26 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/12825/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:.
-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині невідповідності по батькові Позивача « ОСОБА_2 », так як ім'я батька ОСОБА_3 , без апострофа;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 з наступного дня, що настає за днем смерті годувальника ОСОБА_4 , починаючи з 22.11.2023.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
ГУ ПФУ в Чернігівській області в межах встановленого ухвалою суду строку відзив на позов до суду не подано.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
ОСОБА_1 , 22.07.2024 звернувся до Відділу обслуговування громадян № 9 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника за загиблого батька - ОСОБА_4 .
За результатами розгляду заяви про призначення пенсії по втраті годувальника, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято тішення про відмову у призначенні пенсії від 31.07.2024 № 322.
У вказаному рішення відповідач зазначив, що у свідоцтві про народження позивача по батькові вказано « ОСОБА_2 », а в свідоцтві про смерть ім'я батька « ОСОБА_3 », що не відповідає по батькові « ОСОБА_2 », вказаного в свідоцтві про народження зявника.
З метою підтвердження родинних відносин позивача з ОСОБА_4 , позивач звертався до ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» за лінгвістичною експертизою, згідно висновку експерта від 30.07.2024 №220724 - ім'я ОСОБА_5 є ідентичними, оскільки становлять орфографічні варіанти того самого імені. Згідно із чинним українським правописом, нормативна форма цього імені - В'ячеслав. Нормативна форма імені по батькові чоловічого роду від імені ОСОБА_6 .
Згідно довідки № 113 від 03.09.2024 виданої Ніжинським державним університетом ім. М. Гоголя, позивач є студентом.
Згідно довідки № 209888 від 18.09.2024 виданої на ім'я ОСОБА_7 (матері позивача), станом на 26.05.2023 аліменти були стягнуті в повному обсязі, борг відсутній. Додатковим доказом є постанова про закінчення виконавчого провадження від 26.05.2023 № 3165676.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначення пенсії по втраті годувальника, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Так у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 11 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (частина 1 статті 15 Закону №2011-ХІІ).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону №2262-ХІІ, члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті (статті 29 Закону №2262-ХІІ).
Частиною 1 статті 30 Закону №2262-ХІІ встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Відповідно до частини 6 статті 30 Закону №2262-ХІІ, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, закладах вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Пунктом «б» частини 1 статті 36 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах, зокрема, сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Пенсії в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім'ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім'ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (стаття 37 Закону №2262-ХІІ).
Як встановлено судом, відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України від 19.01.2024 № 369 «Злоякісне утворення лівої легені з метастазами у внутрішні органи» старшого солдата ОСОБА_4 , 1982 року народження, яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування від 13.12.2023 № 62», свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , яке видане 21.11.2023 Ніжинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та лікарським свідоцтвом про смерть від 20.11.2023 № 1193 - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби.
Судом встановлено, що при розгляді заяви позивача, відповідачем відмовлено у призначення пенсії по втраті годувальника з підстав, що у свідоцтві про народження позивача по батькові вказано « ОСОБА_2 », а в свідоцтві про смерть ім'я батька « ОСОБА_3 », що не відповідає по батькові « ОСОБА_2 », вказаного в свідоцтві про народження зявника.
Оцінюючи існуючу невідповідність написання даних ім'я батька « ОСОБА_3 », що не відповідає по батькові позивача « ОСОБА_2 », суд зауважує, що відповідно до лінгвістичної експертизои ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 30.07.2024 №220724 - ім'я ОСОБА_3 і ОСОБА_3 є ідентичними, оскільки становлять орфографічні варіанти того самого імені. Згідно із чинним українським правописом, нормативна форма цього імені - В'ячеслав. Нормативна форма імені по батькові чоловічого роду від імені ОСОБА_6 .
Крім того суд вважає надмірним формалізмом твердження відповідача про невідповідність документів, з тих підстав, що ім'я батька, не відповідає по батькові.
Отже незважаючи на те, що по батькові позивача « ОСОБА_2 », а ім'я батька « ОСОБА_3 », відсутні достатні приводи вважати, що позивач не є сином загиблого ОСОБА_4 та не має права на призначення пенсії по втраті годувальника.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що відповідач обрав упереджений підхід при наданні оцінки наданих позивачем документів та протиправно відмовив у призначення пенсії по втраті годувальника.
При цьому суд зауважує, що право особи на пенсійне забезпечення гарантоване Конституцією і законами України та не може ставитись в залежність від існування певних документів, заповнення яких не може нею контролюватись.
При цьому суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".
Так відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд зазначає, що позивач вважає, що має право на пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач має право на отримання пенсії по втраті годувальника саме відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Щодо моменту, з якого необхідно призначити пенсію, суд зазначає таке.
Згідно з вимогами пункту 3 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
За наведених обставин суд вважає пенсія позивачу повинна бути призначена з 20.11.2023.
У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов'язання призначити позивачеві пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Окремо суд акцентує увагу, що відповідачем не надано відзиву щодо заявлених позовних вимог із підтверджуючими документами, які спростовують доводи позивача.
Згідно з частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Як видно із матеріалів справи, ухвалою від 09.10.2024 відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.
Вказана ухвала та адміністративний позов з додатками отримано уповноваженим представником відповідача 14.10.2024, що підтверджується розпискою. Однак станом на день ухвалення судом рішення у справі такого відзиву не надійшло, що кваліфікується судом, як визнання позову.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову, шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 20.11.2023.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову повністю, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 20.11.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).
Суддя В.В. Падій