27 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/21238/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати їй з 28.10.2024 пенсії по інвалідності, інвалідність, яка пов'язана з аварією ЧАЕС у розмірі, визначеному ч. 3 ст.54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 28.10.2024 нарахування та виплату їй пенсії по інвалідності, інвалідність, яка пов'язана з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 54 Закону №796-XII, як інваліду 2 групи, що дорівнює 8 мінімальних пенсій за віком щомісячно (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, а також має інвалідність ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. У зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 №1-р(II)/2021, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", позивач вважає, що має право на одержання пенсії в розмірі, визначеному статтею 54 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону №230/96-ВР), який становить 8 мінімальних пенсій за віком. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило їй у виплаті пенсії у зазначеному розмірі, посилаючись на те, що ч. 3 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, внесеними Законом України вiд 29.06.2021 №1584-IX, які набрали чинності 01.07.2021, передбачає, що розмір пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для ІІ групи інвалідності - 4800 гривень; для ІІІ групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідності - 3700 гривень. Позивач не погоджується з такою відмовою та вважає, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати пенсії в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком порушує право на належне пенсійне забезпечення, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти задоволення заявлених позовних вимог. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яка передбачала наявність у Кабінету Міністрів України повноважень визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Однак, вказаним рішенням від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 також було зобов'язано Верховну Раду України протягом трьох місяців з дня ухвалення цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII у відповідність із Конституцією України та цим рішенням. Крім того, було визначено, що у разі не приведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України, через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону№796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, яка визначає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. Відповідач зауважує, що на виконання вказаних вимог рішення Конституційного Суду від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України прийняла Закон України від 29 червня 2021 року №1584-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб". Вказаним Законом №1584-ІХ внесено зміни до Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та викладено частину 3 статті 54 в такій редакції: "В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень". За вказаних обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що підстави для застосування до спірних правовідносин правової норми частини 4 статті 54 Закону України №796-XII (в редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР), яка передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком, - відсутні. У зв'язку з цим, управління вказує, що в спірних правовідносинах діяло правомірно, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень ст. ст. 257, 262, 263 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, а також має інвалідність ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 №1-р(II)/2021, позивач вважає, що має право на одержання пенсії в розмірі, визначеному статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону №230/96-ВР), який, на її переконання, становить 8 мінімальних пенсій за віком, а тому вона звернулась до відповідача із заявою про виплату пенсії в зазначеному розмірі.
Однак, у відповідь на цю заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало позивачу листа, в якому повідомило про відсутність підстав для виплати пенсії в такому розмірі. Обґрунтовуючи вказану відмову, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що відповідно до частини 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, внесеними Законом України вiд 29.06.2021 №1584-IX, які набрали чинності 01.07.2021, розмір пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для ІІ групи інвалідності - 4800 гривень; для ІІІ групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідності - 3700 гривень. Вказаний Закон України вiд 29.06.2021 №1584-IX Конституційним Судом України на предмет конституційності не розглядався та неконституційним не визнавався. Крім того, в листі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказало позивачу, що вона отримує пенсію відповідно до Закону №1058, в той час, як стаття 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" поширюється, зокрема, на осіб в період отримання ними пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо соціального захисту потерпілого населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені нормами Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовано положеннями статті 54 Закону №796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.
Статтею 54 Закону №796-XII (у редакції Закону №230/96-ВР, яка діяла до 01 січня 2015 року) було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Водночас, 28 грудня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон України №76-VIII), яким текст статті 54 Закону №796-XII викладено у новій редакції. Зокрема, частину 3 та 4 замінено положеннями такого змісту: "Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань". Наведені зміни набрали чинності з 01 січня 2015 року.
Разом з тим, 07 квітня 2021 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-333/2018 (4498/18) ухвалив рішення №1-р(ІІ)/2021, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону №76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов'язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII.
Крім того, керуючись положеннями статті 97 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VІІІ "Про Конституційний Суд України", якими регламентовано порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України, Конституційний Суд України у пункті 2 рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)2021 встановив частина 3 статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07 липня 2021 року, а у пункті 3 визначив, що Верховна Рада України протягом трьох місяців з дня ухвалення цього Рішення повинна привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. Натомість, у разі не приведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України, через три місяці з дня ухвалення цього Рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, яка передбачає, що: «В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».
На виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, Верховна Рада України 29 червня 2021 року прийняла Закон №1584-ІХ, яким внесла зміни до Закону №796-ХІІ, в тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, частина третя статті 54 Закону №796-ХІІ (в редакції після змін, внесених Законом №1584-ІХ) передбачає, що розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Вказане свідчить, що статтею 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону №1584-ІХ визначені розміри пенсій, які є нижчими, аніж ті, що були встановлені зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР.
Однак в подальшому Конституційний Суд України прийняв рішення від 03 квітня 2024 року №4-р(І)/2024, в якому за результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України та свого Рішення від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом №1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону №796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеного закону в редакції Закону №230/96-ВР.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Водночас, частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ (в редакції Закону №1584-IX) вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У постанові Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі №240/1121/24 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 (щодо внесення відповідних змін до Закону №796-ХІІ в частині надання повноважень уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені статтею 54 Закону №796-ХІІ (в редакції Закону №1584-IX) нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР. Врахувавши зазначене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, вказала, що прийняттям Закону №1584-IX не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №240/1121/24 сформувала висновок про те, що оскільки внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, то до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
З огляду на вказані висновки Верховного Суду, суд зазначає, що пенсіонери, які є особами з інвалідністю, внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, та отримують пенсію на умовах, визначених ст. 54 Закону №796-ХІІ, мають право на одержання такої пенсії в розмірі, визначеному ст. 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, тобто в розмірі 6-ти, 8-ми чи 10-ти мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", залежно від встановленої групи інвалідності.
Однак матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказане свідчить, що позивач хоч і має інвалідність ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, однак не є особою, яка отримує пенсію по інвалідності, щодо якої встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому положення ст. 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, якими визначено розміри пенсії по інвалідності, щодо якої встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, на неї не поширюються.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що права на нарахування та виплату пенсії в розмірі, визначеному статтею 54 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону №230/96-ВР), який для осіб з ІІІ групою інвалідності становить 6 (шість) мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", ОСОБА_1 не має.
З огляду на вищезазначене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович