 червня 2021 року, ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням частини 2 ст.40 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов обґрунтовано тим, що позивачу з 04.12.2013 було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Пенсійне забезпечення». Надалі, 11.05.2016 позивачу призначено пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зверталась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують даті звернення за пенсією, однак листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивача було повідомлено про відсутність підстав для здійснення відповідного призначення/перерахунку.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник проти позову заперечила та вказала, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Також представник вказала, що ОСОБА_1 з 04.12.2013 призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХII «Про пенсійне забезпечення», з 11.05.2016 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058. ОСОБА_1 05.03.2024 звернулася до Головного управління із заявою довільної форми, в якій просила призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленої середньомісячної заробітної плати за 3 календарних роки, що передують даті звернення, яку розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян». Про результат розгляду даної заяви Головне управління повідомило заявника листом від 25.03.2024 за №8412-7853/П-52/8-1300/24.
Представник відповідача вказав, що позивачці первинно призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788 з 04.12.2013 та з 11.05.2016 проведено перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону №1058, що і є різновидом пенсії за віком. При переведенні на пенсію за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки - 3764,40 грн. В подальшому проведено перерахунки пенсії у зв?язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. На виконання Постанови №185 з 01.03.2024 проведено перерахунок пенсії. Страховий стаж, врахований до пенсії, становить 46 років 11 місяців 09 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,46917. Для обчислення пенсії враховано заробітну плату з 01.10.1994 по 30.09.1999 та з 01.07.2000 по 31.03.2016 за даними персоніфікованого обліку. Середньомісячний заробіток становить 13060,25 грн. (7994,47 грн. проіндексований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки х 1,63366 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Розмір пенсійної виплати станом на 01.03.2024 становить 6299,32 грн.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 22.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення в ній недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 23.12.2024 продовжено розгляд справи №380/18919/24.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 з 04.12.2013 перебувала на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII.
З 11.05.2016 ОСОБА_1 на підставі її заяви було призначено пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-VII.
Позивач 05.03.2024 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просила, зокрема, призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленої середньомісячної заробітної плати за 3 календарні роки, що передують даті звернення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.03.2024 №8412-7853/П-52/8-1300/24. позивача повідомлено, зокрема, про те, що їй з 04.12.2013 призначено пенсію за вислугу років, з 11.05.2016 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058. При переведенні на пенсію за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки - 3764,40 грн. В подальшому проведено перерахунки пенсії у зв?язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. На виконання Постанови №185 з 01.03.2024 проведено перерахунок пенсії. Страховий стаж, врахований до пенсії, становить 46 років 11 місяців 09 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,46917. Для обчислення пенсії враховано заробітну плату з 01.10.1994 по 30.09.1999 та з 01.07.2000 по 31.03.2016 за даними персоніфікованого обліку. Середньомісячний заробіток становить 13060,25 грн. (7994,47 грн. проіндексований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки х 1,63366 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Розмір пенсійної виплати станом на 01.03.2024 становить 6299,32 грн.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у здійсненні призначення їй пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленої середньомісячної заробітної плати за 3 календарні роки, що передують даті звернення, звернулась до суду з метою захисту своїх прав.
Вирішуючи спір суд керується наступним.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства), пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск:К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, порядок переходу з одного виду пенсії на інший у відповідності з Закону №1058-ІV передбачений статтею 45 вказаного закону.
Відтак, наведені приписи свідчать про те, що лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17, Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №720/208/17, від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі №263/6611/17 та ряду інших.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, позивач з 04.12.2013 отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Надалі позивача з 11.05.2016 за її ж заявою переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, яка обчислена за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, при переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Головним управління Пенсійного фонду України враховано показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року переведення на вид пенсії - пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме за 2014-2016 роки.
Таким чином суд доходить висновку про дотримання відповідачем приписів норм частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV при переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд враховує, що позивач вже отримує пенсію за віком з 11.05.2016. Відтак заявлені позовні вимоги щодо призначення ОСОБА_1 з 20.06.2021 пенсії за віком з урахуванням частини 2 ст.40 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, не підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України розподіл судових витрат у вигляді судового збору не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Желік О.М.