П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3069/24
Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пунктів наказів,
29 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.12.2023 року № 1732 в частині притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності на загальну суму 1 157 758,14 (один мільйон сто п'ятдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок);
- визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2024 року № 4 в частині притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності у сумі 1 157 758,14 (один мільйон сто п'ятдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок) та стягнення суми нестач грошового забезпечення у розмірі 20% місячного грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він призваний за мобілізацією з 01.03.2022 року та станом до 31.07.2023 проходив військову службу на посаді старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 . Позивач зазначив, що оскаржуваним наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 його безпідставно притягнуто до повної матеріальної відповідальності, оскільки, не доведено вчинення позивачем умисних протиправних дій, сума встановленого розміру завданої шкоди не відповідає фактичним втратам. Позивач наголосив, що для застосування повної матеріальної відповідальності необхідним є встановлення в ході службового розслідування обставини вчинення умисних протиправних дій (тобто, активної форми поведінки), що призвело до здійснення надлишкових виплат грошових коштів. Акт службового розслідування, на підставі якого відповідачем прийнято спірний наказ, таких обставин щодо позивача не містить.
Відповідачі заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що матеріалами службового розслідування встановлено факти порушень фінансово-бюджетної дисципліни, зокрема позивачем, що призвело до втрат на загальну суму 3 448 900 грн. Під час розслідування усунуті недоліки визначені аудиторською перевіркою на суму 1 025 815,72 грн, а тому підтверджені та встановлені факти порушень фінансово-бюджетної дисципліни призвели до втрат на загальну суму - 2 423 084,28 грн.
За результатами службового розслідування, яке підтверджено належними та допустимими доказами, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності правомірно притягнуто відповідальних осіб, а саме:
- командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , на загальну суму 40 260 грн. (сорок тисяч двісті шістдесят гривень 00 копійок);
- помічника начальника штабу з кадрів та стройової частини лейтенанта ОСОБА_1 на загальну суму 1 157 758,14 грн (один мільйон сто п'ятдесят сім сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок);
- помічника командира військової частини з правової роботи старшого солдата ОСОБА_3 на загальну суму 1 157 758,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт наголосив, що судом першої інстанції не враховано, що наявні у цій справі докази свідчать, що безпосередньо ОСОБА_4 , який займав посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 , готував додатки до наказів командира військової частини НОМЕР_2 , зокрема списки військовослужбовців, тобто він особисто визначав осіб, яким у подальшому на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 здійснювалась виплата додаткової винагороди. Також, дані накази командира військової частини НОМЕР_2 про виплати додаткової винагороди були погоджені ОСОБА_1 в межах своєї компетенції, що в свою чергу стало наслідком їх підписання командиром вказаної військової частини та проведення на їх підставі виплати грошової допомоги особам, які були вказані у наказах.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з 01.03.2022 року проходить військову службу за мобілізацією.
01.03.2022 року відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №132 мол. лейтенанта ОСОБА_1 призвано на військову службу по мобілізації та призначено на посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч НОМЕР_2 (а.с. 25 т.1).
З 01.08.2023 року ст.л-т ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військової частин НОМЕР_1 від 19.01.2024 №349 (а.с. 28 т. 1).
07.10.2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 видано наказ №1327 «Про призначення службового розслідування», яким наказано:
призначити службове розслідування за фактом порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до втрат на загальну суму 3 547 760 грн. (три мільйони п'ятсот сорок сім тисяч сімсот шістдесят гривень), у тому числі залишок до відшкодування на суму 3 448 900 грн.;
проведення службового розслідування доручити ст.л-ту ОСОБА_5
про результати службового розслідування доповісти актом в термін до 19.10.2023 року.(т.1 а.с.140).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.10.2023 року №1340 продовжено строк службового розслідування до 11.11.2023 року (стор. 141 т.1).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.11.2023 року №1455 продовжено строк службового розслідування до 07.12.2023 року (стор. 142 т.1).
За результатами службового розслідування 06.12.2023 року складено акт службового розслідування (а.с. 29-64 т. 1).
З матеріалів службового розслідування вбачається, що проведенню вказаного розслідування передувало отримання результатів аудиторського дослідження члена аудиторської групи Департаменту внутрішнього аудиту 4 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, згідно якого аудиторською перевіркою встановлено порушення фінансово - бюджетної дисципліни, що призвело до втрат на загальну суму 3 547 760 грн. (три мільйони п'ятсот сорок сім тисяч сімсот шістдесят гривень), з яких було відшкодовано під час аудиту - 98 8690 грн., залишок - 3 448 900 грн), у тому числі:
3 547 760 грн. - незаконні витрати коштів, витрачених на виплату грошового забезпечення, у т.ч. додаткової винагороди (з урахуванням зайво перерахованих внесків), а саме:
безпідставна виплата додаткової винагороди за період відпустки для лікування, у зв'язку з хворобою, наданої військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 після отримання легкого поранення - 3 250 640 грн;
безпідставна виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, які вживали алкогольні напої, за періоди коли були встановлені факти таких порушень - 165 970 грн;
безпідставна виплата додаткової винагороди (подвійна виплата, а також виплата за час, коли військовослужбовець не виконував бойових (спеціальних) завдань) - 60 970 грн;
безпідставна виплата додаткової винагороди за час відпустки для лікування, у зв'язку з хворобою, наданої без висновку (постанови) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії - 39 200 грн;
безпідставне преміювання військовослужбовців, які вживали спиртні напої, за періоди, коли були встановлені факти таких порушень - 30 980 грн.
Результати аудиторського дослідження оформлені довідкою з доданими документами, яка міститься в матеріалах службового розслідування (а.с. 143-152 т.1).
Згідно акту службового розслідування під час ведення бойових дій, військові частини НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , згідно їх даних, понесли певні санітарні та безповоротні втрати. Зокрема, військовослужбовцям вищезазначених частин виплачувалась додаткова винагорода у збільшених розмірах після отримання поранень (за час лікування у медичних закладах та за час відпусток по хворобі після отриманих поранень).
Дослідженням встановлено, що у порушення п. 10 розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення №260 командиром військової частини НОМЕР_2 приймалися рішення про включення 22 військовослужбовців до наказів про виплату виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн військовослужбовцям під час перебування у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою за висновком (постановою) ВЛК після отримання легкого поранення, що призвело до безпідставної виплати додаткової винагороди (а.с.148 т.1).
У зв'язку наявності різних медичних висновків ВЛК про ступінь важкості одного й того ж поранення включення до наказів про виплату виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн 3-х військовослужбовців класифікується, як ризики безпідставної виплати додаткової винагороди на загальну суму 297 204,28 грн., та як наслідок зайво перераховано (ЄСВ - 22%) - 65384,94 грн. (ПДФО - 18%) - 53 496,77 грн, разом 416 085,99 грн.
Включення до наказів про виплату виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн решти (19) військовослужбовців класифікується, як безпідставна виплата додаткової винагороди на загальну суму 2 321 889,33 грн., та як наслідок зайво перераховано (ЄСВ - 22%) 510 815,65 грн. (ПДФО - 417 940,08 грн.), разом 3 250 645,06 грн.
В акті встановлено, що причинами встановлених порушень стало неналежне виконання обов'язків з боку посадових осіб в/ч НОМЕР_2 під час підготовки проектів наказів про виплату додаткової винагороди, слабка професійна підготовка (або відсутність її) військовослужбовців призваних за мобілізацією та призначених на відповідні організаційні посади.
З посиланням на пункт 1.3 розділу І Інструкції з діловодства у Збройних Силах затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 в акті службового розслідування вказано, що персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність чинному законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції. Відповідно накази командира військової частини НОМЕР_2 «Про виплату додаткової винагороди» від 01.05.2023 №561, від 01.06.2023 №833, від 01.03.2023 №231, від 01.04.2023 №416 відпрацьовані старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини лейтенантом ОСОБА_6 та погоджені ТВО помічником командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи старшим солдатом ОСОБА_7 .
Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 надав наступні пояснення: «весь особовий склад військової частини НОМЕР_2 був призваний по мобілізації, мав низьке знання наказів, призначення більшості військовослужбовців на посади було здійснено не по ВОС, які вони мали у військовому квітку (у зв'язку з відсутністю військовослужбовців з потрібними ВОС), у зв'язку з виконанням бойових завдань зборів чи семінарів за фахом не проходили, іспитів не здавали.
Військова частина НОМЕР_2 з початку формування була підпорядкована ІНФОРМАЦІЯ_5 , всі накази та виплати надавались на перевірку до відповідних служб ІНФОРМАЦІЯ_5 та СП.
П. 10 розділу 34 до Порядку виплати грошового забезпечення № 260 був доданий лише 25.01.2023 року, ознайомлення з ним особовий склад не проходив, тому що у цей час весь особовий склад знаходився у зоні бойових дій та був задіяний у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в Донецькій області.
Відсутність у військовій частині кваліфікованого помічника командира батальйону з правової роботи, старший солдат призваний по мобілізації який займав посаду з лютого 2023 року ТВО помічника командира батальйону з правової роботи не мав відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня правової освіти.
Видача наказів на виплату здійснювалась в важких умовах, під час обстрілів, маршах та переміщеннях.
У березні місяці, відбулось переміщення військової частини НОМЕР_2 із зони бойових дій з подальшим розформуванням особового складу військової частини НОМЕР_2 , військовослужбовці були переведені наказами до інших військових частин. В момент виявлення «переплат» всі винні в отриманні цих «переплат» вже проходять службу в інших військових частинах та вже виконують бойові завдання, що унеможливлює утримати з них кошти в військовій частині НОМЕР_2 .» (а.с.205 т.1).
Щодо неправомірних дій позивача та причинного зв'язку між його діями та подією що трапилась, в акті зазначено, що старший помічник начальника штабу з кадрів та стройової частини л-т ОСОБА_1 порушив п.16 розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам: підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу, не виконання пункту 1.3 розділу І Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124, п. 10 розділу XXXIV
Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних
Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після такого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської лікарсько-експертної) комісії; п. 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 Nє260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової тини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення; п. 10 телеграмами Міністра оборони України від 02.03.2022 № 248/1196, від 07.03.2022 Nє 248/1217, від 25.03.2022 Nє 248/1298 та від 18.04.2022 Nє 248/1529; п. 9.8 окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 Nє 912/з/29 (застосовується з 01.06.2022 по 31.01.2023) призвели до безпідставних виплат додаткової винагороди.
Згідно Акту, вина старшого помічника начальника штабу з кадрів та стройової частини л-т ОСОБА_1 полягає у формі недбалого ставлення до військової служби, що спричинило тяжкі наслідки в умовах воєнного стану. Неналежне виконання своїх службових обов'язків призвело до порушень фінансово-бюджетної дисципліни, які спричинили тяжкі наслідки, а саме втрати на загальну суму 3 547 760 грн.
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, в акті визначено упущення в організації процесів контролю фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (призначення відповідальних за діяльність посадових осіб, розроблення та доведення до них посадових обов'язків, визначення порядку та форм обліку і звітності); неналежне виконання обов'язків виконуючими обов'язки начальників служб забезпечення та відсутність досвіду роботи за фахом (призвані за мобілізацією); відсутність контролю з боку керівного складу; складні умови обумовлені дією військового стану, у тому числі покладеними обов'язками з формування на базі ІНФОРМАЦІЯ_1 нових підрозділів рівня окремого батальйону, бригади.
У підсумку проведеним службовим розслідуванням встановлено факти порушень фінансово-бюджетної дисципліни, що призвело до втрат на загальну суму 3 448 900 грн.
Під час розслідування усунуті недоліки визначені аудиторською перевіркою, а саме:
968 244,17 грн - зайво перераховані ЄСВ-22%, ПДФО-18%, та військовий збір (1,5%);
39 200,00 грн - утримано з військовослужбовця.
Отже, як зазначено в акті службового розслідування, з урахуванням усунутих недоліків на суму 1 025 815,72 грн, факти порушень фінансово-бюджетної дисципліни призвели до втрат на загальну суму - 2 423 084,28 грн.
Залишок безпідставних виплат:
- підполковнику ОСОБА_8 військової частини НОМЕР_5 (у сумі 37 308,00 грн) та солдату ОСОБА_9 НОМЕР_6 окремої роти охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_7 (у сумі 30000,00 грн). Загальна сума - 67 308,00 грн.;
- командиром військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_2 , старшим помічником начальника штабу з кадрів та стройової частини лейтенантом ОСОБА_1 , помічником командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи старшим солдатом ОСОБА_3 загальна сума безпідставних виплат складає- 2 355 776, 28 грн.
За результатами службового розслідування:
- матеріали службового розслідування направити до ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , по місцю проходженню служби підполковника ОСОБА_2 для ознайомлення з актом службового розслідування, притягнення до дисциплінарної та обмеженої матеріальної відповідальності відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ, на загальну суму 40 260 грн. (сорок тисяч двісті шістдесят гривень 00 копійок).
- матеріали службового розслідування направити до військової частини по місцю проходження служби помічника начальника штабу з кадрів та стройової частини лейтенанта ОСОБА_1 для ознайомлення з актом службового розслідування, притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ, на загальну суму 1 157 758,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок).
- матеріали службового розслідування направити до військової частини по місцю проходження служби помічника командира військової частини з правової роботи старшого солдата ОСОБА_3 для ознайомлення з актом службового розслідування, притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ, на загальну суму 1 157 758,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок).
07 грудня 2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято наказ №1732 «Про результати службового розслідування», відповідно п. 4 якого наказано офіцеру групи офіцерів запасу і кадрів сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 старший лейтенант ОСОБА_5 матеріали службового розслідування направити до військової частини НОМЕР_8 по місцю проходження служби лейтенанта ОСОБА_1 для притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності відповідно на загальну суму 1 157 758,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок) та старшого солдата ОСОБА_3 для притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної повної матеріальної відповідальності на загальну суму 1 157 758,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок) (а.с. 15-18 т.1).
Згідно розпорядження командира військової частини НОМЕР_8 вих. №263 від 12.01.2024 року матеріали службового розслідування проведеного ІНФОРМАЦІЯ_7 за фактом порушення фінансово- бюджетної дисципліни, що призвело до втрат, молодшим сержантом ОСОБА_3 , колишнім ТВО помічника командира батальйону з правової роботи (який займав посаду помічника військового капелана) військової частини НОМЕР_2 та старшим лейтенантом ОСОБА_1 , колишнім старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 , направлені на адресу військової частини НОМЕР_1 , в якій останні проходили службу на час прийняття розпорядження.
12 січня 2024 року, відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» командиром військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) прийнято наказ від №4 «Про притягнення до повної матеріальної відповідальності», згідно якого, серед іншого, наказано:
- притягнути до повної матеріальної відповідальності ст.л-та ОСОБА_1 у сумі у сумі 1 157 768,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок);
- здійснити стягнення суми нестач грошового забезпечення з молодшого сержанта ОСОБА_10 та з старшого лейтенанта ОСОБА_11 у розмірі 20% місячного грошового забезпечення відповідно до ч. 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ (а.с 19,20 т. 1).
Не погоджуючись з п. 3 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.12.2023 року № 1732 та пунктами 2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2024 року № 4 в частині притягнення ст.л-та ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у сумі 1 157 758,14 грн, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконання посадових обов'язків позивачем відбувалося в умовах обставин непереборної сили та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 160-ІХ такий не може бути притягнутий до матеріальної відповідальності.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Згідно вимог ст.11, 16, 37, 49 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно тощо.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, у що охоплює службове розслідування, проходив службу на посаді старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч НОМЕР_2 .
Відповідно до функціональних обов'язків старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини, особа яка обіймає вказану посаду зобов'язана виконувати обов'язки по обліку особового складу батальйону, які визначені Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 №1407/38743.
Старший помічник начальника штабу з кадрів і стройової частини повинен взаємодіяти з юридичною службою з правових питань, пов'язаних з підготовкою документів; підписувати і візувати документи в межах своєї компетенції.
Відповідно накази командира військової частини НОМЕР_2 «Про виплату додаткової винагороди» від 01.05.2023 № 561, від 01.06.2023 №833, від 01.03.2023 № 231, від 01.04.2023 № 416 були відпрацьовані старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини лейтенантом ОСОБА_1 про що свідчить наявний підпис ОСОБА_1 на зворотних сторінках останніх аркушів вказаних наказів.
Саме на підставі вищезазначених наказів командира військової частини НОМЕР_2 , які були відпрацьовані позивачем, та підписаних на їх виконання розрахункових відомостей та реєстрів військовослужбовців здійснювалися виплати додаткової винагороди.
Вчинення вказаного підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені під час проведення службового розслідування.
Крім того, викладене фактично підтверджується позивачем, натомість він посилається на відсутність з його боку вини, прямого умислу та на те, що не мав відповідної військово - облікової спеціальності та знань.
Враховуючи вищезгадане, перебуваючи на посаді старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 лейтенант ОСОБА_1 був зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Накази командира військової частини НОМЕР_2 про виплати додаткової винагороди погоджені старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_1 в межах своєї компетенції, що в свою чергу стало наслідком їх підписання командиром вказаної військової частини та проведення на їх підставі виплати грошової допомоги особам, які були вказані у наказах.
Пунктом 1.3 розділу I Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 (яка була чинна на час видання вищезазначених наказів), персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність чинному законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції.
Отже позивач, як помічник начальника штабу з кадрів та стройової частини, повинен був знати та неухильно дотримуватись приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260.
Доводи позивача, з якими помилкового погодився суд першої інстанції, про те, що керівництво не ознайомлювало ОСОБА_1 зі змінами, які внесені до Порядку № 260, судова колегія не приймає до уваги, оскільки не дотримання позивачем вимог чинного законодавства, яким він керується при виконанні своїх службових обов'язків, є прямим порушенням приписів Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зокрема вимог ст.11, 16, 37, 49.
В свою чергу, приписами п.10 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до п.5 розділу XVІ Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, серед іншого, за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення;
Службовим розслідуванням встановлено, що позивачем порушені саме зазначені приписи Порядку № 260, що і призвело до настання для нього матеріальної відповідальності.
Жодних заперечень щодо невідповідності встановлених службовим розслідувань фактів реальним обставинам позивач не навів, як і не заперечив цих обставин.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків встановлено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX.
Відповідно до п.п.4,5 ч.1 ст. 1 Законом № 160-IX, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
За приписами ст. 3 Закону № 160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Приписами ч.1 ст.5 Закону № 160-IX встановлена обмежена відповідальність, яка передбачає, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Статтею 6 Закону № 160-IX визначені повна та підвищена матеріальна відповідальність.
Так, п.1 ч.1 ст.6 Закону особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Враховуючи, що причиною притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності стало безпідставне нарахування додаткової грошової винагороди та премії військовослужбовцям, які не мали право на такі виплати, судова колегія наголошує на тому, що Закон № 160-IX містить пряму заборону притягувати позивача до меншої, тобто обмеженої відповідальності, навіть в разі завдання такої шкоди з необережності, чи як в даному випадку наголошує позивач, з необізнаності.
Отже доводи позивача, що для застосування повної матеріальної відповідальності необхідним є встановлення в ході службового розслідування обставини вчинення умисних протиправних дій, що призвело до здійснення надлишкових виплат грошових коштів, не знайшли свого підтвердження.
Щодо доводів позивача, що в порушення ч.1 ст. 7 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІX ІНФОРМАЦІЯ_3 неправомірно встановив розмір завданої шкоди без урахування фактичних втрат, судова колегія зазначає наступне.
Частиною 1 ст.7 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІX передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Службовим розслідуванням встановлено, що залишок безпідставних виплат командиром військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_2 , старшим помічником начальника штабу з кадрів та стройової частини лейтенантом ОСОБА_1 , помічником командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи старшим солдатом ОСОБА_3 складає: 2 355 776,28 грн.
Якщо від суми 2 355 776,28 грн відняти суму обмеженої відповідальності 40 260 грн підполковника ОСОБА_2 , то виходить сума 2 315 516,28 грн, яка пропорційно ділиться на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у сумі 1 157 758,14 грн, що вірно визначено службовим розслідуванням.
Сума загальної шкоди 3 250 645,06 грн помилково взята позивачем в розрахунок, оскільки така розрахована позивачем без урахування виплати додаткової винагороди трьом військовослужбовцям, які мали різні медичні висновки та без військовослужбовців, яким безпідставно виплачених премій.
Доводи позивача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не встановлено в його діях вини судова колегія не приймає до уваги, оскільки вина позивача полягає у неналежному виконанні ним обов'язків на організаційній посаді, яку він обіймав, під час підготовки проектів наказів при виплаті додаткової винагороди та премії.
Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що службовим розслідуванням, проведеним ІНФОРМАЦІЯ_3 в повній мірі встановлено обставини порушення, зокрема позивачем, військової дисципліни, що призвели до втрат бюджету, за що передбачена повно матеріальна відповідальність.
З викладеного вбачається, що п. 3 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.12.2023 року № 1732 в частині притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності відповідно на загальну суму 1 157 758,14 (один мільйон сто п'ятдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок);
Щодо позовних вимог в частині скасування пункти 2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2024 року № 4 в частині притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності у сумі 1 157 758,14 (один мільйон сто п'ятдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок) та стягнення суми нестач грошового забезпечення у розмірі 20% місячного грошового забезпечення, судова колегія зазначає наступне.
За приписами ч.2, ч.3 ст.11 Закону № 160, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
За приписами ч.1 ст.10 Закону № 160, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону № 160, стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
За обставинами справи, ОСОБА_1 на час затвердження висновків службового розслідування звільнився з ВЧ НОМЕР_2 та перебував на новому місці служби у ВЧ НОМЕР_1 .
В свою чергу, дії ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині направлення наказу від 07.12.2023 року № 1732 до ВЧ НОМЕР_1 , як і дії ВЧ НОМЕР_1 щодо видання наказу від 12.01.2024 року № 4 в частині притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності у сумі 1 157 758,14 та стягнення у розмірі 20% грошового забезпечення, повністю відповідають приписам ст.10, ст.11, ст.13 Закону № 160.
Колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання протиправним та скасування пунктів 2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2024 року № 4 в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у сумі 1 157 758,14 та стягнення суми нестач у розмірі 20% місячного грошового забезпечення позивача.
Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року - скасувати з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко