27 грудня 2024 рокуСправа №160/31373/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/31373/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ: 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
26 листопада 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 20 листопада 2024 року № 912300159968 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови у проведенні перерахунку призначеного ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою № 1891 від 12 листопада 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ), як судці у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року, зазначеної в довідках № Б-с-1449, № Б-с-1450, № Б-с-1451 від 04 листопада 2024 року, виданих Територіальним управлінням ДСА України в Дніпропетровській області, та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2022 року.
Позовна зайва обґрунтована посиланнями на протиправність відмови відповідача-2 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі оновлених довідок про розмір суддівської винагороди.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/31373/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/31373/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
17 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-2 надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді відставці відсутні, при цьому позивачем пропущено строк звернення до суду.
18 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі, з підстав, аналогічних доводам відповідача-2. Разом з відзивом надано витребувані докази.
23 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів, в яких позивач повторює доводи позовної заяви.
24 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-2 повторно надійшов відзив, ідентичний раніше поданому.
Згідно положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області складено довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці щодо позивача:
1) від 04.11.2024 року №Б-с-1449 - станом на 01.01.2022 року;
2) від 04.11.2024 року №Б-с-1450 - станом на 01.01.2023 року;
3) від 04.11.2024 року №Б-с-1451 - станом на 01.01.2024 року.
12 листопада 2024 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відставці, вид перерахунку: «Збільш. зарплати (пенсії за спецзаконами)». До заяви долучено довідки від 04.11.2024 року з номерами 1449, 1450, 1451.
Рішенням відповідача-2 від 20.11.2024 року №912300159968 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку. Зазначено, що починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн, в зв'язку з чим підстави для перерахунку відсутні.
Вважаючи таке рішення відповідача-2 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Згідно ч. 1-5 ст. 135 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Базовий розмір посадового окладу судді становить судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-IX у ст. 7 встановив на 2022 рік:
1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;
2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX у ст. 7 встановив на 2023 рік:
1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 2684 гривні
2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX у ст. 7 встановив на 2024 рік:
1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3028 гривні
2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.
Відповідно до ст. 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років;
працездатних осіб;
осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України про Державний бюджет України на певний рік.
Закон України про Державний бюджет України на певний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.07.2023 року у справі №240/2978/22.
Отже, усі судді у відставці, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання, мають право на його перерахунок у разі зміни розміру складових суддівської винагороди.
Розмір суддівської винагороди, визначений ст. 135 Закону №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється Законом України про бюджет на відповідний рік.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №580/2522/24.
Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі положень законів України про державний бюджет України на певний рік.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі №240/44080/21.
Отже, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а викладені підстави для прийняття спірного рішення є необґрунтованими.
Таким чином, спірне рішення відповідача-2 підлягає скасуванню.
Щодо зобов'язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відставці позивача суд зауважує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі №480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі №380/12913/21.
Водночас, визначаючи належного суб'єкта, якого належить зобов'язати провести перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, суд зазначає, що дії зобов'язального характеру щодо проведення позивачу перерахунку довічного утримання з урахуванням довідки про розмір грошової винагороди діючого судді, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовляв позивачеві в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді відставці.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.07.2024 у справі 240/16372/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 08.02.2024 у справі 500/1216/23.
Подібне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 27.11.2024 року у справі №340/3630/24.
Отже, зважаючи на використання відповідачем-2 наявних у нього повноважень, результат яких скасовано рішенням суду в даній справі, а також з урахуванням відсутності у відповідача-2 будь-якого іншого правомірного варіанту поведінки, окрім як проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді відставці позивача, зобов'язання відповідача-2 провести такий перерахунок є належним способом захисту та не являє собою втручання у дискреційні повноваження відповідача-2. Отже в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 щодо зобов'язання вчинити певні дії необхідно відмовити.
Доводи відповідача-2 про пропуск позивачем строку звернення до суду відхиляються судом, оскільки такий строк за обставин даної справи не пропущено. Так, предметом спору в цій справі є правомірність відмови відповідача-2 перерахувати розмір довічного грошового утримання позивача на підставі оновлених довідок про розмір суддівської винагороди. Довідки складені 04.11.2024 року, заява про перерахунок на їх підставі датована 12.11.2024 року, а рішення за результатом розгляду такої заяви прийнято 20.11.2024 року. Оскільки позивачем оскаржувалася саме відмова у перерахунку, вчинена 20.11.2024 року, строк на оскарження такої відмови не міг розпочатися раніше ніж дата самої відмови. З урахуванням викладеного, строк звернення до суду в цій справі не пропущено.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжним документом від 20.11.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 як суб'єкта владних повноважень, протиправність рішення якого встановлена за результатом судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ: 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.11.2024 року №912300159968.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2022 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 04.11.2024 року №Б-с-1449 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2023 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 04.11.2024 року №Б-с-1450 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 04.11.2024 року №Б-с-1451 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ: 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 297, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко