27 грудня 2024 р. Справа № 820/277/17
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 по справі № 820/277/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" (далі - ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС", позивач, апелянт) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Східна ОДПІ), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №00004111402 від 04.10.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" виходить виключно з мотивів наявності у відношенні ТОВ "КОРАЛСІТІ" податкової інформації, що надійшла від ДПІ у Києво - Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 24.07.2015, яка, на думку позивача, є суперечливою за своїм змістом. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.05.2017, адміністративний позов ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" до Східної ОДПІ про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ від 04.10.2016 №0004111402.
Стягнуто зі Східної ОДПІ за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" у розмірі 5321,60 грн.
Верховний Cуд замінив Східної ОДПІ на правонаступника - Головне управління ДПС (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган, податковий орган)
Постановою Верховного Суду від 28.02.2023 ГУ ДПС у Харківській області задоволено частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 у справі №820/277/17 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ від 04.10.2016 №0004111402.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 04.10.2016 №0004111402.
ГУ ДПС у Харківській області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що між ТОВ «Мегаполіс-Інвест-Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коралсіті» (далі - ТОВ «Коралсіті») укладено договір про проведення рекламної компанії від 30.01.2015 № КС-30. Відповідно до умов договору, ТОВ «Коралсіті» приймає на себе зобов'язання виготовити та розмістити рекламний матеріал Рекламодавця, провести рекламну компанію відповідно до умов Договору і Додатків до нього, які є його невід'ємною частиною, а Рекламодавець зобов'язується своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити надалі послуги. На виконання умов договору ТОВ «Коралсіті» в березні 2015 року складені акти виконаних робіт (послуги з розміщення реклами на щиті 3 х 6) та виписані податкові накладні на загальну суму 1 419 090,0 грн, в тому числі ПДВ - 236 515,0 грн. Розрахунки проведені у повному обсязі - заборгованість відсутня. Вищезазначені операції відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «Мегаполіс-Інвест-Плюс»: Д-т 903 «Собівартість реалізованих робіта послуг» - К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 1182575,0 грн, Д-т 792 «Результат фінансових операцій» - К-т 903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг». Відповідно до податкової інформації щодо господарської діяльності ТОВ «Коралсіті» з приводу підтвердження операцій з контрагентами за березень 2015 року, складеної ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДПС у Київській області, було встановлено відсутність платника податків за місцезнаходженням; стан платника «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; дата взяття на облік - 05.11.2014; свідоцтво платника ПДВ від 01.12.2014; основний вид діяльності - комп'ютерне програмування; чисельність працюючих - 5 осіб. Так, в ході аналізу фінансово - господарської діяльності ТОВ «Коралсіті» було встановлено явні ознаки ризикового ведення господарської діяльності, який здійснює постачання сумнівного податкового транзиту. Види послуг (товару), що реалізовані в березні 2015 року ТОВ «Коралсіті» не відповідає видам послуг, які були придбані на протязі березня 2015 року, операції з придбання товару відсутні. ТОВ «Коралсіті» було зареєстровані податкові накладні на продаж послуг, які не притаманні його основному виду діяльності та без їх придбання. Згідно ІС «Податковий блок» - «Архів електронної звітності» встановлено, що у періоді, за який складено узагальнену податкову інформацію (березень 2015 року) ТОВ «Коралсіті» здійснювало придбання юридичних послуг, маркетингових послуг, вантажно-розвантажувальних робіт, рекламних послуг, експедиторських послуг, тощо, а здійснювало реалізацію послуг з організації роботи із засобами масової інформації (ЗМІ), послуги з розміщення реклами на щиті 3x6; послуги по розміщенню реклами в вагонах Київського метрополітену, виготовлення листівок 475*500(№1), послуги по виготовленню лекал, тощо. Таким чином, господарські операції між ТОВ «Коралсіті» та замовниками/ покупцями носять безтоварний характер. Також, згідно з фото-звітом до додатку №1 до договору від 30.01.2015 № КС-31 встановлено місце складання - м. Київ, в актах виконаних робіт та податкових накладних зазначено вид послуги - послуги з розміщення реклами на щиті 3x6; детальний зміст господарської операції не зазначений, відсутні розшифровки, розрахунки, які підтверджують факт реального надання послуг та не вказана конкретна адреса з розміщення реклами на щиті. Власника щитів ідентифікувати з фото-звіту, наданого до перевірки, не можливо.
Згідно з аналізом баз даних ДПС України та аналізом ланцюга постачання встановлено відсутність послуг з суборенди щитів; податковий кредит ТОВ «Коралсіті» в березні 2015 року складається з придбання агентських послуг, оливи моторної ТНК Magnum Motor Plus, насіння в асортименті, сковорода з керамичним покриттям, ручка, графіт, цибулини квіткові в асортименті, капелюх для сауни (світло-сірий войлок) з вишивкою, віник для сауни в асортименті, гак балконний теракотовий, маркетингові послуги, рекламні послуги, вантажно-розвантажувальні роботи, послуги з організації науково-практичного семінару «Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю», ягода декоративна «Вишня», змазка універсальна WD-40 200мл та інше.
Крім того, при досліджені ланцюга постачання ТОВ «Коралсіті» встановлено, що основним постачальником в березні 2015 року є ТОВ «Ясинуватський комбінат хлібопродуктів» (37134718) - декларація з ПДВ за березень 2015 року прийнята «до відома». ТОВ «Коралсіті» за 2015 рік не подано декларацію з податку на прибуток, тобто товариством не задекларовано жодної фінансової господарської операції, а також не подано фінансову звітність за 2015 рік, що не дає змоги встановити наявність власних основних фондів. Враховуючи наявність кримінального провадження №2015000000000630 від 08.12.2015, результати обшуку (протокол обшуку від 22.03.2016), в ході перевірки не можливо було підтвердити факт придбання позивачем послуг від ТОВ «Коралсіті», що і призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за березень 2015 року у сумі 236515,0 гривень.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що Східною ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" по взаємовідносинам з ТОВ "КОРАЛСІТІ" за період березень 2015 року.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 19.09.2016 №4369/20-38-14-02-08/36456228 (т.1 а.с.11-25), у висновках якого встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України , в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 236515,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ "КОРАЛСІТІ" в березні 2015 року; п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати», схвалене Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, ст.135 ПК України, встановлено зниження до сплати в бюджет суми податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 212863,00 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Східною винесені податкові повідомлення-рішення, а саме: від 04.10.2016 №0004111402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 354772,50 грн, в т.ч. за основним платежем - 236515 грн та штрафними санкціями - 118257 грн (т.1 а. с.10); від 04.10.2016 №0004121402, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 212863 грн.
Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Харківській області, а згодом до ДФС України.
Рішенням ДФС України від 22.12.2016 №27642/6/99-99-11-01-01-25, податкове повідомлення - рішення Східної ОДПІ від 04.10.2016 № 0004121402 та у відповідній частині рішення прийняте за розглядом первинної скарги - скасовано; податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ від 04.10.2016 № 0004111402 - залишено без змін, а скаргу - задоволено частково (т.1 а.с.32-36).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства спростовані під час вирішення спору, а наявність кримінального провадження за відсутності обвинувального вироку, не може бути прийнято як доказ нереальності господарських операцій, а тому податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як вбачається зі змісту акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет по взаємовідносинам з ТОВ "КОРАЛСІТІ" при придбані позивачем послуг з розміщення реклами на щиті 3*6. Підставами для визначення вказаних порушень стало отримання податкової інформації від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 24.07.2015 №471/10-13-22-05/39472353.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів, перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а також подані сторонами по справі докази, зазначає таке.
Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV(далі-Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону № 996 передбачено перелік обов'язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, податковий кредит повинен бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності; (пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У судовій практиці суду касаційної інстанції домінуючим є таке тлумачення цих норм у їх взаємозв'язку (ст. 44, пп. 14.1.36, 14.1.231 ст.14 ПК України та ст.ст. 1, 9 Закону № 996-XIV): будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) слід розцінювати як належні первинні документи лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичне здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна бути спрямованою на реальні зміни майнового стану платника податків.
Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" (замовник) та ТОВ "КОРАЛСІТІ" (виконавець), укладено договір про проведення рекламної(их) компанії(й) від 30.01.2015 №КС-30, з додатками до нього (а.с.1 а.с.208-230). Як вбачається з п.п.2.1 вказаного договору, рекламодавець доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити та/чи розмістити рекламний матеріал рекламодавець, провести рекламну компанію відповідно до умов договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною, а рекламодавець зобов'язується своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити надані послуги (виконані роботи).
Також судом встановлено, що в додатках до вказаного договору про проведення рекламної компанії міститься інформація про види робіт, сюжет рекламної компанії та кількість одиниць часу витрачених під час надання послуг, а також місце проведення рекламних заходів, опис рекламного обладнання та кількість використаного обладнання, ціна за надані послуги (т.1 а.с.212-230).
На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надані первинні документи: акти надання послуг, податкові накладні, фото звіти, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 та по рахунку 3772 за березень 2015 року, звіт з оприбуткування за березень 2015 року (т.1 а.с. 41-50, 231-240, т.2 а.с.1-63, 78-99).
З пояснень представника позивача, судом встановлено, що отримані у ТОВ "КОРАЛСІТІ" рекламні послуги були використані у господарській діяльності позивача, направленої на реалізацію укладених договорів позивача з контрагентами - покупцями, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи відповідними договорами, податковими накладними, актами надання послуг, тощо (т.1 а.с.51-207).
Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "КОРАЛСІТІ", відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.
Позивачем відповідні суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "КОРАЛСІТІ" були включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість, що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість за березень 2015 року, поданої до податкового органу.
Таким чином, ТОВ "КОРАЛСІТІ" - виконало свої зобов'язання за вказаним договором, а ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС" отримало рекламні послуги за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.
При цьому, угода, укладена між позивачем та його контрагентом ТОВ "КОРАЛСІТІ" є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.
Щодо посилання відповідача на те, що надані фотозвіти не надають можливість ідентифікувати виконавця таких послуг та власника щитів, на яких розміщено рекламні матеріали, з урахуванням того, що у користуванні чи власності ТОВ «Коралсіті» такі відсутні, варто зазначити, що фотозвіт від 31.03.2015 є доповненням до Додатку №1 до Договору №КС-30 від 30.01.2015 про виконання робіт, та вказано виконавцем ТОВ «Коралсіті».
Також матеріали справи містять Додаток №2 до Договору №КС-30 від 30.01.2015 про виконання робіт, що містить перелік рекламних носіїв згідно з п.1 Додатку №1, з зазначенням адрес рекламоносіїв, кодів та описів рекламного обладнання.
Посилання податкового органу на те, що ним встановлено відсутність послуг з суборенди щитів ТОВ "КОРАЛСІТІ" не має жодного значення, оскільки предметом договору було зобов'язання виготовити та розмістити рекламний матеріал Рекламодавця (позивача). Тобто, умови договору не містили зобов'язання ТОВ "КОРАЛСІТІ" щодо розміщення виготовленої останнім реклами на власних (орендованих) щитах ТОВ "КОРАЛСІТІ".
У цьому контексті колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) відповідно до якого, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Суд звертає увагу на те, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "КОРАЛСІТІ" здійсненні на підставі інформації з ІС «Податковий блок».
Однак, висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.
Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.
Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.
Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 №820/4648/13-а.
Крім того, платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у нашого підприємства відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Натомість, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
Однак, згідно з матеріалами справи, зустрічна перевірка контрагентів позивача податковим органом не проводилась, податкові правопорушення щодо нарахування ПДВ та акцизного податку не встановлені, тому висновки акту перевірки є недоведеними.
Указана позиція щодо обов'язковості проведення зустрічних перевірок контрагентів викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №П/811/217/17, від 25.12.2023 у справі № 480/7174/21 тощо.
Надаючи оцінку посиланням податкового органу на протокол обшуку від 22.03.2016, як підставу для висновку про нереальність господарських операцій позивача із цим контрагентом, колегія суддів, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 28 лютого 2023 року зазначає таке.
Вказаний протокол обшуку містить у собі відомості виключно щодо вилучення печатки ТОВ «Коралсіті», копій актів, договорів, банківських рахунків, копій карток зі зразками підписів, копій паспортів з картками фізичної особи-платника податків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших документів конкретного кримінального провадження на момент проведення обшуку (22 березня 2016 року). Отже такий протокол обшуку не є належним доказом, який може підтвердити позицію відповідача стосовно відсутності постачання послуги та підтвердити факт непридбання позивачем послуг від ТОВ «Коралсіті», що нібито призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за березень 2015 року, і не може бути належним доказом ненадання послуг взагалі на момент здійснення господарської операцій.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол обшуку чи допиту, здійсненого під час досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві (постанови від 25.12.2023 у справі № 480/7174/21, від 01.02.2022 у справі № 420/2382/20, ).
Протоколи слідчих дій, допитів (надання пояснень) можуть бути визнані як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. До винесення вироку в рамках кримінального провадження протоколи не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві, оскільки саме при розгляді кримінального провадженні в суді, суд робить висновок про допустимість/недопустимість та врахування/неврахування зібраних доказів у встановленому КПК України порядку (статті 86-87 КПК України).
Аналогічний висновок, зокрема висловлено в постанові Верховного Суду від 16 січня 2024 року у справі № 815/749/17, від 25.07.2024 у справі № 600/1052/20-а тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19), сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об'єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (пункт 65 постанови).
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 постанови).
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 постанови).
Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: твердження про існування кримінальних проваджень, в яких фігурують посадові особи контрагентів платника податків, чи наявність протоколів допиту таких осіб, в яких останні заперечують свою участь у створенні та/або діяльності відповідного суб'єкта господарювання; відсутність у контрагентів платника податків трудових і матеріальних ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності тощо, не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
При цьому підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
Відступивши від висновку Верховного Суду України в постанові від 01 грудня 2015 року (справа № 21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв'язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 не зробила висновку, що обставини щодо діяльності контрагента платника податків, на які посилається контролюючий орган як на доказ нереальності господарської операції, не входять до предмета доказування.
Відповідно до висновку Великої Палати такі обставини підлягають оцінці з врахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який знайшов відображення у нормі частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. При цьому, як виснувала Велика Палата, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб'єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов'язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.
У пункті 88 постанови від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19) Велика Палата Верховного Суду також визнала обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Також, на виконання вимог постанови Верховного Суду 28 лютого 2023 року, колегія суддів, враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року по справі №160/3364/19, щодо ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 22.06.2016 №760/6919/16-к про надання дозволу на її проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, в ході досудового розслідування у якому встановлено, що учасниками організованої групи у період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, зокрема, ТОВ «Коралсіті», колегія суддів зазначає.
Так, ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 22.06.2016 №760/6919/16-к стосувалася розгляду провадження по скарзі ОСОБА_1 на незаконні дії старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області Трофімова Б.В. під час проведення обшуку. Інших ухвал у межах справи №760/6919/16-к у цей день Солом'янський районний суд міста Києва не постановляв.
Разом з цим, з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів встановила, що 01 серпня 2016 року Солом'янський районний суд міста Києва постановив ухвалу, клопотання слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_3 , погоджене із заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 , про дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства задовольнив.
Надав дозвіл на проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України, зокрема, ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС", при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з, зокрема ТОВ "КОРАЛСІТІ", за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, організацію проведення якої доручити Державній фіскальній службі України. Тривалість проведення вказаної позапланової документальної перевірки за даною ухвалою не повинна перевищувати строку, визначеного п.82.2ст.82 Податкового кодексу України.
Так, в ухвалі Солом'янського районного суду міста Києва від 01.08.2016 №760/6919/16-к вказано таке: «Клопотання обґрунтовує тим, що слідчою групою, яка складається з слідчих управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР Державної фіскальної служби України та слідчих слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12015000000000630 від 08.12.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. З ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України. Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_5 в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі: , ТОВ "КОРАЛСІТІ", , з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності» перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків.
У ході досудового розслідування, в результаті відпрацювання вищеперерахованих підприємств, встановлено що відповідно до даних, зазначених у інформаційно-аналітичній системі «Центральна база даних юридичних осіб Державної фіскальної служби України», внесено відомості стосовно податкових станів вищезазначених підприємств (8) - внесено запис про вiдсутнiсть за мiсцезнаходженням. Також з метою встановлення фактичного місцезнаходження службових осіб підприємств, було здійснено виїзди за податковими адресами підприємств, в результаті яких встановлено що офісні та складські приміщення відсутні.
Окрім того, в ході аналізу інформації з єдиного реєстру податкових накладних автоматизованої інформаційної системи ДФС України встановлено, що номенклатура товарів, які купуються вищепереліченими підприємствами у постачальників, не відповідає номенклатурі проданих товарів в адресу реально діючого сектору економіки. Даний факт свідчить про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій та про їх лише документальний характер, який суперечить нормам цивільного, податкового законодавства України.
В рамках кримінального провадження проведено ряд обшуків за результатами яких виявлено та вилучено 56 печаток СГД, з переліку вищевказаних транзитно-конвертаційних підприємств, якими користувалась у своїй діяльності група осіб під керівництвом ОСОБА_5 .
Також в ході досудового розслідування кримінального провадження допитано ряд осіб, які рахуються керівниками та засновниками вищевказаних підприємств, та які повідомили, що не мають відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємств.
Згідно отриманих відповідей від ДПІ за місцями реєстрації вищевказаних підприємств встановлено, що підприємства за місцями реєстрацій не знаходяться, зареєстровані на осіб, які до їх діяльності відношення не мають. Крім того по більшості зазначених підприємств, що входять до складу однієї транзитно-конвертаційної групи, складено узагальнюючі податкові інформації згідно яких не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками.
Виходячи в вищевикладеного, функціонування вищевказаної незаконної схеми полягає у перерахуванні з рахунків підприємств реального сектору економіки Київського та інших регіонів України коштів на рахунки так званих «транзитних підприємств», з метою мінімізації податкового навантаження, штучного формування податкового кредиту з ПДВ за ніби то виконані роботи, надані послуги та постачання товарів.
Фактично відповідні роботи не проводяться, послуги не надаються, постачання товарів не здійснюється, а кошти обготівковуються шляхом проведення подальших «транзитних» операцій з іншими фіктивними підприємствами, які задіяні в схемі транзитно-конвертаційної групи з подальшим їх обготівкуванням через рахунки юридичних та фізичних осіб-підприємців.
Досудовим розслідуванням встановлено, що послугами вищевказаної транзитно-конвертаційної групи в період 2014-2016 скористались ряд юридичних та фізичних осіб-підприємців реально діючого сектору економіки України, а саме: , ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС", , які незаконно сформували податковий кредит від підприємств, що входять до складу вищевказаної транзитно-конвертаційної групи.
З метою забезпечення досудового розслідування слідчий просив надати дозвіл на призначення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства України вище переліченими юридичними особами та фізичними особами-підприємцями реально діючого сектору економіки України на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами, а також дотримання валютного та іншого законодавства, з метою встановлення можливих порушень податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.
Крім того слідчий зазначив, що для проведення перевірки необхідні спеціальні знання у сфері бухгалтерського обліку та оподаткування.»
Отже, твердження про те, що ТОВ "КОРАЛСІТІ" є фіктивним підприємством не є висновком суду, а є складовою обґрунтування клопотання слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_3 щодо наявності підстав для проведення певних слідчих дій.
Більш того, колегією суддів встановлено, що ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 01.08.2016 №760/6919/16-к була скасована 19 грудня 2018 року ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду з поставленням нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_9 про проведення у кримінальному провадженні №312015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року, - відмовлено.
Тобто, окрім відсутності вироку, що набрав законної сили у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає, скасовано й судове рішення, яке слугувало підставою для проведення перевірки діяльності позивача з його контрагентом.
При цьому, колегія суддів зауважує, що без обвинувального вироку суду існування таких кримінальних проваджень не є підставою для визнання операцій позивача із зазначеними контрагентами нереальними, відповідно, кримінальні провадження не є належним підтвердженням протиправності дій платника податків та/або доказом нереальності здійснення господарських операцій. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Усі докази підлягають оцінці сукупно.
Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 13.05.2021року в справі№822/3618/17 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370, від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.
Підсумовуючи вказане колегія суддів зазначає, що наявність кримінального провадження щодо ТОВ "КОРАЛСІТІ", яке мало господарські операції з контрагентом позивача - ТОВ "МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ-ПЛЮС", не має жодного доказового значення у цій справі.
Також, колегія суддів зазначає, що у тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування наданих послуг, але із посиланням на податкові інформації щодо господарської діяльності ТОВ «Коралсіті» з приводу підтвердження операцій з контрагентами за березень 2015 року, складеної ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДПС у Київській області, стверджує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним чинного податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.
Податковий орган не надав доказів того, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури зустрічної звірки контрагента заявника.
Також у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури отримання письмових пояснень від керівників або засновників контрагентів заявника.
Правочини платника у судовому порядку контролюючим органом не оскаржувались, вимоги про стягнення одержаного за нікчемним правочином, який суперечить публічним інтересам Держави і суспільства у сфері податкової справи контролюючим органом до суду не заявлялось.
При розгляді цієї справи колегія суддів також враховує правовий висновок постанови Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №460/143/19, за яким будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Також позбавлене сенсу твердження відповідача про безтоварність операції з огляду на те, що ТОВ "КОРАЛСІТІ" придбавалися одні послуги, а реалізовувалися інші послуги, оскільки таке твердження прямо суперечить поняттю «послуги», яке, зокрема закріплене у ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Тобто результат послуги - це результат діяльності саме виконавця послуги - ТОВ "КОРАЛСІТІ", який останній, за визначенням терміну «послуга» не може придбати у будь-якої іншої особи.
Окрім того, колегія суддів наголошує на тому, що при дослідженні господарських операцій ТОВ "КОРАЛСІТІ" перевірив по власним базам діяльність контрагента позивача лише за березень 2015 року та не навів жодних підстав з яких він не перевірив діяльність контрагента позивача хоча б з дати укладення відповідного договору у січні 2015 року, тобто за січень-лютий 2015 року. Також податковий орган безпідставно не врахував того, що ТОВ "КОРАЛСІТІ" мало можливість придбати необхідні для надання послуг товари (інструменти, обладнання тощо) у неплатників податку на додану вартість.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач належним чином не обґрунтував правомірності власних висновків про допущення позивачем порушень податкового законодавства, а отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 04.10.2016 №0004111402 є протиправним та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 по справі № 820/277/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді В.Б. Русанова Т.С. Перцова