27 грудня 2024 року м. Ужгород№ 260/6448/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 в особі представника Дзісь Андрія Романовича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з вислуги років 26 років 05 місяців 20 днів;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію вислугу років згідно із п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з вислуги років 26 років 05 місяців 20 днів;
стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 969,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом №114 о/с від 28.05.2021 року звільнений зі служби в Національній поліції України та вислуга років на день звільнення становить в календарному обчисленні - 22 роки 06 місяців 01 день, у пільговому - 26 років 05 місяців 20 днів. Вказує, що 28.06.2024 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії, однак листом від 30.07.2024 року відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугу років. Вказане рішення мотивовано відсутністю достатньої вислуги в календарному обчисленні на день звільнення через відмову у зарахуванні пільгового стажу для призначення пенсії.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
28.10.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, із якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову зазначає, що приписами п. "а" частини 1 ст. 12 Закону України №2262-ХІІ визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. б" - "д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону) незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу років 25 календарних днів і більше. Тобто згідно ст. 12 вказаного Закону для визначення права на пенсію за вислугу років до вислуги зараховуються тільки календарні роки, тобто роки, які фактично відпрацювала на займаній посаді.
Відповідно до положень ч. 5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) з 02.06.2021 року.
Пенсія позивачу призначена на підставі Подання про призначення пенсії Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 29.06.2021 року №289 згідно п. "б" ст. 12 Закону №2262-ХІІ за 26 років 00 місяців 12 днів загального страхового стажу (з яких 22 роки 06 місяців 01 день - військова календарна вислуга років) (а.с. 27).
Із вказаного подання вбачається, що вислуга в пільговому обчисленні відсутня.
Разом з тим, відповідно до витягу з наказу №114 о/с від 28.05.2021 року "По особовому складу" стаж служби в поліції позивача на день звільнення складає 22 роки 06 місяців 01 день, вислуга років у календарному обчисленні складає 22 роки 06 місяців 01 день, загальний трудовий стаж для призначення пенсії складає 26 років 00 місяців 12 днів.
Суд констатує, що вислуга років у пільговому обчисленні у вказаному наказі про звільнення також відсутня, натомість зазначено про загальний трудовий стаж для призначення пенсії 26 років 00 місяців 12 днів.
28.06.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України із заявою про призначення та перерахунок пенсії, до якої додав копію довідки про надання інформації від 01.06.2021 року №Б688/106/2-2021, видану Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області (а.с. 12) та копію витягу з наказу №114 о/с від 28.05.2021 року (а.с. 11, на звороті).
За результатами розгляду вказаної заяви, Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області повідомило позивача про те, що підстав пенсію йому призначено відповідно до вимог Закону №2262-ХІІ на підставі подання Головного управління Національної поліції в Закарпатській області згідно п. "б" ст. 12 Закону №2262-ХІІ за 26 років 00 місяців 12 днів страхового стажу, з яких 22 роки 06 місяців 01 день - це військова календарна вислугу.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву вказує зокрема на те, що якщо порахувати періоди роботи, які зазначені в довідці №Б-688/106/2-2021, то календарна вислуга років позивача становить 18 років 0 місяців 30 днів, а не 22 роки 06 місяців 01 день, як зазначено в поданні.
Позивач не погоджуючись із вказаними діями відповідача оскаржив такі у судовому порядку, що і стало предметом розгляду даної справи.
Вирішуючи спірні правовідносини по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
За приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону №2262-XII до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Постанови № 393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (чинній на момент звернення позивача із заявою про перерахунок вислуги років), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно з пунктом 2-1 Постанови №393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пункт 3 вищезгаданої Постанови визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Спір між сторонами цієї справи виник щодо питання щодо застосування позивачу вислуги років у пільговому обчисленні 26 років 05 місяців 20 днів для призначення пенсії на підставі п. "а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ.
Суд вказує на те, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Відтак, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди, зокрема час проходження служби у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та постановою №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
Отже, згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі (станом на 28.06.2024 року - дата звернення позивача із заявою до пенсійного органу), необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Суд вказує на те, що пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, а відтак відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.11.2023 року у справі №600/3836/22-а, від 29.07.2024 року у справі №480/4196/23.
Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та достатніх доказів зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень, на підставі, у спосіб передбачений законодавством, що спростовує вимоги адміністративного позову.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав зазначених у позовній заяві.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяС.А. Гебеш