27 грудня 2024 р. Справа № 520/22063/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., по справі № 520/22063/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі також - відповідач-1, ГУПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач-2, ГУПФУ в Полтавській області), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії та рішення ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, згідно її заяви від 19.06.2024 року № 8251, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 12 червня 2024 р. № 04-49/312, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області;
- скасувати рішення відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУПФУ в Полтавській області від 26.06.2024 року № 963430199705 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 12 червня 2024 року № 04-49/312, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області;
- зобов'язати ГУПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 12 червня 2024 року № 04-49/312, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області, без обмеження граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2024 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.06.2024 року № 963430199705 (вих. №21033/03-16 від 27.06.2024).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 12 червня 2024 року № 04-49/312, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області, без обмеження граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2024 року.
ГУ ПФ України у Харківській області не погодилось з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні як суддя у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Розрахунок щомісячного довічного грошового утримання проведено із суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Вказує, що у суддів, які працюють на відповідних посадах, базовий розмір, з якого визначаються посадові оклади не змінювався і залишився на рівні 2102 грн, отже, підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу згідно зі ст.142 Закону № 1402 відсутні.
ГУ ПФ України у Полтавській області не погодилось з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач-2 зазначає, що В Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Верховна Рада, чітко визначила, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102 гривні.
Зазначена норма є прямою, чіткою, зрозумілою, такою, яка не містить плутанини чи будь-якої двозначності, більш того, законодавець її відтворював чотири рази поспіль у 2021, 2022, 2023 та 2024 роках. Зазначене вказує на те, що диференціація прожиткового мінімуму для окремих випадків, зокрема для визнання базового посадового окладу судді була не випадковістю, помилкою чи неузгодженістю законодавця, а його усвідомленим вибором. При цьому, ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум», також надає право законодавцю передбачати різні прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року. Зміни розміру складових суддівської винагороди суддів, який працює, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося.
Так як, Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів залишено без змін, Головним управлінням прийнято рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки № 04-49/312 від 12.06.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024p.
Таким чином, ГУ ПФ України в Полтавській області діяло в межах правового обов'язку, який визначений для органів Пенсійного фонду України чинними нормативно-правовими актами України у сфері пенсійного забезпечення.
Позивач правом на подання відзивів на апеляційні скарги не скористався.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Червонозаводського районного суду м. Харкова та отримує щомісячне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яке виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області виготовлено довідку № 04-49/312 від 12.06.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024. (а.с. 10)
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 26.06.2024 року № 963430199705 відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю підстав. (а.с.11)
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є обставини зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Отже видана довідка від 12.06.2024 №04-49/312 Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області є підставою для здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання позивачу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно п. 2 ч. 3, ч.ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1.1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1.2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1.25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (п. 2 розділу ІІ Порядку № 3-1).
Відповідно до п. 3, 4 розділу ІІ Порядку № 3-1 звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку № 3-1 для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів
Відповідно до п. 3 розділу ІV Порядку № 3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.
Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 589.00 гривень; для працездатних осіб - 3 028.00 гривні; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102.00 гривні.
Матеріали справи свідчать, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, видано довідку № 04-49/312 від 12.06.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої розмір суддівської винагороди був обрахований виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2024 року (3028 грн).
Відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, ГУ ПФ України у Полтавській області керувалось положенням Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», який визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2 102.00 грн.
Надаючи оцінку підставам прийняття спірного рішення, колегія суддів зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.
Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Колегія суддів зазначає, що сталою та послідовною є практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21).
Зокрема, у постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Підсумовуючи викладене та приймаючи до уваги збільшення станом на 01 січня 2024 року розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА у Харківській області № 04-49/312 від 12.06.2024.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області 48561/03-16 від 24.11.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скаргі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 по справі № 520/22063/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді В.Б. Русанова Т.С. Перцова