26 грудня 2024 року Справа № 280/10227/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний,166 код ЄДРПОУ ВП 44118663) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 12 780,00 грн., які зарахувати па р/р: UА968999980314000699000008479; отримувач ГУК у Зап.обл/ТГ м.Запоріжжя/18050400; код отримувача 37941997; банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до облікових даних контролюючого органу відповідач має заборгованість по сплаті єдиного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 12 780,00 грн. У зв'язку з тим, що вказана податкова заборгованість погашена не була, дану суму боргу позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді від 11 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі № 280/10227/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вказана ухвала надіслана на адресу місця проживання (перебування) відповідача, зареєстровану у встановленому законом порядку, та одержана відповідачем особисто 18 листопада 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Правом на подання відзиву на позов у строки, встановленні ухвалою судді від 11 листопада 2024 року, відповідач не скористався.
Оскільки відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Дослідивши матеріали справи та вказані заяви, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управління ДПС у Запорізькій області як фізична особа-підприємець. Основним видом його економічної діяльності є: обслуговування напоями (КВЕД 56.30).
З 01 лютого 2024 року за заявою відповідача до нього застосовується спрощена система оподаткування обліку та звітності. Відповідачем обрано ставку єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати або ставки у відсотках до доходу та другу групу без реєстрації ПДВ.
У зв'язку з несплатою грошових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб нарахованих згідно самостійно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування за період з 20 лютого 2024 року по 20 жовтня 2024 року виникла податкова заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб в загальній сумі 12 780,00 грн.
09 травня 2024 року ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 0002482-1304-0801 від 09 травня 2024 року на загальну суму 4 260,00 грн., яку направлено відповідачу листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового направлення, однак не вручено йому з незалежних від контролюючого органу підстав.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на дату звернення до суду із позовом за відповідачем наявний податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 12 780,00 грн.
У зв'язку з несплатою податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб відповідачем, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За правилами пункту 122.1 статті 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 87 ПК України визначені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.
Пунктом 20.1.34 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, окрім іншого, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 ПК України.
Згідно пунктів 291.2 та 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 ПК України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.
За приписами пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Згідно з підпунктом 2 цього пункту до другої групи належать фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Відповідно до положень пунктів 293.1, 293.2 статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з вимогами пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Відповідно до пункту 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Таким чином, станом на день розгляду справи за відповідачем наявний податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб на суму 12 780,00 грн.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як зазначалось раніше, контролюючим органом 09 травня 2024 року сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 0002482-1304-0801 про сплату податкового боргу відносно відповідача, яку направлено листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового направлення. Однак, у встановлений законом строк відповідач заборгованість не сплатив.
Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 ПК України).
Згідно частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене та наявність несплаченого податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 12 780,00 грн, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області.
З урахуванням положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 12 780,00 грн., які зарахувати па р/р: UА968999980314000699000008479; отримувач ГУК у Зап.обл/ТГ м.Запоріжжя/18050400; код отримувача 37941997; банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 26 грудня 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов