Справа № 286/5147/23
26 грудня 2024 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Вачко В. І.
з секретарем Деменчук О. Г.,
розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 2 Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області, Головного управління національної поліції в Рівненській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення , -
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Орлов Олександр Олегович, звернувся в суд з позовною заявою (уточненою позовною заявою) в електронній формі через систему «Електронний суд» до відповідача 1.Відділення поліції № 2 Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області, та відповідача 2.Головного управління національної поліції в Рівненській області, в якій просить поновити строк на оскарження постанови інспектора СРПП ВП № 2 Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області серія БАД № 169965 від 25.09.2023 року та відкрити провадження у справі за даною позовною заявою; скасувати постанову інспектора СРПП ВП № 2 Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Сарненській області серія БАД № 469965 від 25 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч.5 ст.121, ст.125, ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ст.125, ч.2 ст.126 КУПАП закрити.
Позивач в позовній заяві зазначає, що постановою інспектора СРПП ВП № 2 Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області серії БАД № 469965 від 25 вересня 2023 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч.5 ст. 121, ст. 125, ч. 2 ст. 126, ч. КУпАП за те, що 25 вересня 2023 року о 01 годині 35 хв. в смт.Рокитне по вул. Шевченка (Кірова), він керував транспортним засобом Вольво V50 номерний знак НОМЕР_1 не маючи права керувати транспортним засобом відповідної категорії та при цьому не мав при собі реєстраційних документів на транспортний засіб та не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та керував транспортним засобом будучи не пристебнутим ременем безпеки та після зупинки на вимогу поліцейського, не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив вимоги п.п 2.1 (а), 2.1 (б), 2.1 (ґ), 2.3 (в), 9.9 (б) ПДР України.
Позивач зазначає, що йому не було роз'яснено прав та обов'язків передбачених ст.63 Конституції України та ст.266, 268 КУпАП, не було надано можливості надати пояснення по суті справи, не надано можливості скористатися захисником при складанні та розгляді адміністративних матеріалів та інспектором поліції були допущені інші порушення при виконанні ним своїх обов'язків та вимог чинного законодавства України. Обставини зазначені в Постанові інспектора поліції, не відповідають дійсності, Відповідач при складанні адміністративного матеріалу допустив грубі порушення та не дослідив всі обставини справи, а тому винесена постанова є необґрунтованою та незаконною і в діях Позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121, 125, ч.2 126 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 25 вересня 2023 року десь о 01:30 в комендантську годину він знаходився в автомобілі Вольво V50, яким не здійснював на той час керування. Автомобіль був припаркований на узбіччі дороги в смт.Рокитне, на зустріч рухались поліцейські на своєму службовому автомобілі, які потім розвернулись та припаркувались неподалік від нього з увімкненими проблисковими маячками. Одним із поліцейських, що підійшов до авто, в якому він знаходився, повідомив, що вони здійснюють перевірку документів в комендантську годину; і, щоб він відкрив багажник в своєму автомобілі для перевірки. Він повідомив, що заборонених речей не має, однак поліцейський, без будь-яких пояснень, наполягав на виконанні його вимоги. Після того, як він вийшов з автомобіля, щоб відкрити багажне відділення в ньому, то побачив, як один з інспекторів поліції почав знімати його на свій мобільний телефон, який він тримав в руках. Він розгубився, і на другу вимогу щодо надання документів забув, що документів в паперовому вигляді, які посвідчують його особу, в нього не було з собою, так, як він завжди для
посвідчення своєї особи використовував застосунок «ДІЯ», в якому знаходяться відцифровані всі його документи. Потім він надав їм на ознайомлення свої документи, що встановлюють особу. Поліцейські настояли на тому, щоб він пред'явив їм ще і своє водійське посвідчення. Він запитав, чому повинен його показувати без порушення ПДР (доказів порушення ним ПДР в матеріалах адміністративної справи не значиться). Поліцейськими було зазначено, щоб він відкрив багажник, що в подальшому, без проблем було виконано ним. Працівниками поліції було оглянуто, багажне відділення автомобіля Вольво V50 і нічого незаконного виявлено не було. В подальшому поліцейськими з грубими порушеннями було складено протокол про адміністративне правопорушення серія ААД № 251852 про порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова серія БАД №469965 від 25 вересня 2023 року інспектором поліції в цей день не складалася та йому не видавалася в подальшому. Звертає увагу, що в Рокитнівському районному суді Рівненської області перебуває справа № 571/1738/23 щодо ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в матеріалах даної справи теж не значиться належних доказів винесення даної постанови при ньому або ознайомлення його зі змістом такої постанови, що оскаржується в подальшому (матеріали, що направлялися поліцією до Рокитнівського районного суду Рівненської області додаються до даної позовної заяви).
Звертає увагу, що 26 грудня 2023 року Рокитнівським районним судом Рівненської області винесено постанову у справі № 571/1738/23, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (копію даної постанови додано до заяви).
Наголошує на тому, що оскаржувана постанова інспектора поліції про адміністративне правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення, поліцейськими не видавалися в день її складання та в майбутньому поштовою кореспонденцією ним не було отримано. Ні в яких документах йому не пропонували розписатися про ознайомлення з даною постановою. Під час нібито зупинки автомобіля та розгляду адміністративних матеріалів не роз'яснювалися його права та не було надано йому право на подання своїх пояснення по справі. Неодноразово ним було зроблено зауваження працівникам поліції про те, щоб вони не знімали його на мобільний телефон, який належав інспектору поліції і показали увімкнену нагрудну боді камеру, Зазначає, що він не керував транспортним засобом на момент приїзду працівників поліції.
Позивач вказує, жодних доказів, які свідчать про те, що він вчинив адміністративне правопорушення працівником поліції надано не було, працівниками поліції було тільки зазначено, що будуть складатися адміністративні матеріали по ст.130 КУпАП.
Відповідно до Рішення КСУ у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26 травня 2015 року, «підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України». З огляду на вищенаведене, винесенню рішення про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення мають передувати дії повноважної особи щодо розгляду та заслуховування доводів порушника.
Позивач посилаючись на частину першу статті 268 КУпАП зазначає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи, тощо. Однак, його вимогу щодо реалізації наданого законом права скористатись правовою допомогою адвоката працівниками поліції було проігноровано, чим грубо порушено його права. Також позивач наголошує на тому, що докази у справі є неналежними за відсутності правових підстав зупинки автомобіля.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. Відповідно до п.п.8, 11 частині 1 статті 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію»).
Однак, такого не було зроблено так як, ним не було порушено Правил дорожнього руху і його не зупинив працівник поліції на підставі порушень ПДР.
Позивач зауважує, що Верховний Суд Касаційний адміністративний суд неодноразово зазначав, що зупинка транспортного засобу повинна бути законною. При відсутності законності зупинки оформлення притягнення до відповідальності є незаконним, та самостійною підставою для скасування постанови про притягнення до відповідальності.
Дійсно згідно КУпАП поліція має право збирати докази але збирання доказів не повинно відбуватися у позапроцесуальний спосіб. Інакше докази зібрані у позапроцесуальний спосіб є недопустимими.
Зазначає, що матеріали, що були надані на запити його захисника не містять будь яких процесуальних доказів, які б підтверджували порушення правил дорожнього руху, за які працівниками поліції було здійснено зупинення транспортного засобу Йому не було зазначено причини зупинки, як того вимагають норми чинного законодавства України та не роз'яснено прав та обов'язків передбачених ст.63 Конституції України та ст. 266, 268 КУпАП, не надано можливості скористатися захисником при складанні та розгляді адміністративних матеріалів.
Він не керував транспортним засобом з порушенням правил дорожнього руху, у зв'язку з чим був зупинений працівниками поліції. Виконав вимоги працівників поліції та з дотриманням правил дорожнього руху автомобіль був припаркований на узбіччі дороги.
Інспектором поліції були допущені безліч й інших порушень при виконанні ним своїх обов'язків та вимог чинного законодавства України.
Обставини зазначені в оскарженій постанові інспектора поліції, не відповідають дійсності. Інспектор поліції при складанні адміністративного матеріалу та винесення даної постанови допустив грубих порушень, які в своїй сукупності дають вважати таку постанову необґрунтованою та незаконною.
Дана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необґрунтованою.
Під час винесення постанови поліцейський взагалі не розібрався із ситуацією, яка сталася, та належним чином не дослідив всіх обставин справи. Інспектору здалося, що він порушив правила дорожнього руху, але насправді ніяких порушень не було. Таким чином відповідач порушив вимоги статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В даному випадку потрібно зазначити, що Відповідач не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме його суб'єктивну сторону, обов'язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена. Лише після доведення вини відповідними доказами поліцейський мав право притягати його до відповідальності. Таким чином відповідач, не маючи взагалі ніяких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, притягнув його до відповідальності, не виконавши при цьому вимог ст.251, 252, 254 КУпАП, ст.69 КАСУ, де зазначається що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В даному випадку ніяких доказів вини позивача немає, а отже немає й суб'єктивної сторони і відповідно складу правопорушення. Керуючись ст.247 КУпАП, де зазначається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, можна зробити висновок, що відповідач незаконно склав протокол про адміністративне правопорушення, незаконно виніс постанову в справі про
адміністративне правопорушення і взагалі не мав права притягати позивача до адміністративної відповідальності.
Враховуючи все вищевикладене, інспектором поліції СРПП ВП № 2 Сарненського районного відділу поліції ГУ НП в Рівненській області було неправомірно винесено постанову серія БАД № 469965 від 25 вересня 2023 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не подав.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і про порушення правил дорожнього руху, передбачені ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР України).
Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 469965, винесеної 25.09.2023 року інспектором СРПП ВП № 2 Сарненського районного відділу поліції капітаном поліції Гаврилюком Дмитром Михайловичем, 25.09.2023 року о 01 год. 35 хв., по вул.Шевченка - Кірова в смт.Рокитне Сарненського району Рівненської області, водій керував автомобілем марки «Вольво», НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, та при цьому не мав при собі реєстраційних документів на транспортний засіб та не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та керував транспортним засобом будучи не пристебнутим ременем безпеки та після зупинки на вимогу поліцейського, не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив вимоги п.п 2.1 (а), 2.1 (б), 2.1 (ґ), 2.3 (в), 9.9 (б) ПДР України, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.126, ч.5 ст.121, ст.125 КУпАП, за що до нього враховуючи ч.2 ст.35 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн.
Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Статтею 125 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відтак, поліцейським накладено стягнення за сукупністю правопорушень в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Порядок оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачений Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853.
Відповідно до положень пункту 4 розділу І, пунктів 2, 8, 9 розділу ІІІ, пунктів 1, 2, 5 розділу ІV цієї Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Зокрема постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ч.5 ст.121, ст.125, ч.2 ст.126 КУпАП. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121, ст.125, ч.2 ст.126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП). Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
У відповідності до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до змісту статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 року у справі № 357/10134/17 звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, які притягаються до відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових і речових доказів, висновків експертів, показань свідків.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність винесеної ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно із статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідачем не подано суду належних доказів факту порушення позивачем ПДР України.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Згідно зі статтею 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, за відсутності доказів на підтвердження факту порушення позивачем ПДР України, вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення документів, в тому посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, а також полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не ґрунтуються на законі.
Суд при розгляді справи не знайшов підтвердження фактів вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ст.125, ч.2 ст.126 КУпАП.
У відповідності до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень; у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ст.125, ч.2 ст.126 КУпАП, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За вказаних обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю в зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ст.125, ч.2 ст.126 КУпАП.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 536,80 грн., відтак судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, службова особа якого виступала відповідачем у справі.
Тому керуючись ст.ст.241, 245, 246, 255, 257, 286, 295, пп.15.5) п.15) п.1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Скасувати постанову інспектора СРПП ВП № 2 Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області капітана поліції Гаврилюка Дмитра Михайловича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 469965 від 25.09.2023 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.121, ст.125, ч.2 ст.126 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ст.125, ч.2 ст.126 КУпАП.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 536,80 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26.12.2024 року.
Суддя: В. І. Вачко