27 грудня 2024 р. Справа № 480/4693/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 (суддя Бондар С.О.; м. Суми) по справі № 480/4693/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) , Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нерозгляду рапортів начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 ": від 22.11.2022 № 5/227-22-Вн; від 01.12.2022 № 5/335-22-Вн в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у вересні та листопаді 2022 року.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути рапорти начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 ": від 22.11.2022 № 5/227-22-Вн; від 01.12.2022 № 5/335-22-Вн в частині встановлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у вересні та листопаді 2022 року та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом. У задоволенні інших вимог - відмовлено.
До суду від Хурсенка Сергія Олександровича, як представника ОСОБА_1 надійшла заява в порядку ст. 383 ККАС України, в якій він просив суд:
- визнати протиправним рішення НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) про повторне залишення без реалізації рапортів начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 гривень на місяць пропорційно часу проходження служби, прийнятого на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/4693/23 від 14.12.2023;
- зобов'язати відповідача НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_1 ) вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення суду в даній справі, та виконати рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/4693/23 від 14.12.2023 в повному обсязі.
Ухвалою від 28 жовтня 2024 року Сумський окружний адміністративний суд заяву Хурсенка Сергія Олександровича, як представника ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень - відповідача, прийнятого на виконання рішення суду у справі №480/4693/23 - повернув заявнику без розгляду.
Повертаючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений ч. 4 ст. 383 КАС України десятиденний строк звернення до суду з такою заявою.
Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що про порушення своїх прав, внаслідок невиконання рішення суду належним чином відповідачем, позивачу стало відомо після отримання постанови державного виконавця від 20.09.2024 про закінчення виконавчого провадження 06.10.2024. Разом з тим, судом не досліджувалися зазначені обставини, а також обставини щодо того, що позивача про результати розгляду комісією зазначених рапортів командира позивача не повідомляли особисто позивача, на засіданні відповідної комісії він присутній не був, пояснень в нього не відбирали, на відповідні засідання запрошений не був. Відповідач не повідомляв позивача про виконання судового рішення чи вжиті заходи для його виконання жодним чином, у зв'язку з чим позивач і змушений був звертатися до суду із заявою про отримання виконавчих листів та звертатися до управління з примусових виконання судових рішень.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ст. 311, 312 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Зі змісту вказаних вище норм випливає, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Частиною 4 ст.383 КАС України передбачено, що заяву, зазначену у ч.1 цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
За правилами частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, строк для подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у порядку цієї статті, який є скороченим, починає перебіг від дня, коли особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду певних рішень, вчинення ним дій чи допущення бездіяльності, які така особа просить визнати протиправними у відповідній заяві або ж - порушення відповідачем її прав, підтверджених рішенням суду, в інший спосіб.
Як встановлено зі змісту оскарженої ухвали, початок перебігу встановленого ч. 4 ст. 383 КАС України строку суд першої інстанції пов'язує з датою розгляду відповідачем рапортів начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 »: від 22.11.2022 вих. № 5/227-22-Вн; від 01.12.2022 вих. № 5/335-22-Вн в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у вересні та листопаді 2022 року та прийняття рішення, яким вказані рапорти залишено без реалізації, а саме - 24.01.2024, відповідно до копії протоколу засідання робочої групи НОМЕР_2 прикордонного загону від 24.01.2024 № 23.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу копії цього протоколу від 24.01.2024 № 23 або докази повідомлення позивача про результати розгляду його рапортів від 22.11.2022 вих. № 5/227-22-Вн та від 01.12.2022 вих. № 5/335-22-Вн у будь-який інший спосіб.
При цьому, судом першої інстанції не наведено мотивів, з яких він дійшов висновку, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав у день прийняття відповідачем відповідного рішення від 24.01.2024.
Водночас, звертаючись до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України, позивач зазначав, що про порушення прав, внаслідок невиконання відповідачем рішення суду належним чином, йому стало відомо 06.10.2024, після отримання постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, тому десятиденний строк на подання заяви, встановлений ч. 4 ст. 383 КАС України, позивачем не порушено.
Проте вказаним обставинам суд першої інстанції не надав жодної оцінки, незважаючи на виключне їх значення для правильного вирішення питання щодо початку перебігу строку для звернення до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України та перевірки його дотримання позивачем.
Враховуючи те, що судом першої інстанції не надано оцінки обставинам з якими позивач пов'язує набуття права на звернення до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України, та які, в свою чергу впливають на початок десятиденного строку звернення до суду з такою заявою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення заяви через пропуск позивачем строку звернення до суду з такою заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви позивача без розгляду колегія суддів вважає помилковим і таким, що зроблений без належної перевірки обставин, що мають значення для правильного вирішення порушеного позивачем питання, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу належить передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 по справі № 480/4693/23 - скасувати.
Справу № 480/4693/23 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви позивача.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко