справа № 991/12711/24
провадження 1-кп/991/124/24
судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до ухвали
від 12 грудня 2024 року у справі № 991/12711/24
(провадження 1-кп/991/124/24)
12 грудня 2024 року місто Київ
12 грудня 2024 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (надалі - суд) у кримінальному провадженні за № 5221000000000277 від 25.05.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України була постановлена ухвала про задоволення заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 і про відмову у задоволенні заяви про самовідвід судді ОСОБА_1 .
З цією ухвалою я не згоден з огляду на таке.
Перше. Я категорично не погоджувався і не погоджуюся з більшістю колегії суддів щодо розгляду зазначених заяв про самовідводи у підготовчому судовому засіданні за відсутності обвинувачених і прокурора.
У вступній частині ухвали від 12.12.2024 року зазначено: «розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про самовідвід від розгляду кримінального провадження».
08.11.2024 року до Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) надійшов обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні.
11.11.2024 року суддею ОСОБА_6 було призначено підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні з викликом учасників судового провадження, як то передбачено вимогами ч. 1 ст. 314 КПК України.
Підготовче судове провадження є складовою судового провадження, що визначено п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, яке здійснюється судом шляхом проведення підготовчого судового засідання, у якому суд вирішує як питання, передбачені ст. ст. 314-315 КПК України, так й інші питання судового розгляду, зокрема, питання заявлених відводів і самовідводів, яке має відбуватися за обов'язковою участю обвинуваченого і прокурора.
Наявність клопотання прокурора про розгляд заяв суддів-членів колегії про самовідвід за його відсутності не може слугувати належною правовою підставою для здійснення у підготовчому судовому засіданні розгляду таких заяв без його участі.
Необхідно також зазначити, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взагалі не були повідомлені про дату, час та місце підготовчого судового засідання у якому були розглянуті самовідводи суддів, а підтвердження щодо їх належного повідомлення - відсутні. Повідомлення учасників судової справи зі сторони захисту, як і прокурора, про дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання здійснювалося телефоном, про що 10.12.2024 року була складена телефонограма за вих. № 991/12711/37694/2024, зі змісту якої видно, що були здійснені повідомлення:
- захисниці ОСОБА_7 ;
- захисника ОСОБА_8 , який зобов'язався передати інформацію про дату час і місце судового засідання обвинуваченому ОСОБА_4 , захиснику ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;
- захисника ОСОБА_11 , який зобов'язався передати інформацію про дату час і місце судового засідання обвинуваченому ОСОБА_5 .
За таких обставин, обвинувачені не були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання, а відомості про їх повідомлення останніх їх захисниками станом на час постановлення судом ухвали - відсутні. При цьому, письмові заяви захисника ОСОБА_8 щодо розгляду заяв про самовідводи суддів без його та обвинуваченого ОСОБА_4 участі, не можуть братися до уваги колегією суддів.
Наведене вище дає мені підстави стверджувати, що суд у даному випадку за відсутності обвинувачених та прокурора не мав права, не тільки розглядати і вирішувати самовідводи суддів, а й проводити підготовче судове засідання як таке, оскільки це є порушенням права обвинувачених на захист як складової права на справедливий суд, необхідність гарантування і дотримання якого вимагається ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Друге. Я не погоджуюся з рішенням більшості колегії суддів про задоволення заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 .
В ухвалі зазначено, що: «суд дійшов висновку, що наявні підстави, передбачені п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України та ч. 1 ст. 76 КПК України, для задоволення заяви про самовідвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_3 ». Разом з тим, з її заяви про самовідвід видно, що нею був заявлений самовідвід з підстави недопустимості її повторної участі у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 76 КПК України), а не у зв'язку з наявністю інших обставин, які викликають сумнів у її неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України), на які вона у своїй заяві не покликалася. Будь-яких пояснень з цього приводу вона не надавала і будь-які обставини, які викликають сумнів в її неупередженості колегією суддів за моєї участі не досліджувалися, а тому такий висновок більшості колегії суддів виходить за межі її заяви про самовідвід та ні на чому не грунтується.
За таких обставин, ухвала суду, як на мене, не відповідає вимогам вмотивованості у розумінні ч. 3 ст. 81 КПК України.
Суддя не має права брати участь у кримінальному провадженні в суді першої виключно у разі, якщо він брав участь у цьому ж кримінальному провадженні під час досудового розслідування, що як підстава для відводу/самовідводу судді визначено вимогами ч. 1 ст. 76 КПК України.
Таким чином, участь судді ОСОБА_3 як слідчого судді на досудовому розслідуванні кримінального провадження за № 52023000000000305 від 12.07.2023 року не є і не може бути підставою, яка унеможливлює її участь у цьому кримінальному провадженні, оскільки це різні кримінальні провадження.
Крім того, не може слугувати підставою для її самовідводу й те, що на думку більшості колегії суддів у цьому кримінальному провадженні та у кримінальному провадженні за № 52023000000000305 від 12.07.2023 року «мова йде про ті самі фактичні обставини», оскільки це не передбачено вимогами ч. 1 ст. 76 КПК України. Більше того, прийняте рішення про самовідвід судді ОСОБА_3 мотивується моїми колегами порівнянням змісту обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні зі змістом повідомлення про підозру ОСОБА_12 у кримінальному провадженні за № 52023000000000305 від 12.07.2023 року, яке не було предметом дослідження при розгляді та вирішенні питання про її самовідвід (особисто я цього повідомлення про підозру не бачив), а тому ця ухвала не може вважатися вмотивованою у розумінні ч. 3 ст. 81 КПК України. Не можу я також погодитися із мотивом моїх колег про те, що «слідчою суддею ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 52023000000000305 від 12.07.2023 досліджувались обставини, які містяться в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 5221000000000277 від 25.05.2021, нею надана фактична оцінка деяким документам, які будуть предметом дослідження у цьому провадженні», оскільки будь-які матеріали на підтвердження цих обставин судом при розгляді та вирішенні питання про її самовідвід не досліджувалися, що знову ж таки вказує на невмотивованість ухвали про її самовідвід у розумінні ч. 3 ст. 81 КПК України, а питання визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню станом на тепер судом не розглядалося і не вирішувалося, оскільки у відповідності до вимог ст. 349 КПК України такий обсяг доказів визначається судом під час судового розгляду, а не на стадії підготовчого провадження.
В аспекті оцінки суддею ОСОБА_3 низки доказів (висновку експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» № 18451/6670-6818 від 03 серпня 2022 року; протоколу огляду (відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) від 03 жовтня 2022 року ; протоколу огляду (флеш-накопичувача ОСОБА_4 ) від 17 листопада 2022 року тощо) при постановленні нею, як слідчою суддею, ухвали про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_12 у кримінальному провадженні за № 52023000000000305 12.07.2023 року, як визначеної в ухвалі підстави для задоволення її самовідводу, маю вказати на те, що:
- знову ж таки, колегія суддів не досліджувала будь-яких на матеріалів на підтвердження цієї обставини, а тому ухвала не може вважатися вмотивованою у розумінні ч. 3 ст. 81 КПК України;
- слідчий суддя досліджує докази виключно з метою вирішення питання, яке є предметом судового контролю, тобто у даному випадку з метою вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваної особи, яка не є обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні або відмові у наданні такого дозволу;
- норми ст. ст. 297-1 - 297-5 КПК України не покладають на слідчого суддю обов'язок надавати оцінку доказам (оцінювати докази) сторони обвинувачення при вирішенні клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, а лише зобов'язують його враховувати «наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення», що встановлено вимогами ч. 2 ст. 297-4 КПК України, з огляду на що таке мотивування задоволення самовідводу є безпідставним і не узгоджується з нормами кримінального процесуального права.
Вважаю, що за таких обставин у задоволенні заяви судді ОСОБА_3 про самовідвід необхідно було відмовити.
Третє. Я не погоджуюся з рішенням більшості колегії суддів про відмову у задоволенні моєї заяви про самовідвід.
Як на підставу свого самовідводу я покликався на те, що 05.12.2024 року я перебував у щорічній додатковій відпустці за 2024 рік за наказом ВАКС від 03.10.2024 року за № 814/в та за відомостями табелю ВАКС був виключений з розподілу у період з 02 по 04 грудня 2024 року включно, а тому ця судова справа (кримінальне провадження) не могла бути розподілена щодо мене як судді-члена колегії 04.12.2024 року з огляду на норми п. 2.3.3 Положення АСДС.
Більшість колегії суддів як на підставу для відмови у задоволенні мого самовідводу послалася на те, що відповідно до абзацу 2 п. 6 Засад використання Автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду (надалі - Засади) при автоматизованому розподілі судових справ, які підлягають колегіальному розгляду, для визначення суддів-членів колегії положення п. п. 6.1-6.4, 6.4-1, 6.14 Засад не застосовуються, тобто у даному випадку не застосовується норма п. п. 6.1 п. 6 розділу ІІ Засад такого змісту: «Не розподіляються судді судові справи, які надійшли: за один календарний день включно до початку відпустки або відрядження судді, якщо їх тривалість становить від одного до трьох календарних днів включно, а у табелі обліку робочого часу щодо такого судді наявні відповідні відомості, підтверджені первинними документами».
Я з такими висновками моїх колег погодитися не можу і вважаю їх помилковими.
У даному випадку існує конкуренція між нормами Положення про автоматизовану систему документообігу суду (надалі - Положення про АСДС) та Засад, яка має вирішуватися на користь норм Положення про АСДС з огляду на таке.
Положення про АСДС затверджене рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 року за № 25 (з наступними змінами), а Засади затверджені рішенням зборів суддів ВАКС від 03.09.2019 року за № 4 (з наступними змінами), які є органами суддівського самоврядування.
Завданням суддівського самоврядування є захист професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні, що передбачено ч. 1 ст. 126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Найвищим органом суддівського самоврядування є з'їзд суддів України (ч. 1 ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з'їзду суддів України (ч. 1 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Зборами суддів є зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань (ч. 1 ст. 128 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Нормами п. п. 1-6 ч. 5 ст. 128 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначені повноваження зборів суддів за якими збори суддів: обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов'язковими для суддів та працівників цього суду; визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ; визначають рівень навантаження на суддів відповідного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов'язків; заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду; звертаються з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката, прокурора, посадової особи органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за вчинення дій або бездіяльності, що порушують гарантії незалежності суду та судді; здійснюють інші повноваження, визначені цим законом. З наведеної норми права видно, що питання затвердження Засад не можуть належати до повноважень зборів суддів ВАКС, а також не зазначені у нормах цього закону як інші повноваження, які належать до компетенції зборів суддів.
Положенням про АСДС визначено таке:
- «Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення) розроблено відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення» (розділ І Положення про АСДС);
- «Правове регулювання відносин, пов'язаних із функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду, здійснюється цим Положенням відповідно до Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про доступ до судових рішень", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про захист персональних даних" та інших нормативно-правових актів» (п. п. 1.1.1 п. 1.1 розділу І Положення про АСДС);
- «засади використання автоматизованої системи документообігу суду - це затверджені рішенням зборів суддів відповідного суду правила застосування цього Положення з урахуванням юрисдикції та інстанційності суду, норм процесуальних кодексів та законів України» (п. п. 1.2.1 п. 1.2 розділу І Положення про АСДС);
- «Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням» (п. п. 2.3.2 п. 2.3 розділу ІІ Положення про АСДС);
- «Не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли: за три робочих дні до початку відпустки, якщо її тривалість становить менше чотирнадцяти календарних днів» (п. п. 2.3.3 п. 2.3 розділу ІІ Положення про АСДС);
- повноваження зборів суддів щодо здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями визначені нормами п. п. 2.3.10-2.3.19 п. 2.3 розділу ІІ Положення про АСДС, серед яких повноваження щодо здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями за п. п. 2.3.3 п. 2.3 розділу ІІ Положення про АСДС відсутнє, а інші норми Положення про АСДС не наділяють збори суддів ВАКС також і правом визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у визначеному п. п. 2.3.3 п. 2.3 розділу ІІ Положення про АСДС.
Засади розроблені відповідно до вимог законів України «Про Вищий антикорупційний суд», «Про судоустрій і статус суддів», Кримінального процесуального кодексу України та Положення про АСДС (п. 2 розділу І Засад) і ними визначається порядок функціонування автоматизованої системи, правила застосування Положення про АСДС з урахуванням юрисдикції та інстанційності суду, норм процесуальних кодексів та законів України (п. 3 розділу І Засад).
За таких обставин, норми Положення про АСДС мають вищу юридичну силу відносно норм засад, як з огляду на вищий статус органу суддівського самоврядування, який їх затвердив, так і з огляду на те, що саме норми Положення про АСДС наділяють ВАКС правом, як затверджувати засади, так і визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ, але тільки у прямо передбачених Положенням про АСДС випадках, до яких не належить випадок, визначений п. п. 2.3.3 п. 2.3 розділу ІІ Положення про АСДС.
Крім того, вказана ситуація з прийняттям зборами суддів ВАКС рішення про особливості автоматизованого розподілу справ, яке фактично виключає дію норми п. п. 2.3.3 п. 2.3 розділу ІІ Положення про АСДС щодо певних суддів, свідчить не тільки про порушення вимог Положення про АСДС, а й про запровадження штучного розподілу шляхом заборони поширення норми п. п. 2.3.3 п. 2.3 розділу ІІ Положення про АСДС не на всіх, а тільки на певних суддів ВАКС, а також і про порушення організаційних основ судоустрою України, зокрема, порушує єдність системи судоустрою, яка забезпечується у тому числі єдиними засадами організації і діяльності судів, що встановлено вимогами ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на наведене, я переконаний, що мій самовідвід мав бути задоволений.
Суддя ОСОБА_13