23 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/7485/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до її страхового стажу періоду роботу в колгоспі імені “Жданова» (17.03.1989 рішенням облвиконкому №53 перейменовано на колгосп “Родина»), у період з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці, та відмови у переведенні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2023 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до її страхового стажу періоду роботу в колгоспі імені “Жданова» (17.03.1989 рішенням облвиконкому №53 перейменовано на колгосп “Родина»), у період з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці, та перевести ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2023 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування вимог зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.09.2024 року №212750009563, позивачу відмовлено у переході з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України від 09.07.2023 №1058-1V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність відповідного страхового стажу. Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до її страхового стажу періоду роботу в колгоспі імені “Жданова», у період з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні вимог. Зазначено, що управлінням прийнято рішення від 05.09.2024 року №212750009563, яким позивачу відмовлено у переході з пенсії по інвалідності на пенсію по віку у зв'язку з відсутністю правових підстав. Так, до загального стажу згідно поданої заяви враховано період догляду за дитиною до з років з 26.05.1984-25.05.1987р., згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 14.06.1984р. Не зараховано до загального стажу період роботи згідно вкладиша до трудової книжки № НОМЕР_3 з 01.11.1992-30.10.2002р., оскільки між датою прийняття та датою наказу на прийняття термін більше місяця, даний період потребує уточнюючої довідки ( а.с.45-47).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію по інвалідності.
29.08.2024 позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подано заяву про перехід на інший вид пенсії (пенсію за віком).
Вказана заява опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
При розгляді заяви від 29.08.2024 та доданих до неї документів відповідачем встановлено, що при переході з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальний стаж становить 17 років 10 місяців 11 днів, якого недостатньо для перерахунку згідно поданої заяви та прийнято рішення від 05.09.2024 року №212750009563 про відмову у перерахунку пенсії ( а.с.22).
Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до її страхового стажу періоду роботу в колгоспі імені “Жданова», у період з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці, що стало підставою звернення до суду.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ст. 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види, призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Так, спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що позивачу відмовлено в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до положень частин 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Абзацом 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком, затвердженим Постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Позивачем надано до матеріалів справи копію трудової книжки НОМЕР_4 ( а.с. 18) та вкладиш до трудової книжки № НОМЕР_3 з 01.11.1992-30.10.2002р. ( а.с.19-21).
Судом встановлено, що у вкладиші до трудової книжки № НОМЕР_3 позивача містяться відомості про те, що вона, зокрема, 01.11.1982 прийнята у члени колгоспу на посаду телятниці ( наказ №22 від 23.11.1982) та 03.11.1992 звільнена (наказ від 25.02.1993 №1).
Разом із тим, як вбачається з відзиву відповідача вказаний період не було зараховано до страхового стажу, оскільки між датою прийняття та датою наказу на прийняття термін більше місяця, даний період потребує уточнюючої довідки.
При цьому суд звертає увагу, що рішення відповідача від 05.09.2024 року №212750009563 не містить посилання на вказану обставину. Само рішення є необґрунтованим, оскільки не містить опису обставин, за наявності яких відповідач дійшов до висновку про недостатність стажу позивача для перерахунку пенсії.
Суд зазначає, що на момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412 (далі - Інструкція № 162), та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція № 58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За приписами пункту 1. Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно пункту 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних даних покладено на уповноважений ним орган, тобто на підприємство де працював позивач.
Поряд із цим суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення вкладиша трудової книжки та інших документів щодо відомостей про період роботи на підприємствах на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо коректності заповнення записів у його трудовій книжці ( вкладиші)та спірного періоду, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на особу, а на уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.
Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював у спірний період на вказаному підприємстві, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно спірного періоду зроблені з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до страхового стажу, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Водночас, суд зауважує, що на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (діючого на час вчинення спірних правовідносин), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
При цьому, суд критично оцінює неврахування страхового стажу позивача посилаючись на те, що трудова книжка ( вкладиш) містить неточності, оскільки працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Більше того, відповідачем не наведено в обґрунтування рішення, як саме такі виправлення впливають на наявність/відсутність страхового стажу в особи.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Пенсійний фонд не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці ( вкладиші) можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці ( вкладиші).
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Дослідивши копію вкладишу трудової книжки позивача, суд звертає увагу, що вона містить відомості про роботу в період у період з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці.
Доказів визнання недостовірними записів у вкладиші трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано.
Враховуючи вище викладене, а також те, що вкладишем трудової книжки позивача підтверджено відповідні періоди роботи позивача, суд приходить до висновку, що з урахуванням періоду роботи у період з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці, загальний трудовий стаж позивача є достатнім для призначення пенсії за віком, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у її призначенні.
Також суд враховує, що орган, який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Також відповідачем не надано суду доказів здійснення ним дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у вкладиші трудовій книжці позивача на підтвердження стажу позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Крім цього, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Орган, що призначає пенсію, надає допомогу у разі звернення із заявою про призначення пенсії непрацюючим особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (п.3.3 Порядку №22-1).
За результатами судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем, застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законом №1058-V.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що у разі неможливості одержання таких документів, відповідач мав установити страховий стаж на підставі показань свідків.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття, суд, виходячи за межи позовних вимог, дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком, а отже таке рішення від 05.09.2024 року №212750009563 є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на те, що судом визнано протиправним рішення про відмову в переведенні на пенсію за віком, відповідно з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 01.11.1982 по 03.11.1992.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання перевести його на пенсію за віком, суд зазначає таке.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Отже заявлена позовна вимога щодо переведення її на пенсію за віком, є передчасною та задоволенню не підлягає.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, суд на підставі норми ч. 8 ст. 139 КАС України стягує з відповідача судовий збір у повному обсязі в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ13967927) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про відмову в перерахунку пенсії від 05.09.2024 року №212750009563.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботу в колгоспі імені “Жданова» (17.03.1989 рішенням облвиконкому №53 перейменовано на колгосп “Родина»), з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці та повторно розглянути заяву про переведення на пенсію за віком.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області (ЄДРПОУ13967927) області на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_1 )судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН