27 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/11925/24
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унасолар Сервіс" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Унасолар Сервіс" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Унасолар Сервіс") звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, митний орган, Житомирська митниця), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення від 13.05.2024 №UA101000/2024/000157/2 про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.05.2024 №UA101020/2024/006781.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем було надано усі необхідні документи для підтвердження визначеної ним митної вартості імпортованих товарів за основним методом (за ціною договору). Однак відповідач безпідставно та в порушення норм Митного кодексу України прийняв оскаржуване рішення від 13.05.2024 №UA101000/2024/000157/2 про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 13.05.2024 №UA101020/2024/006781, наслідком чого для товариства стало збільшення митних платежів.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що 30.04.2024 до митного поста №1 "Житомир - центральний" з метою імпорту товару "фотоелектричні елементи, зібрані в модулі або вмонтовані в панель", що ввозився на адресу ТОВ "Унасолар Сервіс", було подано митну декларацію №24UА101020016293U5. АСМО "Інспектор" згенеровано митні формальності за кодами 105-2, 106-2: "По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України". Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст.53 МКУ. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. В ході аналізу документів митного оформлення було встановлено, що вони не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу (зовнішньоекономічного контракту) від 13.12.2023 №МСЕUYP23Q4028, укладеного між іноземною компанією JINKO SOLAR (CHUZHOU) CO., LTD. (Китай) та ТОВ "Унасолар Сервіс" (Україна) Позивачем на митну територію України ввезено товар: Фотоелектричні елементи, зібрані в модулі або вмонтовані в панель: Сонячний фотоелектричний модуль, модель JКМ585N-72НL4-V (монокристалічна панель, з максимальною потужністю 585 Вт).
З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2024 з метою митного оформлення товару за вказаним контрактом, декларантом позивача - ТОВ "АТСФ" подано до митного оформлення митну декларацію №24UА101020016293U5. Також, разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, декларантом було надано:
- договір купівлі-продажу від 13.12.2023 №МСЕUYP23Q4028, Додаток №1 від - Технічна документація, Додаток №2 від 13.12.2023 - Специфікація, Додаток №3 від 13.12.2023 - Обмежена гарантія;
- пакувальний лист від 07.02.2024;
- рахунок-фактуру (інвойс) від 07.02.2024 №Z20240129093-1;
- технічні характеристики товару;
- договір про надання послуг з митного оформлення вантажів №АТSF-01- UNSLR від 15.04.2024;
- страховий поліс №66021060220240000005 від 01.01.2024;
- довідку від 29.04.2024 №2904/01;
- договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.03.2024 №558;
- заявку на транспортно-експедиційні послуги №1 від 01.04.2024;
- митну декларацію країни відправлення №310120240519304484 від 10.02.2024;
- платіжну інструкцію від 04.01.2024;
- платіжну інструкцію від 23.01.2024;
- рахунок на оплату від 29.04.2024 №768;
- міжнародну товарно-транспортну накладну від 23.04.2024.
Згідно з інформацією, зазначеною в графі 42 митної декларації від 30.04.2024 №24UА101020016293U5, митна вартість імпортованих товарів була визначена декларантом за основним методом (за ціною договору) та склала 41710,50 євро.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача, та перевірки документів, поданих для підтвердження його митної вартості, Митницею відповідно до частини 3 статті 53 МК України витребувано додаткові документи.
У відповідь на вказане повідомлення Позивачем було додатково надано:
- лист роз'яснення щодо технічних характеристик;
- інструкцію на продукцію;
- коносамент від 23.02.2024 №NРОS31278;
- прайс - лист виробника товару;
- платіжну інструкцію від 04.01.2024 з підписом та печаткою банку;
- платіжну інструкцію від 23.01.2024 з підписом та печаткою банку;
- платіжну інструкцію від 10.05.2024 з підписом та печаткою банку.
Однак, 13.05.2024 Житомирською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000157/2, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.
У графі 33 вказаного рішення було зазначено обставини, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме: за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:
"Відповідно до п.4.2 Контракту №МСЕUYP23Q4028 від 13.12.2023 ціни на товар вказуються в Додатку №2 - Специфікація. Згідно із Додатком №2/Специфікацією від 13.12.2023 ціна товару вказана в євро за Ват і становить 0,1150. Згідно із даними митної декларації №24UА101020016293U5 ціна товару задекларована за штуки і становить 67,275 євро. Відповідно до вимог Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2022 року №296, в «електронному інвойсі» зазначаються відомості про кількість в одиницях виміру за рахунком або Іншим документом, що визначає вартість товару код одиниці виміру за рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару, згідно з класифікатором одиниць вимірювання та обліку, що використовуються у процесі оформлення МД; ціна за одиницю товару (у валюті, в якій складено рахунок або інший документ, що визначає вартість товару). Вищевказані вимоги нормативного документа не дотримано. Додаток №2/Специфікація від 13.12.2023 подана в кількості 2 аркушів (документ складається з трьох аркушів). Неподана частина документа маже містити дані, що мають вплив на правильність визначення митної вартості. Крім того, з наданого обсягу документу вбачається, що він підписаний лише покупцем, що може свідчити про то, що ціна товару, яка в ньому зазначена не є узгодженою сторонами контракту. Комерційний інвойс №Z20240129093-1 від 07.02.2024 також не містить підпису уповноваженої особи продавця (наявність такого підпису передбачена формою документа).
Згідно із п.1 Додатку №2 - Специфікація покупець сплачує 10% загальної продажної ціни товару передоплату протягом 5 днів з дати цього договору купівлі-продажу. За даними графи 44 МД №24UА101020016293U5 Додаток №2/Специфікація складена 13.12.2023. Таким чином оплата за товар повинна бути здійснена не пізніше 19.12.2023. Для підтвердження фактично сплаченої передоплати декларантом надано платіжне доручення від 04.01.2024, що складено пізніше встановленого продавцем терміну. Пунктом 4 Додатку № 2 - Специфікація передбачено, що покупець повинен компенсувати продавцю всі збитки, що виникли внаслідок невиконання покупцем своїх платіжних зобов'язань за цим договором, в тому числі, але не обмежуючись витратами на зберігання, демередж, а також транспортні засоби. Виявлені обставини можуть впливати на кінцеву ціну продажу товару та складові митної вартості.
Додатково наданий прайс - лист від 06.12.2023 складений компанією, яка не є стороною зовнішньоекономічного контракту №МСЕUYP23Q4028 від 13.12.2023 та не є виробником товару, у зв'язку із чим не може визначати ціну товару, що постачається в Україну за даним контрактом. Крім того, даний документ не містить відомості про умови оплати за товар та умови поставки, що є визначальними факторами, що формують кінцеву ціну продажу товару.
Митниці додатково надано коносамент №NРОS31278, відомості якого свідчать про те, що товар завантажено на борт морського судна 16.02.2024. Згідно із відкритими даними в мережі Інтернет, що розміщені на сайті www.shipping.line.com контейнер з товаром під номером МRSU60371699 прибув в порт Гданськ - 03.04.2024, порожній контейнер повернуто перевізнику - 09.04.2024. Разом з тим, згідно із даними автотранспортної накладної СМR №б/н від 23.04.2024 товар завантажено в передмісті м.Гданськ - Коwalе лише 23.04.2024. Таким чином, після прибуття водним видом транспорту перед перевантаженням на автомобільний транспорт для подальшого переміщення на митну територію України товар зберігався на митній території Польщі 14 календарних днів. Про те, що товар дійсно підлягав зберіганню свідчать відомості графи 22 СМR №б/н від 23.04.2024, де зазначено особу, яка відвантажувала товар автоперевізнику в Польщі - 7R Solution Sp. z.o.o. Згідно із даними офіційного сайту вищевказаної компанії - www.7rsolution.рl основними видами діяльності її є логістика та складське господарство. Товарно-супровідні документи не містять відомостей про те, що витрати на зберігання товару, понесені покупцем включені до задекларованої суми як частина загальних витрат на транспортування товару до митного кордону України, входять до витрат на транспортування. Заявка №1 від 01.04.2024 року не може бути використана для підтвердження фактично понесених витрат на транспортування саме оцінюваної партії товарів у зв'язку із наступним. Датою готовності вантажу зазначено 20.01.2024, що не в повній мірі узгоджується із даними автотранспортної накладної СМR №б/н від 23.04.2024, яка свідчить про те, що вантаж завантажено на автомобільний транспорт 23.04.2024, тобто після спливу трьох місяців з моменту його готовності до відвантаження. Разом з тим, для підтвердження повної оплати за товар надано платіжне доручення від 23.01.2024, що за умовами п.1 Додатку №2 - Специфікація означає, що товар не міг бути готовим до відвантаження в порту Гданськ 20.01.2024. Таким чином подана заявка може стосуватися організації перевезення іншої партії товару. Крім того, ні рахунок на оплату №768 від 29.04.2024, ні довідка №2904/01 від 29.04.2024 не містять будь-яких посилань на вищевказану заявку. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваних товарів не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
Враховуючи вимоги положень ст.254 Митного кодексу України, відомості про товар, що зазначені в копії митної декларації країни відправлення №310120240519304484 від 10.02.2024 та страховому полісі №66021060220240000005 від 01.01.2024 не використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у зв'язку із не наданням митному органу перекладу на українську мову даних документів.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України не подані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації (для підтвердження фактично понесених витрат на транспортування товару); 2) прайс-лист виробника товару; 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.
Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД №23UА401020065771U1 від 04.12.2023 - Прилади напівпровідникові фоточутливі, фотогальванічні елементи, зібрані у модуль (сонячні панелі). Призначені для перетворення сонячного світла безпосередньо в електричну енергію (не військового призначення): Фотоелектричний модуль JКМ575N-72НL4-V - 620 шт. Максимальна потужність 575 Вт Країна виробництва: СN. Торговельна марка: Jinko Solar Виробник: Jinko Solar, вага товару - 17360 кг - 4,367 євро за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року".
За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UA101020/2024/006781, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Причина: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст.52, 53 Митного кодексу України. У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101000/2024/000157/2 від 13.05.2024, дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст.266, 289, 293 МК України і ст.57 ПК України.
Позивач, вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо доводів відповідача, що документи, подані для митного оформлення не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пункту 4.2 договору купівлі - продажу (зовнішньоекономічного контракту) від 13.12.2023 №МСЕUYP23Q4028 ціни на товар вказуються в Додатку № 2 - Специфікація.
Згідно із Додатком №2 - Специфікацією від 13.12.2023 ціна за 1 Ват становить 0,1150 євро (графа 5 Специфікації), у одній штуці 585 Ват (графа 2 Специфікації), отже ціна товару за одну штуку визначається шляхом множення вказаних показників та становить 67,275 євро. Аналогічна ціна в розмірі 67,275 євро за штуку зазначена в інвойсі продавця від 07.02.2024 №220240129093-1, що додавався до митної декларації №24UА101020016293U5. В свою чергу, надана Специфікація містить повну та достовірну інформацію про характеристики товару, вартість та порядок оплати та має всі реквізити, притаманні для даного виду документу.
Щодо того, що комерційний інвойс (рахунок-фактура) від 07.02.2024 №220240129093-1 не містить підпису покупця, то суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 344 Господарського кодексу України рахунок-фактура належить до комерційних документів і використовується при міжнародних розрахунках.
Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) може бути підтверджений додатково-оформленими документами (як то акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг)).
Для зовнішньої торгівлі існує рекомендований формат рахунку-фактури (інвойсу), описаний в Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6 від 1 вересня 1983 року "Типовий уніфікований рахунок-фактура для міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/148).
Суд зазначає, що у випадку інвойсу відсутній обов'язковий реквізит у вигляді підпису. Це означає, що у рахунках, які використовуються у зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД), підпис не є обов'язковим, і тому при митному оформленні рахунок може бути прийнятий без підпису. Так, пунктами 9.4 та 9.8 Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН від 29.03.2001 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/271) передбачено рекомендації уникати внесення "від руки" підписів на паперових документах, якщо це можливо.
Окрім цього, листом Державної митної служби від 01.03.2011 №11/3-10.10/3339-ЕП "Щодо необхідності наявності підпису особи на рахунках", з посиланням на Рекомендації Ради Митного Співробітництва від 16.05.79, рекомендації ЄЕК ООН 1982 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" та 1983 року "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі"), Рекомендацією ЄЕК ООН 2001 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі", роз'яснено про те, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (invoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.
Таким чином, суд наголошує на тому, що комерційний інвойс (рахунок-фактура) від 07.02.2024 №220240129093-1 оформлений продавцем товару із зазначенням у ньому усіх необхідних для ідентифікації товару (та його вартості) реквізитів.
Суд наголошує на тому, що відсутність у інвойсі підпису покупця не може свідчити про його функціональну не чинність та безпосередньо не впливає на визначення ТОВ "Унасолар Сервіс" митної вартості товару на основі вказаного комерційного інвойсу (рахунку-фактури) від 07.02.2024 №220240129093-1.
Щодо доводів відповідача, що позивачем порушено терміни оплати за товар, суд зазначає таке
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Як вбачається зі змісту пункту 4 Додатку №2 - Специфікації до договору купівлі-продажу від 13.12.2023 №МСЕUYP23Q4028 Продавець має право утримувати коносамент та відкласти випуск Товару за цим Договором до отримання 100% передоплати загальної продажної вартості Товару, а Покупець повинен компенсувати Продавцю всі понесені збитки, що виникли внаслідок невиконання Покупцем своїх платіжних зобов'язань за цим Договором, в тому числі, але не обмежуючись витратами на зберігання, демередж, а також транспортні збори. Згідно умов зовнішньоекономічного контракту 100% передоплати загальної продажної вартості Товару повинні бути сплачені не пізніше 15 днів до очікуваної дати відвантаження таких товарів. Очікувана дата відвантаження - 12.02.2024, 100% передоплати загальної продажної вартості Товару було сплачено 23.01.2024, а отже, відповідно до умов визначених у договорі купівлі-продажу від 13.12.2023 №МСЕUYP23Q4028. На підтвердження виконаних платежів на користь JINKO SOLAR (CHUZHOU) CO., LTD. Позивач надав митному органу платіжні інструкції від 04.01.2024 та від 23.01.2024 з печаткою та підписом уповноваженої особи банку.
Суд зауважує, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Щодо доводів відповідача про те, що додатково наданий прайс - лист від 06.12.2023 складений компанією, яка не є стороною зовнішньоекономічного контракту №МСЕUYP23Q4028 від 13.12.2023 та не є виробником товару та не містить відомості про умови оплати за товар та умови поставки, що є визначальними факторами, що формують кінцеву ціну продажу товару, суд зазначає наступне.
До переліку додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Свого роду це комерційна пропозиція, лист потенційному партнеру чи замовнику, що містить ділову пропозицію щодо подальшої співпраці, та за жодних умов не може бути первинним документом для визначення митної вартості товару.
В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).
У контексті спірних правовідносин прайс-лист не є тим обов'язковим документом, які надаються на підтвердження митної вартості товару, та не є єдиним доказом, який в кінцевому результаті впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів. Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів.
Аналогічний за змістом висновок викладено Верховним Судом в постановах від 23.10.2020 у справі №810/690/17, від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 та від 01.03.2023 у справі №420/18880/21.
Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом документів, що підтверджують витрати на транспортування оцінюваного товару, суд вказує наступне.
Судом встановлено, що під час митного оформлення товару декларантом з митною декларацією №24UА101020016293U5 було подано наступні документи, які підтверджують понесені транспортні витрати позивача:
- договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.03.2024 №558;
- заявку на транспортно-експедиційні послуги від 01.04.2024 №1;
- довідку про транспортні витрати від 29.04.2024 №2904/01;
- рахунок на оплату від 29.04.2024 №768;
- платіжну інструкцію від 10.05.2024 №1349;
- міжнародну товарно-транспортну накладну СМR від 23.04.2024.
Суд вказує, що згідно зі ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Відповідно до п.10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ "АТСФ" укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.03.2024 №558 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, передбачено, що даний Договір регламентує взаємовідносини Сторін при виконанні Експедитором доручень Клієнта. Експедитор зобов'язується за рахунок і за плату (винагороду) Клієнта у відповідності до умов цього Договору та узгоджених Сторонами Заявок, які в свою чергу є невід'ємною частиною даного Договору, виконати комплекс послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню (далі - ТЕО), організувати міжнародні та/або внутрішньодержавні перевезення морським, авіаційним транспортом, та/або мультимодальні перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, а також надавати інші послуги погоджені Сторонами.
Згідно пункту 3.1. Договору, заявки, погоджені Сторонами, регулюють взаємини Сторін щодо кожного окремого доручення на ТЕО і є невід'ємною частиною даного Договору. В Заявці зазначається найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення місце навантаження, місце вивантаження, місце доставки вантажу, планована дата надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача і інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО. При цьому форма Заявки викладена у Додатку №1 до даного Договору, що становить його невід'ємну частину.
Пунктом 5.1.1. Договору передбачено, що для виконання своїх зобов'язань за цим Договором Експедитор має право залучати будь-яких третіх сторін (портових агентів, морські лінії, авіаційні лінії, перевізників, організації по перевалці вантажів), укладати будь-які договори і виставляти рахунки від свого імені.
У відповідності до ст.932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Тобто, право на залучення експедитором підрядників до надання транспортно-експедиційних послуг передбачено безпосередньо законом України та обумовлене у договорі від 28.03.2024 №558 між "Експедитором" - ТОВ "АТСФ" і позивачем.
01.04.2024 року позивачем було сформовано Заявку №1 на транспортно - експедиторські послуги вантажу, що знаходиться в контейнері №МRSU6037169, яка містить перелік послуг, що будуть надані Позивачу, зокрема: навантажувально - розвантажувальні роботи, переміщення контейнера на склад тимчасового зберігання, відкриття ТІ, перевантаження вантажу, автоперевезення.
З наведеного слідує, що зазначена у графі 22 СМR №б/н від 23.04.2023 компанія 7R Solution Sp. z.o.o. була залучена ТОВ "АТСФ" для розвантаження, переміщення товару на склад тимчасового зберігання, зберігання та навантаження товару на автотранспорт, що свідчить про відсутність договірних відносин щодо зберігання вантажу безпосередньо між Позивачем та компанія 7R Solution Sp. z.o.o., що зумовлює відсутність у позивача документів, які підтверджують вартість послуг зі зберігання наданих компанією 7R Solution Sp. z.o.o.
Так, пунктом 4.4. договору від 28.03.2024 №558 передбачено, що узгоджена вартість транспортно-експедиційного обслуговування вказується в Заявках Клієнта до цього Договору або в Додатках до цього Договору. Узгоджена вартість послуг Експедитора включає в себе сукупність платежів, які належать до сплати Експедитору та витрат, понесених Експедитором у зв'язку з перерахуванням коштів на користь третіх осіб, що залучаються Експедитором у зв'язку з наданням послуг за даним Договором.
ТОВ "АТСФ" надало позивачу рахунок від 29.04.2024 №768 та довідку від 29.04.2024 №2904/01, в яких, зокрема, зазначено, що вартість обробки контейнеру №МRSU6037169 за межами території України складає 68 450,81 грн. та в цю вартість входить послуга зі зберігання вантажу на складі компанією 7R Solution Sp. z.o.o.
Отже, вказані документи, зокрема, довідка від 29.04.2024 №2904/01 про транспортні витрати містить інформацію про вартість перевезення товару у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, в довідці також вказано юридичну особу, з якою у позивача укладено договір про перевезення вантажу та яка надає такі послуги позивачу.
У свою чергу законодавством не встановлені інші вимоги до довідки про транспортні витрати, в свою чергу законодавством і договором не заборонено перевізнику залучати субпідрядників для виконання договору перевезення вантажу.
Таким чином, суд вважає слушними доводи позивача, що вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження витрат пов'язаних з витратами на зберігання є неправомірними, оскільки останні вже були включені в митну вартість та підтверджені рахунком від 29.04.2024 №768, довідкою від 29.04.2024 №2904/01 та платіжною інструкцією №1349 від 10.05.2024.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що заявка на транспортно-експедиційні послуги від 01.04.2024 №1 надана не для підтвердження фактично понесених витрати, а для підтвердження факту замовлення транспортно-експедиційних послуг для товару, що знаходився у контейнері №МRSU6037169. У свою чергу, зазначення невірної дати готовності вантажу в такій заявці не може свідчити про те, що заявка стосується організації перевезення іншої партії товару, оскільки визначальним у даному випадку є саме унікальний номер контейнеру, за яким відбувається ідентифікація товару.
До того ж, наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №460/2674/20.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги твердження відповідача про не підтвердження позивачем розміру витрат на транспортування товару.
Стосовно не надання позивачем перекладу на українську мову митної декларації країни відправлення від 10.02.2024 №310120240519304484 та страхового полісу від 01.01.2024 №66021060220240000005, суд зазначає, що статтею 254 МК України встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Подані до митного оформлення документи потребують перекладу на українську мову, тільки у разі якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №520/10709/18, зазначив, що митний орган відповідно до ст.254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
В даному випадку відповідачем не наведені обґрунтування вимоги необхідності надання митної декларації країни відправлення та страхового полісу, та їх перекладу, а також, які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме такі декларація та страховий поліс.
У зв'язку з цим, суд ставиться критично до позиції відповідача щодо не підтвердження позивачем митної вартості товару у зв'язку з ненаданням перекладу українською мовою відповідних документів.
Окрім наведеного вище, на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.
Суд зазначає, що разом з митною декларацією №24UА101020016293U5 митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару: "Фотоелектричні елементи, зібрані в модулі або вмонтовані в панель: Сонячний фотоелектричний модуль, модель JКМ585N-72НL4-V (монокристалічна панель, з максимальною потужністю 585 Вт)" надані всі документи, які у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті, вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено: Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД №23UА401020065771U1 від 04.12.2023 - Прилади напівпровідникові фоточутливі, фотогальванічні елементи, зібрані у модуль (сонячні панелі). Призначені для перетворення сонячного світла безпосередньо в електричну енергію (не військового призначення): Фотоелектричний модуль JКМ575N-72НL4-V - 620 шт. Максимальна потужність 575 Вт Країна виробництва: СN. Торговельна марка: Jinko Solar Виробник: Jinko Solar, вага товару - 17360 кг - 4,367 євро за кілограм.
Разом з тим, товаром згідно МД №№24UА101020016293U5 є: "Фотоелектричні елементи, зібрані в модулі або вмонтовані в панель: Сонячний фотоелектричний модуль, модель JКМ585N-72НL4-V (монокристалічна панель, з максимальною потужністю 585 Вт)".
Отже, порівнювальні товари не є ідентичними, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17, від 22.04.2019 у справі №815/6242/17, від 07.08.2018 у справі №815/3400/17.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
Крім того, суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
У зв'язку з цим, неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим спірне рішення митного органу від 13.05.2024 №UA101000/2024/000157/2 про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій від 19.06.2024 №1535 та від 05.07.2024 №1620 вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у загальному розмірі 21 000,06 грн, з огляду на що, суд приходить до висновку, що судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 000,06 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі справа №320/5750/21.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
На підтвердження наданих юридичних послуг позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 14.05.2024 та додаток №1 до вказаного договору, в якому, зокрема, зазначено, що сторони погодили, що вартість послуг з написання та подання позову в Житомирський окружний адміністративний суд до Житомирської митниці Державної митної служби України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000157/2 становить 40 000 (сорок тисяч) гривень. Крім того, надано платіжну інструкцію від 22.05.2024 №1395 щодо оплати наданих юридичних послуг на суму 40 000 грн.
В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд відмічає, що правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не є складними, що свідчить про те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Враховуючи зазначене та складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, значення цієї справи для учасника справи, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідачів з огляду на їх співмірність та реальність у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Унасолар Сервіс" (вул.Тарасівська, 10А, офіс 1, м.Київ, 01033; код ЄДРПОУ 44180768) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення від 13.05.2024 №UA101000/2024/000157/2 про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.05.2024 №UA101020/2024/006781.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унасолар Сервіс" за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 000,06 грн. (двадцять одна тисяча гривень 06 копійок) та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович
27.12.24