27 грудня 2024 р. Справа № 440/6347/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 (суддя Удовіченко С.О.; м. Полтава) по справі № 440/6347/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі також - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок травмування, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.07.2023 по 10.08.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.07.2023 по 10.08.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви позивач вказував на протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок травмування, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.07.2023 по 10.08.2023. Зазначив, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 внаслідок безпосередньої участі у бойових діях 11.06.2023 солдат ОСОБА_1 отримав свіжий компресійний перелом Th11, TH12, L4 За обставин: безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу в/ч НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 ; перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). Підстава: Наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 1170 від 26.06.2023. Наведене вище підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27.06.2023 № 12908.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на пропуск позивачем встановленого законодавством строку звернення до суду з цим позовом без поважних причин. Вказує, що 27.12.2023 о 10 год 50 хв., під час перевірки наявності особового складу медичного пункту НОМЕР_2 механізованого батальйону в населеному пункті Лозове, Дніпропетровської області санітарним інструктором медичного пункту НОМЕР_2 механізованого батальйону, молодшим сержантом ОСОБА_2 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 , навідника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону. Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 №19 від 02.01.2024 за даним фактом проведено службове розслідування. Службовим розслідуванням було встановлено, що солдат ОСОБА_1 з 10 год 50 хв. 27.12.2023, порушуючи норми законодавства, самовільно залишив військову частину (місце тимчасової дислокації медичного пункту підрозділу). На підставі зазначеного, відповідно пункту 15 розділу I Порядку № 260, командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (по стройовій частині) від 27.12.2023 № 368, яким наказано солдату ОСОБА_1 , навіднику 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, який самовільно залишив військову частину, призупинено виплату грошового забезпечення з 27 грудня 2023 року. 06 січня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 6 (по стройовій частині) позивача увільнено від займаної посади та призначено у розпорядження командира військової частини з 06 січня 2024 року, оскільки військовослужбовець, який відсутній понад 10 днів на військовій службі має бути звільнений з посади і зарахований у розпорядження. Станом на день подання до суду відзиву на позовну заяву позивач не повертався до військової частини НОМЕР_1 та перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , через самовільне залишення військової частини. За час перебування у самовільному залишенні військової частини, позивач ОСОБА_1 не приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах із національної безпеки та оборони, як вказується у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою. Позивач звернувся до суду 27 травня 2024 року щодо оскарження невиплати йому додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я за період з 24.07.2023 по 10.08.2023. Відповідач вважає, що є підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин. Суд першої інстанції при винесенні ухвали про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням строків звернення з позовною заявою та при прийнятті оскаржуваного рішення взагалі не брав до уваги вказані аргументи відповідача.
По суті заявлених позивачем вимог відповідач зазначає, що надані позивачем документи про стан здоров'я позивача та необхідність надання йому відпустки за станом здоров'я у зв'язку з захворюванням не містять даних про те, що захворювання позивача пов'язано, із захистом Батьківщини, а також належить до тяжкого. У зв'язку з цим, підстави для нарахування позивачу за період, який вказаний у позовній заяві, а саме з 24.07.2023 по 10.08.2023 у відповідача були відсутні.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 07.03.2022 призваний на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію".
Згідно з довідкою 1174/675, виданої тво командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 27.06.2023, солдат за мобілізацією ОСОБА_1 11.06.2023 одержав свіжий компресійний перелом Th11, Th12, L4, за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу в/ч НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 .
З 20.06.2023 у зв'язку з отриманим пораненням позивач проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров'я, що підтверджено наявними у матеріалах справи медичними документами.
03.11.2023 представник позивача звернувся до військової частини із заявою в якій просив, зокрема, нарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі щомісячну доплату.
Листом б/н та без дати військова частина повідомила представника позивача, що під час перебування в лікувальному закладі у зв'язку з пораненням з 20.06.2023 по 13.07.2023 було здійснено виплати в повному обсязі з розрахунку 100000,00 за кожен день стаціонарного лікування. Військовослужбовцем ОСОБА_1 , інформацію та підтверджуючі документи щодо подальшої госпіталізації (де вказано, що стаціонарне лікування є наслідком отриманої травми), медичні висновки про ступінь важкості поранення для подальшої виплати додаткової винагороди згідно з Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 та Наказу №260 від 07.06.2018 (із змінами №44 від 25.01.2023 розділ XXXIV не надавалися. Відповідно до звернення та надання виписок з стаціонарною лікування військовослужбовця з 24.07.2023 по 10.08.2023, буде виплачено після видачі наказу командира військової частини (по стройовій частині), а довідки військово-лікарської комісії не підлягають до виплати, тому що не вказано ступінь тяжкості травми та не під час захисту Батьківщини, а зазначено з проходженням військової служби.
Посилаючись на те, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 24.07.2023 по 10.08.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт того, що ОСОБА_1 у період з 24.07.2023 по 10.08.2023 проходив стаціонарне лікування у зв'язку із отриманням травми попереково-крижового відділу хребта 11.06.2023 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою-четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України і діє на теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217, від 22.03.2022 №350, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793 від 08.10.2022 № 1146, від 20.01.2023 № 43) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також вказаним пунктом визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до п.п.24 п.10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міністр оборони України дає обов'язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення.
Також, пунктом 17 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, передбачено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 № 402 (далі - Положення №402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).
У Довідці обов'язково зазначаються: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).
Наказом Міністерства оборони України 25 січня 2023 року № 44 були внесені зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, яким доповнено Порядок новим розділом XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Згідно з пунктом 10 розділу XXXIV Порядку № 260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно з п. 11 розділу XXXIV Порядку № 260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Аналізуючи приведені вище положення, можливо дійти висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Отже, особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Судом встановлено, що позивач 11.06.2023 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, виконуючи бойові завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту Велика Новосілка Донецької області одержав свіжий компресійний перелом Th11, Th12, L4, що підтверджено довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою військовою частиною НОМЕР_1 № 12908 від 27.06.2023.
Згідно з випискою з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №Е 10005, ОСОБА_1 у період з 20.06.2023 по 28.06.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у центрі нейрохірургії хребта та спинного мозку КП "ДОКЛМ"ДОР". Клінічний діагноз: забій-розтяжіння м'язевозв'язувального апарату поперекового відділу хребта. Виражений больовий синдром. Анамнез захворювання: хворіє після травми попереково-крижового відділу хребта 11.06.2023 під час бойових дій. Видати довідку військовослужбовця за захворюванням отриманого під час виконання військових обов'язків 20.06.2023 по 28.06.2023, станом на 28.06.2023 продовжує хворіти.
Згідно з випискою № 2457 Центру медичної реабілітації УБД ОСОБА_1 у період з 28.06.2023 по 14.07.2023 перебував на стаціонарному лікуванні. Анамнез захворювання: хворіє після травми попереково-крижового відділу хребта 11.06.2023 під час бойових дій. Лікувався на етапах евакуації без стійкого покращення, з 20.06.2023 по 28.06.2023 в н/х відділенні ОКЛМ.
Згідно з випискою з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 8633, ОСОБА_1 у період з 24.07.2023 по 28.07.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у центрі нейрохірургії хребта та спинного мозку КП "ДОКЛМ"ДОР". Клінічний діагноз: виражений больовий, м'язово-тонічний синдром. Зміщення міжхребцевого диску L5-S1. Лівобічна радикулопатія S1 зі статико-динамічними порушеннями функції хребта. СПО від 25.07.2023. Мікродискектомія L5-S1 зліва. Видати довідку військовослужбовця за захворюванням отриманого під час виконання військових обов'язків 24.07.2023 по 28.07.2023, станом на 28.07.2023 продовжує хворіти.
Відповідно до виписки № 2923 Центру медичної реабілітації УБД ОСОБА_1 у період з 28.07.2023 по 10.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні. Анамнез захворювання: хворіє після травми попереково-крижового відділу хребта 11.06.2023 під час бойових дій. Лікувався на етапах евакуації без стійкого покращення, з 20.06.2023 по 28.06.2023 в н/х відділенні ОКЛМ, з 26.06.2023 по 14.07.2023 лікувався в ДОГВВ.
Отже, долученими до матеріалів справи доказами підтверджується, що позивач у період з 24.07.2023 по 10.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманням травми під час захисту Батьківщини.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 грн винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 за періоди стаціонарного лікування внаслідок травмування, пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 24.07.2023 по 10.08.2023, а отже наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 ..
Щодо доводів апеляційної скарги про недотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає таке.
Приписи ч. 1 ст. 122 КАС України визначають, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За правилами ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Аналіз наведених норм свідчить, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформулював висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст.122 КАС України.
За приписами частини першої статті 233 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення указаного позивачем періоду нарахувань, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Як свідчать матеріали справи, до суду ОСОБА_1 з цим позовом звернувся до суду 27.05.2024 з вимогами щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 24.07.2023 по 10.08.2023.
Відповідно до частин першої, шостої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Матеріали справи свідчать, що в ухвалі від 10 червня 2024 року суд першої інстанції розглянув заяву позивача щодо поновлення строку звернення до суду з цим позовом та дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку на звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку судом враховано, що в Україні з 24 лютого 2022 року діє воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Позивач проходить військову службу за мобілізацією під час дії воєнного стану та за його твердженням безперервно перебував в районах безпосереднього ведення бойових дій.
Крім того, на адвокатський запит від 03.11.2023, Військова частина листом без номера та дати повідомила останнього, що виплата за стаціонарне лікування у період з 24.07.2023 по 10.08.2023 буде проведена після видачі наказу командира військової частини (по стройовій службі). Проте, ні на дату подання відзиву, ні на дату розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відповідачем не надано суду відповідного наказу про виплату / не виплату грошового забезпечення за період перебування на стаціонарному лікуванню.
Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі №1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі №340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі №240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
Враховуючи тривалі перебування ОСОБА_1 на стаціонарних лікуваннях в період проходження служби, а також оскарження бездіяльності відповідача стосовно не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, що триває на момент звернення до суду, враховуючи наведені позивачем обставини щодо сподівання на виплату винагороди після звернення із адвокатським запитом, з метою додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є поважними.
До того ж, стверджуючи про пропуск позивачем строку звернення до суду, відповідач не вказує про дату початку перебігу строку звернення до суду та не вказує жодну норму законодавства, яка визначає граничні строки виплати спірної виплати.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 по справі № 440/6347/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова О.А. Спаскін