м. Вінниця
27 грудня 2024 р. Справа № 120/12834/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: ІНФОРМАЦІЯ_1 про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на протиправність рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом комісії від 10.09.2024 № 26 в частині, що стосується відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
З метою зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закон України "Про Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 02.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позову.
07.10.2024 представник позивача подала клопотання про витребування у ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення, оформленого протоколом комісії від 10.09.2024 № 26 в частині, що стосується відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою від 14.10.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті. Цією ж ухвалою суд витребував у відповідача докази.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті позову відповідач вказав, що позивач звернувся з заявою про надання йому відстрочки з причин того, що у нього матір є особою з інвалідністю І групи. Рішенням Комісії позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, у зв'язку відсутністю документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати особу з інвалідністю І чи ІІ групи.
Відповідач вказує, що у позивача є батько, який в силу положень Сімейного кодексу України є особою, яка зобов'язана утримувати свою дружину, якій встановлена І група інвалідності. Те, що між батьком та матір'ю розірваний шлюб, то на переконання відповідача, не позбавляє обов'язку у колишнього чоловіка утримувати свою дружину за умови, що інвалідність встановлена до розірвання шлюбу.
Свої дії відповідач вважає правомірними, а позов необґрунтованим.
Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звернувся 05.09.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з підстав того, що у нього матір є особою з інвалідністю І групи, яка потребує стороннього догляду та знаходиться на утриманні позивача.
До заяви позивач долучив, копію паспорту громадянина України, копію картки платника податків; копію військового квитка; копію свідоцтва про народження позивача серія НОМЕР_1 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 ; копію довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_2 серія 10 ААА №702995 про інвалідність; копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 15.02.2024; копію про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 між батьком та матір'ю; копію паспорту ОСОБА_2 ; копію картки платника податків ОСОБА_2 .
За результатами розгляду вищевказаного звернення позивачу повідомленням Відповідача №362/5323 від 10.09.2024р., проінформовано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За результатами розгляду заяви протоколом від 10 вересня 2024 року №26 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати особу з інвалідністю І чи ІІ групи, а саме, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ відповідно до Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період".
Окрім того, із посиланням на ч.1 ст. 76 Сімейного кодексу України, зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права на утримання особи, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу (абз. 1 ч.2 ст. 76 Сімейного кодексу України).
Позивач не погоджується з рішенням, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який наразі триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 р.,№69/2022 оголошено загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Перелік необхідних документів, які підтверджують право на відстрочку військовозобов'язаного, передбачено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.
Так, для підтвердження права на відстрочку за пунктом 13 частиною 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військовозобов'язані подають наступні документи:
для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
За обставин справи позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації з причин того, що він має матір з інвалідністю І групи, яка потребує стороннього догляду та знаходиться на утриманні позивача.
До заяви позивач долучив всі необхідні документи для підтвердження наведених обставин.
Спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, у зв'язку відсутністю документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати особу з інвалідністю І чи ІІ групи.
Оцінюючи спірне рішення суд зазначає, що відповідно до п. 59, 60 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць регулює Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів".
Згідно із ч. 8 ст. 5 вказаного вище Закону, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів", до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру відомості, зокрема, персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста (ст. 7 Закону).
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів", актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Суд погоджується з доводами представника позивача, що відмова у наданні відстрочки від призову на військову службу з мотивів не надання заявником документів підтвердження неможливості здійснення догляду іншим працездатним членом сім'ї, який зобов'язаний здійснювати догляд, чинним законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевказаних норм Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", інформацію, яку не надав позивач, відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен перевірити за необхідності від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді, чого зроблено не було.
Те, що в повідомленні відповідач вказав на потребу висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я щодо постійного догляду за формою, затвердженою МОЗ відповідно до Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, то суд такі доводи вважає помилковими, оскільки у цьому випадку подається або довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ.
Окремо відповідач у відзиві вказує, що у позивача є батько, який в силу положень Сімейного кодексу України є особою, яка зобов'язана утримувати свою дружину, якій встановлена І група інвалідності. Те, що між батьком та матір'ю розірваний шлюб, то на переконання відповідача, не позбавляє обов'язку у колишнього чоловіка утримувати свою дружину за умови, що інвалідність встановлена до розірвання шлюбу.
Суд відхиляє такі доводи, оскільки відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
З аналізу положень вказаної статті, можна дійти висновку, що особа має право на утримання після розірвання шлюбу, а не обов'язок її утримувати, при тому за умови можливості в іншої особи надавати матеріальну допомогу.
Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої групи, підгрупи «Б», що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10ААА №702995 (33-34), наявність інвалідності у ОСОБА_2 також підтверджує пенсійне посвідчення серія НОМЕР_2 (а.с. 32). Додатковим доказом потреби ОСОБА_2 у догляді є висновок №16 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с. 38). Дані обставини відповідачем не заперечуються.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про протиправність рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом комісії №26 від 10 вересня 2024 року, в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 .
Щодо похідної вимоги, то суд зазначає, що згідно з п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відтак, слід зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, вказаних у цьому рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом комісії №26 від 10 вересня 2024 року, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, вказаних у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 , АДРЕСА_2
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна