27 грудня 2024 р. Справа № 440/12434/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2024, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 22.10.24 по справі № 440/12434/24
за позовом ОСОБА_1
до Державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Андрієвського Іллі Владиславовича
про визнання дій протиправними, скасування постанов,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Андрієвського Іллі Владиславовича, в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Андрієвського Іллі Владиславовича в частині винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень №ВП 68040085; №ВП 68039777; №ВП 68039937; №ВП 68039509; №ВП 68039308; №ВП 68039652 та скасувати постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Андрієвського Іллі Владиславовича про відкриття виконавчих проваджень №ВП 68040085; №ВП 68039777; №ВП 68039937; №ВП 68039509; №ВП 68039308; №ВП 68039652.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Андрієвського Іллі Владиславовича про визнання дій протиправними, скасування постанов повернуто позивачеві.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскарження постанов про відкриття виконавчого провадження стосуються різних постанов Енергетичної митниці ДМС України у справах про порушення митних правил, які не пов'язані між собою. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що дані виконавчі провадження відкриті на підставі однієї спільної заяви стягувача та в подальшому, відповідно до постанови державного виконавця від 26.01.2022, виконавчі провадження об'єднано в одне зведене виконавче провадження.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, підставою для повернення позовної заяви, судом першої інстанції зазначено, що за поданою позовною заявою фактично підлягають вирішенню шість окремих спорів, які стосуються різних правовідносин, не об'єднані доказами та за вирішення кожного з яких сплачується судовий збір у відповідному розмірі.
Колегія суддів зазначає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За правилами ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням вимог положень ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5).
Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою, передбачено також ч. 1 ст. 21 КАС України.
Отже об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних.
При цьому, під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Разом з цим, заборони щодо об'єднання в одне провадження кількох вимог встановлені ч.ч. 4, 5 ст. 172 КАС України.
Так, за приписами ч.ч. 4, 5 ст. 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Системний аналіз вищезазначених норм процесуального права свідчить про те, що позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України лише у разі порушення правил об'єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об'єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Проаналізувавши матеріали позовної заяви, колегія суддів вважає, що об'єднання заявлених позовних вимог у межах однієї справи розширює предмет доказування та може ускладнити або уповільнити розгляд справи. Водночас, заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, та законодавством не встановлено виключну підсудність таких позовних вимог різним судам.
Отже, вказані обставини виключають можливість повернення позовної заяви позивача на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України з огляду на відсутність порушення правил об'єднання позовних вимог.
У позовній заяві позивач оскаржує дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Андрієвського Іллі Владиславовича в частині винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень №ВП 68040085; №ВП 68039777; №ВП 68039937; №ВП 68039509; №ВП 68039308; №ВП 68039652 та просить скасувати шість постанов державного виконавця №ВП 68040085 від 04.01.2022; №ВП 68039777 від 05.01.2022; №ВП 68039937 від 04.01.2022; №ВП 68039509 від 05.01.2022; №ВП 68039308 від 05.01.2022; №ВП 68039652 від 04.01.2022.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим ч. 6 ст. 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 640/16147/19, від 03 квітня 2024 року у справі № 320/13495/23, від 23 травня 2024 року у справі №160/25102/23.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, вказане призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, в ході якого має бути вирішено питання про можливість відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 по справі № 440/12434/24 - скасувати.
Адміністративну справу №440/12434/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Л.В. Мельнікова В.Б. Русанова