27 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/12176/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач-2) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ), та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати період проживання 3 роки станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення та призначити і виплачувати пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 26.09.2024.
Позов обґрунтований тим, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, та 26.09.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до приписів Закону №796-XII. Однак рішенням ГУ ПФУ в Харківській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше трьох років.
Із таким рішенням позивач не погоджується та зазначив, що він проживав у селі Нові Червища Камінь-Каширського району Волинської області з дня народження по 31.12.1985 та з лютого 1986 року по 01.09.1991, а з 01.02.1993 по даний час проживає у місті Камінь-Каширський Волинської області, які віднесені до зони гарантованого добровільного відселення. У свою чергу, у періоди навчання з 01.09.1984 по 27.06.1986 (у Луцькому технікумі радянської торгівлі) та з 01.09.1988 по 23.12.1992 (у Львівському торгово-економічному інституті), весь період, не зайнятий навчанням (в тому числі під час канікул), він проводив у батьків в селі Нові Червища, що підтверджують свідки, які постійно проживали та були прописані у одному населеному пункті з ним. Також в період проходження строкової військової служби (з 02.07.1986 по 27.05.1988) він був прописаний в господарстві батьків, при цьому під час проходження служби перебував у відпустці терміном на 20 днів. Позивач наголошує, що наявне у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-ХІІ.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач ГУ ПФУ в Харківській області позовних вимог не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю, посилаючись на те, що наданими документами підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993 працював (проживав) на території гарантованого добровільного відселення - 0 років 0 місяців 0 днів, також його страховий стаж становить 20 років 5 місяців 18 днів (при необхідному - не менше 34 років), тому ОСОБА_1 правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №796-XII.
Відповідач ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на позовну заяву позовні вимоги теж не визнав. В обґрунтування такої позиції зазначив, що на момент звернення позивач досягнув віку 57 років та його страховий стаж становив 20 років 05 місяців 18 днів. При цьому, з поданих позивачем документів для призначення пенсії встановлено, що згідно диплому про освіту серії НОМЕР_1 від 30.06.1986, виданого Луцьким технікумом радянської торгівлі, позивач навчався у даному навчальному закладі з 01.09.1984 по 27.06.1986. З 02.07.1986 по 27.05.1988 він проходив військову строкову службу, що підтверджено військовим квитком, а згідно диплому про освіту серії НОМЕР_2 від 23.12.1992, виданого Львівським торгівельно-економічним інститутом, він навчався у вказаному навчальному закладі з 01.09.1988 по 23.12.1992. Зазначені вище навчальні заклади розташовані у м. Луцьк та м. Львів, що не відносяться до радіоактивно забрудненої території. Разом з тим, місце розташування військової частини, де проходив військову строкову службу позивач, не відоме. Відтак періоди навчання та проходження військової строкової служби не можуть бути зараховані до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. З урахуванням наведеного зазначив, що позивач станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення менше ніж 3 роки, а тому не має права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Крім того, на момент звернення за призначенням пенсії його страховий стаж становить 20 років 05 місяців 18 днів, що є не достатнім для призначення даного виду пенсії. З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка постійно працювала чи працює, або проживала чи проживає у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією (а.с. 14).
26.09.2024 позивач подав через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, додавши до заяви перелік документів згідно із розпискою-повідомленням (а.с. 54 зворот, 55).
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Харківській області, яким і прийнято рішенням від 03.10.2024 №032950006017 про відмову у призначенні пенсії. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік позивача - 57 років; страховий стаж становить 20 років 5 місяців 18 днів; за наданими документами зараховано до страхового стажу всі періоди роботи. Документами підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993 працював (проживав) на території гарантованого добровільного відселення - 0 років 0 місяців 0 днів. Не зараховано в період проживання на території радіологічного забруднення військову строкову службу згідно військового квитка НОМЕР_4 та періоди навчання згідно дипломів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , оскільки відсутня інформація на якій території перебував на службі та на навчанні. Враховуючи зазначене, вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII, оскільки станом на 01.01.1993 він прожив в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років (а.с. 31-32).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального закону - Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.
За приписами частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З наведених положень вказаного Закону вбачається, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.
При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, але постійно проживали/постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 2 роки проживання/роботи.
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986.
Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.
Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
Положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 6 років.
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Також частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с.14), ОСОБА_1 належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
У цій справі правомірність видачі позивачу відповідного посвідчення не є предметом спору. Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.
Однак відповідно до приписів підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вказане відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23.
Підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 03.10.2024 №032950006017 стало те, що позивач фактично прожив на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше трьох років (0 років 0 місяців 0 днів).
Отже, ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення в цілях призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку засвідчують документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування, зокрема, довідка, видана на підставі офіційно підтверджених та достовірних відомостей.
Згідно з довідкою від 25.09.2024 №1154, виданою старостою Новочервищанського старостинського округу виконавчого комітету Прилісненської сільської ради, ОСОБА_1 дійсно з 01.01.1983 по 31.12.1985 постійно проживав і був зареєстрований в селі Нові Червища Камінь-Каширського району Волинської області; конкретною інформацією за 1986-1990 роки по ОСОБА_1 . Новочервищанський старостинський округ не володіє, так як відсутні погосподарські книги за 1986-1990 роки села Нові Червища, де значилось господарство, в якому він був зареєстрований; в погосподарській книзі №2 за 1991-1995 роки відомості по ОСОБА_1 значаться такі: проти графи 17 «вибув» присутній запис «Львів навчання» дата відсутні, а проти графи 18 «повернувся» прописана дата 01.01.1993 (а.с.16).
Довідкою Камінь-Каширської міської ради від 10.06.2024 №3657 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно проживав і був зареєстрований з 19.11.1999 по 10.01.2020 в АДРЕСА_1 , а з 10.01.2020 по даний час проживає і зареєстрований по АДРЕСА_2 (а.с.17).
Місто Камінь-Каширський та село Нові Червища Камінь-Каширського району Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Як зазначалось вище, у спірних правовідносинах для визначення права позивача на застосування положень статті 55 Закону №796-XII період постійного проживання (праці) у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993 слід обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.
Так, з відомостей диплому серії НОМЕР_1 від 30.06.1986 слідує, що ОСОБА_1 у 1984 році вступив до Луцького технікуму радянської торгівлі та в 1986 році закінчив повний курс названого технікуму (а.с.22).
Згідно з відомостей військового квитка серії НОМЕР_4 встановлено, що позивач у період з 02.07.1986 по 27.05.1988 проходив строкову військову службу (а.с.24).
Відповідно до відомостей диплому серії НОМЕР_2 від 23.12.1992 ОСОБА_1 у 1988 році вступив до Львівського торгово-економічного інституту та в 1992 році закінчив повний курс названого інституту (а.с.23).
Не є спірною та обставина, що вище зазначені навчальні заклади, в яких позивач навчався, розташовані у місті Луцьк та у місті Львів, та вказані населені пункти не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення. Також з наданих позивачем до заяви про призначення пенсії документів неможливо встановити відомості про місце розташування військової частини, де проходив військову строкову службу позивач.
Разом з тим, у позовній заяві позивач стверджує, що у вище зазначені періоди навчання, весь період, не зайнятий навчанням (в тому числі під час канікул), він проводив у батьків в селі Нові Червища Волинської області, а в період проходження строкової військової служби він був прописаний в господарстві батьків, при цьому під час проходження служби перебував у відпустці терміном на 20 днів.
На підтвердження цього позивач до матеріалів справи долучив пояснення громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 18.10.2024 (не надавалися до заяви про призначення пенсії), в яких вказані особи зазначили, що ОСОБА_1 проживав на момент аварії на Чорнобильській АЕС в селі Нові Червища Камінь-Каширського району Волинської області та з цього часу по 1993 року під час навчання приїжджав та жив в даному населеному пункту на вихідні та святкові дні, а також під час канікул (а.с. 18-20). Однак пояснення цих громадян не є допустимими доказами у розумінні підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1.
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Постійне місце навчання на денній формі/служба в армії нерозривно пов'язане з постійним місцем проживанням особи.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 зазначив, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту його постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 не менше трьох років; при цьому довідкою органу місцевого самоврядування від 25.09.2024 №1154 також не підтверджено проживання позивача у зазначений період у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років (а.с.16).
За обставин цієї справи суд вважає, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) дає йому право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, проте матеріали справи не містять достатніх, належних, допустимих доказів, які б вказували на наявність підстав для зниження позивачу віку та призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Крім того, суд зауважує, що обов'язковою умовою призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є також наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно паспортних даних ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII він звернувся - 26.09.2024 (а.с. 54 зворот), тобто у віці 57 років.
Отже, станом на дату досягнення позивачем пенсійного віку 57 роки, який дає право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, а саме станом на 2024 рік, у позивача повинен був бути наявний страховий стаж не менше 28 років (стаж, передбачений статтею 26 Закону №1058-IV (31), зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку (3)).
З рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 03.10.2024 №032950006017 (а.с. 31) та з розрахунку стажу-форма РС-право (а.с. 33) вбачається, що страховий стаж позивача становить 20 років 5 місяців 18 днів.
Отже, у позивача станом на дату досягнення пенсійного віку наявний страховий стаж 20 років 5 місяців 18 днів, чого не заперечує у позовній заяві останній, що є недостатнім для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Враховуючи встановлені в ході розгляду обставини справи суд дійшов висновку, що відповідач ГУ ПФУ в Харківській області правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача-2 щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ необхідно відмовити. Враховуючи, що рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 03.10.2024 №032950006017 позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, у задоволенні похідних позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 26.09.2024 також належить відмовити.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, місто Харків, майдан Своболи, держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344).
Суддя О. О. Андрусенко