27 грудня 2024 року м. Київ № 640/26296/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панової Г.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в переведені ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідок № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря" починаючи з 08.04.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідок № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря" починаючи з 08.04.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є пенсіонером, отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач стверджує, що відповідачем вдруге відмовлено їй у переведенні на пенсію по втраті годувальника з урахуванням довідок про заробітну плату (дохід), так як, довідки видані на непідконтрольній території України. При повторному розгляді заяви відповідачем не були враховані висновки суду викладені у рішенні Окружного адміністративного суду м.Києві від 17.02.2020 у справі №640/10492/19.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/26296/20 до Київського окружного адміністративного суду.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №640/26296/20, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій Г.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/26296/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позивачу відмовлено у переведені з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, оскільки розмір такої пенсії буде меншим, а ніж вона отримувала. Також відповідач вказує, що надана позивачем для перерахунку довідка видана підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, підстави для зарахування заробітної плати зазначеної в ній відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м.Києві з 01.06.2014 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
01.02.2019 позивач звернулася до відповідача із письмовою заявою щодо переведення з одного виду пенсії на інший у зв'язку зі смертю чоловіка.
Відповідач повідомив позивача про необхідність надання довідки про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 за період роботи померлого годувальника.
08.04.2019 позивач повторно звернулася до відповідача та надала довідки № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря".
Листом від 11.05.2019 № 97339/03 відповідач повідомив позивача, зокрема, про те, що врахувати в розрахунок пенсії у разі втрати годувальника надані позивачем довідки про заробітну плату (дохід) не має законних підстав, так як, довідки видані на непідконтрольній території України, та відмовив у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м.Києві від 17.02.2020 у справі №640/10492/19 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову з переведення пенсії з одного виду пенсії на іншу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно її заяви, поданої разом із додатками 08.04.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2019 з урахуванням довідок № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 у справі №640/10492/16 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 - без змін.
Листом від 08.09.2020 №2600-0308-8/125877 ГУ ПФУ в м.Києві повідомило, що з метою виконання рішення суду у справі №640/10492/19 повторно розглянуло заяву позивача від 08.04.2019 з урахуванням довідок № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 та повідомило, що не має підстав взяти до розрахунку розміру пенсії довідки про заробітну плату № 01-19-08/813, № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря", оскільки вони видані на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою.
Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі регулюються, зокрема, правовими нормами, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) у редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.
У ч. 1 ст.9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Частиною 3 ст. 36 Закону № 1058-ІV визначено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 2.3. Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, а саме:
- за періоди до 01.01.2004 - документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а також підтверджуючі документи про стаж за періоди роботи за кордоном, за період роботи до 01.01.1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген;
? за період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, використовується інформація, наявна в структурному підрозділі Пенсійного фонду, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку);
- для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
Судом встановлено, що позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника, у зв'язку з її недоцільністю, оскільки врахувати в розрахунок пенсії у разі втрати годувальника надані позивачем довідки про заробітну плату (дохід) чоловіка не має законних підстав, так як, довідки видані на непідконтрольній території України.
Згідно з статтею 18 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Положеннями частин 1 - 3 статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що акт (рішення, документ), виданий органом на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків у разі, якщо він виданий органом, створеним у порядку, не передбаченому законом.
Разом з тим, суд звертає увагу на положення частини четвертої статті 9 Закону № 1207-VII, відповідно до якої встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Водночас судом не встановлено виконання з боку відповідача приписів вказаної норми Закону № 1207-VII для повного та всебічного захисту пенсійних прав позивача, не досліджено матеріали пенсійної справи останнього з метою співставлення періодів, зазначених в спірних довідках, із записами про роботу в трудовій книжці, не з"ясовано правові наслідки можливого проведення перерахунку пенсії на підставі поданої довідки в частині щодо реальної зміни розміру пенсії у бік збільшення та вірогідності покращення становища пенсіонера за наслідками такого перерахунку, що є складовою конституційного права позивача на отримання належного рівня пенсійного забезпечення.
Суд не приймає посилання відповідача на неможливість врахування наданих позивачем довідок про заробітну плату № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря", тобто довідок, виданих установами, які розташовані на території непідконтрольній українській владі, з огляду на наступне.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).
Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".
Україною, відповідно до Закону № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідок про заробітну плату № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря", які видані установами, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.
Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують самі установи, які їх видали.
Отже, відповідач при розгляді заяви про перерахунок пенсії повинен був врахувати інформацію, наведену у довідках, виданих установами, які розташовані на тимчасово окупованих територіях, а саме № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря".
Судом встановлено, що спірне питання щодо зарахування відповідачем довідок № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019, виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря" вже було вирішено в судовому порядку, а тому згідно ч.4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до розрахунку пенсії при переведенні на пенсію по втраті годувальника довідки про заробітну плату № 01-19-08/813, № 01-19-08/814 від 28.03.2019, які видані Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря".
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови в переведені позивача на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідок № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря" починаючи з 08.04.2019 року.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідок № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря" починаючи з 08.04.2019 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві повторно було відмовлено позивачу у переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідок № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря", суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Матеріали справи свідчать, що із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника позивач вперше звернулася 08.04.2019.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі №640/10492/19 відповідачем повторно розглянуто заяву позивача від 08.04.2019 з урахуванням довідок № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 та відмовлено у взятті до розрахунку розміру пенсії довідок про заробітну плату № 01-19-08/813, № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря", оскільки вони видані на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, з метою належного та повного захисту, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідок № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря", починаючи з 08.04.2019 року.
За загальним правилом, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією, копія якої долучена до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, становить 840,80 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в переведені ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідок № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря" починаючи з 08.04.2019.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідок № 01-19-08/813 та № 01-19-08/814 від 28.03.2019 виданих Державним підприємством "Торезантрацит" "Шахта "Заря" починаючи з 08.04.2019.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ:42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) витрати по сплаті судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.