27 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/13086/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнанання незаконною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у відмові у звільненні з військової служби солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п./п. "г" п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" (з відповідними змінами внесеними згідно ЗУ №3687-ІХ від 08.05.2024 та ЗУ №3724-1Х від 22.05.2024) - визнати незаконною;
- зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 , відповідно до інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, вчинити дії пов'язані із звільненням з військової служби солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п./п. "г" п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" (з відповідними змінами внесеними згідно ЗУ № 3687-ІХ від 08.05.2024 та ЗУ № 3724-ІХ від 22.05.2024).
В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернувся до військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи. Листом від 26.06.2024 відповідач у задоволенні рапорту відмовив, оскільки до рапорту не додана довідка лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи висновку медико-соціальної експертної комісії встановленого зразка та не надані документи про відсутність інших членів сім'ї, які можуть надати такий догляд. Вважає протиправною відмову, оскільки надав усі необхідні документи, що підтверджують потребу у постійному догляді матері та відсутність інших осіб, здатних здійснювати догляд. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, поновлено строк звернення до суду з даним позовом.
Через відділ документального забезпечення суду 12.08.2024 надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що 31.05.2024 військовою частиною отримано рапорт позивача, зареєстрований за вх. № 12832 про звільнення його з військової служби на підставі п./п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме, як зазначено у рапорті, у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи.
У відповіді на вказаний рапорт, відповідачем роз'яснено, що з 18.05.2024 змінилася підстава для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану, на яку позивач посилався у своєму рапорті. Зокрема така підстава, як «у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи» стала недостатньою обставиною для звільнення через визначення законодавцем додаткових умов. Тобто розгляд рапорту позивача про звільнення з військової служби з 18.05.2024 потребує доведення відповідачу існування додаткових обставин, таких як існування у його батька необхідності здійснення постійного догляду та відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Щодо надання позивачем висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма № 080-2/о) від 27.02.2024 № 294/41, виданий лікарсько-консультативною комісією, також не є медичним висновком, який відповідно до Закону підтверджує постійний догляд. Також, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією не містить запису про необхідний постійний догляд.
Також, представником відповідача наголошено, що з 09 липня 2024 року по 22 липня 2024 року ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в комунальному некомерційному підприємстві "Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна". На даний час військовослужбовець продовжує свою незаконну відсутність на військовій службі. У зв'язку з вказаним, 30 липня 2024 року на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, направлено повідомлення за вихідним № 18038/1, про вчинення солдатом ОСОБА_1 дій, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
На офіційну електронну адресу суду 12.11.2024 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів від відповідача. Повідомлено, що після надходження повідомлення про внесення відомостей до ЄРДР наказом командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади від 14 серпня 2024 року № 168-РС, солдату призваному по мобілізації ОСОБА_1 , призупинено військову службу, на підставі внесення відомостей до ЄРДР від 14.08.2024 року № 42024052210002859.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду №01-50В від 10.07.2024 та №01-70В від 12.09.2024 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 29.07.2024 по 12.08.2024 та з 26.09.2024 по 09.10.2024 включно.
Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.02.2022 проходить військову службу по мобілізації.
Позивач звернувся до відповідача з рапортом без дати, який зареєстрований за вхід.№ 12832 від 31.05.2024 про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - у зв'язку наявності матері з інвалідністю II групи.
До рапорту позивачем додано: копія паспорту матері; копія довідки МСЕК 12ААГ №666754; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1826-5002109327 від 09.09.2022; висновок про наявність когнітивних порушень №294/41.
Листом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2024 позивача повідомлено, що рапорт щодо звільнення з військової служби розглянутий та зазначено, що підстави для звільнення з військової служби відсутні. Роз'яснено, що довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією матері не містить запису про необхідний постійний догляд. Крім того, умовою для звільнення з військової служби на підставі наведеної вище норми Закону є факт відсутності інших членів сім'ї, окрім позивача, першого та другого ступенів споріднення у ОСОБА_2 , або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Однак, позивачем до рапорту не долучені відповідні, належним чином завірені документи, які юридично засвідчують вищевказаний факт. також, позивачем не додано до рапорту завірену належним чином копію свідоцтва про народження, з метою підтвердження, що ОСОБА_2 є його матір'ю.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених у відзиві на позов, суд зазначає наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Як зазначалось, у зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом №2232-XII.
За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, яка була чинна до 17.05.2024 включно, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
З 18.05.2024 підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ зазнав змін та його викладено в такій редакції:
«військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Пункт 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, аналіз підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ дає підстави дійти висновку, що з 18.05.2024 військовослужбовцю для звільнення недостатньо наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Тепер слід довести необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як зазначалось раніше, позивачем до рапорту були долучені копія паспорту матері; копія довідки МСЕК 12ААГ №666754; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1826-5002109327 від 09.09.2022; висновок про наявність когнітивних порушень №294/41.
Тобто, під час подачі рапорту позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що у його матері інваліда ІІ групи відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
В свою чергу, суд не приймає до уваги посилання позивача на свідоцтво про розірвання шлюбу між його батьком ОСОБА_3 та його матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та на контракт добровольця територіальної оборони його сина ОСОБА_4 , оскільки вказані копії документів не були надані позивачем до рапорту який зареєстрований 31.05.2024 та, як наслідок, не були розглянуті командиром Військової частини НОМЕР_1 .
Щодо посилання позивача на той факт, що висновок про наявність когнітивних порушень №294/41 є належним доказом, що його мати потребує постійного догляду, суд зазначає наступне.
Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
Відповідно до п.п.2-4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги.
Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.
Приписами пункту 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).
А тому, наданий позивачем до рапорту висновок Комунального підприємства "Центр медико-санітарної допомоги" Житомирської міської ради №294/41 є належним доказом того, що його мати має когнітивні порушення, унаслідок яких вона потребує постійного догляду.
Разом з тим, це не спростовує висновки суду про відсутність підстав для звільнення за поданими до рапорту документами.
Як зазначалось раніше, за наслідками розгляду рапорту та доданих до нього документів, відповідачем було повідомлено позивача листом від 26.06.2024 про те, що згідно із Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" підстави для звільнення відсутні.
З огляду на вказане вище та встановлені судом обставини, підстави для визнання протиправним рішення військової частини про відмову у звільненні з військової служби позивача відсутні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню
Окрім того, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 24 Закону № 2232-ХІІ (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Слід зауважити, що після надходження повідомлення про внесення відомостей до ЄРДР наказом командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади від 14 серпня 2024 року №168-РС, солдату призваному по мобілізації ОСОБА_1 , призупинено військову службу, на підставі внесення відомостей до ЄРДР від 14.08.2024 року №42024052210002859.
За аналізом наведених норм та обставин справи суд зазначає, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено, можуть бути звільнені з військової служби виключно у разі набрання законної сили обвинувальним вироком стосовно них. При цьому Положення №1153/2009 не містять норм, які передбачають можливість звільнення з військової служби військовослужбовцям, служба яким призупинена, за пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.
Слід зауважити, що звільнення за нормами вказаного пункту Закону № 2232-XII можливо лише після продовження військової служби, у випадку наявності виправдувального вироку або закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
А тому, з огляду на викладене, після видання командиром наказу про призупинення військової служби позивача, правовідносини з останнім з приводу можливості його звільнення з військової служби та порядок такого звільнення визначаються статтею 24 Закону №2232-XII, пунктами 144-5 та 144-6 Положення № 1153/2008.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача згідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на час подання рапорту за вхідним №12832 від 31.05.2024.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач довів правомірність своїх дій та рішень, натомість позивач не довів обґрунтованості заявлених позовних вимог, у зв'язку із чим позов є таким, що задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнанання незаконною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 27 грудня 2024 р.
27.12.24