Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/21076/24
Провадження №1-кп/523/1717/24
27.12.2024 м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у кримінальному провадженні за № 12024167490000263 від 16.11.2024 року відносно:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Одеси, з середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого за ч. 1 ст.309КК України,-
14.11.2024, ОСОБА_3 перебуваючи на вулиці у місті Одеса, знайшов на землі полімерний пакет з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору.
Розуміючи, що зазначена речовина є наркотичним засобом та достовірно знаючи її властивості, ОСОБА_3 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, з подальшими внесеними до нього змінами та доповненням, який забороняє на території України діяльність пов'язану з наркотичними засобами, які внесені до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», не маючи спеціального дозволу, поклав вказаний пакет до внутрішньої кишені куртки, тим самим, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав та почав незаконно зберігати при собі наркотичний засіб до 15:44 15.11.2024 включно, з метою особистого вживання, без мети збуту.
Надалі, 15.11.2024, в період часу з 15:44 по 15:47, співробітниками поліції проведено огляд місця події, за адресою: м. Одеса, вул. 1а Лінія, біля будинку, 15, під час якого у ОСОБА_3 виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, кількісний вміст якого становить 6,82г.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України встановлена судом поза розумним сумнівом з наступних підстав.
24.12.2024 року до Суворовського районного суду міста Одеси надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у якому міститься клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. До обвинувального акту додані:
- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні; - матеріали досудового розслідування.
Як видно з наданих матеріалів, до ОСОБА_3 не застосовувалось затримання під час виявлення вчинення ним кримінального проступку.
Ураховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
Діючи відповідно до вимог ч. 2 ст. 17, ст. 369-371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження. Зокрема, з обвинувального акта вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 14.11.2024 (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим), ОСОБА_3 перебуваючи на вулиці у місті Одеса, (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), знайшов на землі полімерний пакет з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору.
Розуміючи, що зазначена речовина є наркотичним засобом та достовірно знаючи її властивості, ОСОБА_3 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, з подальшими внесеними до нього змінами та доповненням, який забороняє на території України діяльність пов'язану з наркотичними засобами, які внесені до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», не маючи спеціального дозволу, поклав вказаний пакет до внутрішньої кишені куртки, тим самим, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав та почав незаконно зберігати при собі наркотичний засіб до 15:44 15.11.2024 включно, з метою особистого вживання, без мети збуту.
Надалі, 15.11.2024, в період часу з 15:44 по 15:47, співробітниками поліції проведено огляд місця події, за адресою: м. Одеса, вул. 1а Лінія, біля будинку, 15, під час якого у ОСОБА_3 виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, кількісний вміст якого становить 6,82г.
Встановлені органом досудового розслідування обставини і викладені судом, не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Окрім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Отже, саме з підстав викладеного, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_3 встановлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання останнього є щире каяття, та відсутність обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують його покарання.
Суд вважає, що підстави застосування ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки, як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості, як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається, як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
З урахуванням вищевикладених обставин по справі, особистості обвинуваченого який раніше не судимий, тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, відсутності в обвинуваченого сталого матеріального стану, обставини, що пом'якшує покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати відповідно до ст.124 КПК України слід покласти на обвинуваченого. Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 - не обирати.
Речові докази наркотичний засіб знищити.
Іспитовий строк рахувати з дати ухвалення вироку.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Держави судові витрати на залучення експерта у розмірі 3979,50 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий суддя : ОСОБА_1