27 грудня 2024 р. Справа № 520/5896/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 23.09.24 у справі № 520/5896/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 963240839231 від 11.02.2021 та № 1120 від 15.02.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності з урахуванням сплачених сум у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 4-5, 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплатити заборгованість з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019 по 31.12.2020 у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному відповідно до статі 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМ України № 124 від 20.02.2019, взявши за базу середню заробітну плату (доходу) пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, помножений на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 124 від 20.02.2019, та виплатити заборгованість з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Позивачем 20.09.2023 подано до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 18.06.2021 у справі № 520/5896/21.
На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов звіт про виконання судового рішення у справі № 520/5896/21.
За наслідками розгляду звіту Харківським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу від 02.04.2024, якою відмовлено у затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 25.01.2024 про виконання рішення суду у справі №520/5896/21 та встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 18.06.2021 у справі № 520/5896/21, а саме протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали.
До суду 26.01.2024 надійшла заява позивача про накладення штрафу на відповідача у порядку ст.382 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивача про накладення штрафу на відповідача у порядку ст.382 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись із таким судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою до Другого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 520/5896/21 скасовано. Справу № 520/5896/21 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 задоволено заяву позивача про накладення штрафу на відповідача у порядку ст.382 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Накладено на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 60560 грн 00 коп.
Стягнуто з керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 штраф у сумі 30280 грн 00 коп.
Стягнуто з керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь Державного бюджету України штраф у сумі 30280 грн 00 коп.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 18.06.2021 у справі № 520/5896/21, а саме протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали.
Судом видано виконавчі листи щодо стягнення штрафу.
11.09.2024 до суду від відповідача надійшов звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі №520/5896/21.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 відмовлено у затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.09.2024 про виконання рішення суду у справі №520/5896/21. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 18.06.2021 у справі № 520/5896/21, а саме протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції від 23.09.2024, ОСОБА_1 (далі також - позивач) оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судове рішення прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з викладенням висновків, що не відповідають обставинам справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали не взято до уваги, що відповідачем не проведено виплату заборгованості щодо пенсії позивача на виконання рішення суду від 18.06.2021, і така, за підрахунками позивача, складає 374 300,83 грн.
За результатами апеляційного розгляду просить оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким за невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі 520/5896/21 від 18.06.2021 накласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області другий штраф відповідно до ст. 382 КАС України.
Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судове рішення є законним та обґрунтованим, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що від відповідача до суду надійшов звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі № 520/5896/21.
Поданий звіт мотивовано тим, що для виконання рішення суду у цій справі Головним управлінням зроблено запит 20.11.2023 за № 2000-0504-5/167311 до Пенсійного фонду України на виділення коштів на погашення заборгованості за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 в сумі 202615,22 грн. Станом на 10.09.2024 відповідь з Пенсійного фонду України до Головного управління не надходила. В зв'язку з ненадходженням відповіді від Пенсійного фонду України Головним управлінням для виконання рішення суду у цій справі 06.09.2024 за №2000-0404-8/159277 повторно зроблено запит до Пенсійного фонду України на виділення коштів на погашення заборгованості за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 в сумі 202615,22 грн.
Відповідач зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 у справі № 520/5896/21 виконано, здійснено нарахування доплати пенсії на виконання зазначеного рішення суду в сумі 202615,22 грн за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, яка внесена до електронного реєстру судових рішень. Відповідач наголосив, що фінансування виплати пенсії за рішеннями суду не здійснюється безпосередньо територіальним органом Пенсійного фонду.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, зважаючи на відсутність виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії, дійшов висновку, що рішення суду у справі у повному обсязі не виконано, а отже поданий звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання судового рішення не підлягає прийняттю судом.
Разом з тим, з метою недопущення порушення прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області нового строку для подання звіту про виконання рішення суду від 18.06.2021 у справі № 520/5896/21, а саме протягом 60 днів з дня постановлення ухвали.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій зазначено: судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Як убачається з матеріалів справи, станом на дату розгляду звіту відповідача доказів того, що рішення суду в частині здійснення виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії було виконано у повному обсязі, не надано.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення суду у повному обсязі не виконано, а отже поданий звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання судового рішення не підлягає прийняттю судом.
Разом з цим колегія суддів ураховує, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
За приписами підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Відповідачем надіслано запит до Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 20.11.2023, з проханням про виконання рішення суду у цій справі в повному обсязі та виділення коштів на виплату різниці пенсійних виплат за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 в сумі 202615,22 грн.
Відповіді на вказаний запит до суду не надано.
Як зазначено у звіті, з повторним запитом про виділення коштів відповідач звернувся лише 06.09.2024, відповіді на який також не надано.
У межах судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі судом накладено штраф на керівника установи відповідача, а також судом неодноразово встановлювався новий строк для подання звіту про виконання судового рішення, проте відповідачем направлено два запити щодо виділення фінансування, при цьому з часовим проміжком майже десять місяців.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що невиплата позивачу заборгованості з пенсії по інвалідності, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. З огляду на те, що чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Також вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом.
Крім того, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
За практикою ЄСПЛ, зокрема, у справі «Шмалько проти України», суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.
Аналіз наведеного дозволяє дійти висновку, що невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов'язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду.
Основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Отже, судове рішення є обов'язковим до виконання для всіх, і в тому числі для Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Формальний підхід до виконання судового рішення, як-то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.
Лише посилання відповідача на те, що виконання рішення суду у цій справі залежить від отримання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області коштів для фінансування відповідної виплати позивачу, які виділено не було тривалий проміжок часу з дати набрання рішення законної сили, без встановлення таких обставин у спірних правовідносинах недостатньо для твердження про відсутність доказів, які б свідчили, що відповідач буде надалі ухилятися від виконання судового рішення або створювати перешкоди для виконання судового рішення.
З огляду на зазначене, висновок суду про те, що з метою недопущення порушення прав позивача є необхідність встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області нового строку для подання звіту про виконання рішення суду від 18.06.2021 у справі № 520/5896/21, є обґрунтованим і законним.
Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що заборгованість з пенсійних виплат позивача на виконання рішення суду від 18.06.2021 складає 374 300,83 грн, то колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої та шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тобто, у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, які порушують права та законні інтереси позивача, підлягає застосуванню інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі № 520/5896/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк