09.12.2024
Справа № 497/2050/24
Провадження № 2/497/774/24
Ухвала
про залишення позовної заяви без руху
"09" грудня 2024 р. суддя Болградського районного суду Одеської області Кравцова Алла Валентинівна, ознайомившись у приміщенні суду в м.Болград з матеріалами цивільної справи за позовом Чайки Ірини Володимирівни - представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,
02.09.2024 року представник заявника звернувся до суду з вищевказаним позовом, судом перевірена правильність підсудності справи - отримані відомості про реєстрацію місця проживання відповідача у Болградському районі. Позов підсудний Болградському районному суду Одеської області, проте не відповідає вимогам ст.175ч.3п.п.2,4-10 та ч.5,7ст.177 ЦПК України, згідно яких матеріали справи не містять достатніх та належних доказів на підтвердження повноважень представника позивача, а тому позивачу (представнику позивача) слід запропонувати надати суду докази його права на представництво у суді юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", виходячи з наступного.
Згідно ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Крім того, 29.12.2019р. набрав чинності ЗУ №390-IX, відповідно до якого юрисконсульти, інші працівники юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування отримали право представляти їх у суді, а у 2016 році українським парламентом в Конституції закріплено поступове введення "адвокатської монополії" (представництво у судах виключно адвокатами, за винятком малозначних справ): з 1 січня 2017 року - у Верховному Суді та касаційних судах (на той час - вищих спеціалізованих), у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року, у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року; представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами в судах усіх інстанцій мало здійснюватися з 1 січня 2020 року. Процесуальні кодекси, що набрали чинності у грудні 2017 року закріпили наступну схему процесуального представництва юридичної особи у судовій справі: самостійна участь у справі або самопредставництво - участь у судовому процесі через керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення; або участь через представника - адвоката, уповноваженого на підставі довіреності чи ордеру, виданих на підставі договору про надання правової допомоги, за певними виключеннями.
А тому, з 29 грудня 2019 року судами, в ході отримання процесуальних документів та вирішення питань щодо допуску осіб до участі у справі враховується наступне: по-перше, крім керівника та члена виконавчого органу, право представляти юридичну особу у порядку самопредставництва отримали інші особи, які мають з такою юридичною особою трудові відносини (діють на підставі трудового договору (контракту); кодекси доповнено положеннями щодо самопредставництва органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, від імені яких діють їх керівники, інші уповноважені особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору. З наведеного вбачається, що зазначеним законом не скасовано норму щодо представництва юридичних осіб виключно адвокатами, а, відтак і про скасування адвокатської монополії мова не йде. Натомість, розширення можливостей для самопредставництва мало на меті вирішити назрілі проблеми щодо: надання бізнесу можливості захищати свої інтереси силами власного персоналу - юрисконсультів; позбавлення юрисконсультів потреби в отриманні адвокатського свідоцтва; та вирішення проблеми представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в умовах нестачі бюджетів та відсутності чіткого механізму закупівлі саме адвокатських послуг. Аналіз практики Верховного Суду свідчить, що сама лише довіреність не може підтверджувати повноваження особи (навіть працівника, юрисконсульта) представляти інтереси юридичної особи чи державного органу в порядку самопредставництва. Так, наприклад ВС (КАС) в ухвалі від 12.02.2020 у справі №160/2199/19 вказав, що для визнання особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень) без додаткового уповноваження (довіреності). А в ухвалі від 07.02.2020 у справі №17/495-08 ВС (КГС), залишаючи без руху касаційну скаргу вказав, що для підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва працівник (юрисконсульт) має надати суду: докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт). При цьому, у відповідному трудовому договорі (контракті) має міститись положення щодо повноважень юрисконсульта на представництва інтересів юридичної особи в суді. Відсутність відповідних положень у трудовому договорі (положенні/посадовій інструкції) є підставою для відмови у допуску до участі у справі. А, в ухвалі від 20.01.2020 у справі №910/3245/19, повертаючи касаційну скаргу юридичної особи, Верховний Суд (КГС) вказав, що надана копія трудового договору не містить положень щодо повноважень юрисконсульта на представництво інтересів відповідача в суді. В ухвалі від 21.01.2020 у справі №924/440/19 ВС (КАС) зазначив, що для підтвердження права працівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування діяти в порядку самопредставництва, такий працівник має надати суду: витяг з контракту, в якому визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі без окремого доручення; або оригінал чи копію трудового договору (акту про призначення), або оригінал посвідчення та витяг з посадової інструкції, в якій визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді без окремого доручення керівника; та окреме доручення (резолюція) керівника, в якому визначено повноваження особи представляти інтереси державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі, якщо посадовою інструкцією або контрактом не передбачено право такої особи представляти інтереси без такого доручення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява містить певні недоліки, які позивачем мають бути усунені для відкриття провадження у справі, заявнику слід запропонувати надати суду належні докази його права на представництво у суді юридичної особи -ТОВ"Споживчий центр"
Керуючись ст. ст.95,175,177, 185 ЦПК України, суд
Залишити без руху позов Чайки Ірини Володимирівни - представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Надати позивачу (представнику) строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - шляхом надання суду доказів його права на представництво у суді юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", та роз'яснити, що в разі неусунення у встановлений строк недоліків, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу, що не є перешкодою для звернення до суду з цією ж заявою після усунення вказаних недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає, відповідно до ст.261 ЦПК України набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Суддя А.В. Кравцова