Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/7749/21
Провадження №1-кп/523/448/24
28.11.2024 року
Суворовський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Суворовської окружної прокуратури ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_11 ., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження №12020161490000985 від 21.11.2020 із звинувачення :
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.121 ч.1 КК України;
Встановив:
Органом досудового розслідування висунуто обвинувення у наступному вигляді:
ОСОБА_11 , 21 листопада 2020 року, приблизно о 01 годині 00 хвилин (більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не надалося за можливе), перебуваючи навпроти торгівельного павільйону «7 (сьомий) квартал»,що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли в ході словесного конфлікту з раніше знайомим йому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з мотивів особистої неприязні, з прямим умислом, спрямованим на заподіяння йому тілесних ушкоджень, з метою завдання шкоди здоров'ю, діючи цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, умисно завдав останньому 1 (один) удар, своєю правою рукою (кистю руки стиснутою в кулак), в область голови (лівої частини обличчя). Від отриманого удару потерпілий втратив свідомість та впав на асфальтне покриття дороги.
В результаті свої умисних протиправних дій, ОСОБА_11 спричинив потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми до складу якої входить забій головного мозку тяжкого ступеню, переломів мозкового відділу черепа справа, крововиливу під тверду мозкову оболонку правої півкулі головного мозку, крововиливу під апоневроз в правій тім'яно-потиличній ділянці, гематоми м'яких тканин правої тім'яної ділянки, яка ускладнилась здавленням головного мозку та розвитком коматозного стану (Кома І), яке згідно з п. 2.1.3 «б, в, о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Допитаний обвинувачений ОСОБА_11 , надав суду наступні покази, що вони з компанією друзів відпочивали біля магазину у м.Одесі, по вул. 7-ма Пересипська, до них підійшов потерпілий, він був нетверезий, поводив себе неадекватно, почав до нього чіплятись, на що обвинувачений штовхнув потерпілого від чого останній впав на спину. Після чого, всі почали надавати першу допомогу потерпілому, викликали швидку та допомогли погрузи потерпілого. Прямого умислу на нанесення тілесних ушкоджень не мав, про скоєне жалкує. Намагався вибачитись перед потерпілим, але сім'я потерпілого не захотіла вибачень. Компенсувати шкоду також не вийшло.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 , надав наступні покази, що у день події, він перебував за адресою м.Одеса, вул.Балтська дорога.52, потім поїхав гуляти з друзями біля 7- мої Пересипської. З друзями трохи випили коньяку та пива. Біля магазину зустріли ОСОБА_11 , та почали з нам спілкуватись, під час спілкування, потерпілий отримав удар від ОСОБА_11 , у область голови, впав на підлогу та втратив свідомість, прийшов до тями лише у лікарні. Пройшов безліч операцій на голові та тривалу реабілітацію, отримав в наслідок події 2 групу інвалідності. Позивні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити їх.
Свідок ОСОБА_13 , надала суду наступні покази, що 20.11.2020 вони разом з обвинуваченим відзначали день народження дівчини з їх компанії, їх було приблизно 8 осіб, вони стояли біля магазину і до них підійшов потерпілий ОСОБА_14 . ОСОБА_11 , та потерпілий спілкувались та під час спілкування, ОСОБА_11 , вдарив потерпілого у лице рукою. Потерпілий впав на підлогу та знепритомнів, всі разом вони почали надавати потерпілому допомогу та викликали швидку.
Свідок ОСОБА_15 , надала суду наступні покази, що у день події вони відзначили день народження дівчини їх компанії, з нами був ОСОБА_11 , до нього підійшов потерпілий вони почали спілкування. Через пару хвилин вони почули удар голови об бордюр та побачили, що потерпілий лежить непритомний. Вони почали разом надавати йому допомогу та викликали швидку.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , повідомив суду, що у день події вони відзначали день народження, стояли біля магазину у м.Одесі, по вул. 7 - ма Пересипська. До ОСОБА_11 підійшов потерпілий, між ними почався словесний конфлікт в ході якого обвинувачений ОСОБА_11 , наніс удар кулаком в обличчя потерпілому, після чого останній впав на асфальт без свідомості. Вся компанія підбігла до потерпілого та почали надавати йому допомогу та викликали швидку допомогу.
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_17 , пояснила суду, що вона не виключає можливості утворення черпно- мозкової травми у потерпілого ОСОБА_10 , від падіння, а також кулаку. Дослідження проводилось на основі медичної карти.
- Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.11.2020, згідно якого 21.11.2020 до чергової частини Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області, надійшла заява від ОСОБА_18 , в якій останій просить вжити заходи щодо до невстановленої особи, яка 21.11.2020 у період часу 00.30 гид перебуваючи на перехресті вулиць 7 - ма Пересипська, умисно причинив тілесні ушкодження її сину ОСОБА_10
- Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 21.11.2020 від ОСОБА_18
- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.01.2021 року, згідного якого ОСОБА_10 , просить вжити заходів до ОСОБА_11 , який наніс йому тілесні ушкодження.
- Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.11.2020 року, згідно якого свідок ОСОБА_19 , впізнала на фото № 4 особу на ім'я ОСОБА_20 , який наніс удар ОСОБА_10
- Протокол проведення слідчого експерименту від 23.11.2020 року, на якому свідок ОСОБА_19 , під відео фіксацію розповіла про обставини нанесення ОСОБА_11 , тілесних ушкоджень ОСОБА_10
- Протокол пред'явленням особи для впізнання за фотознімками від 21.11.2020 року, згідно якого свідок ОСОБА_13 , впізнала на фото №2 особу яка нанесла потерпілому ОСОБА_21 тілесні ушкодження.
- Протокол проведення слідчого експерименту від 23.11.2020 року, де свідок ОСОБА_13 , розповіла та продемонструвала, як чоловік на ім'я ОСОБА_20 наніс удар кулаком правої руки потерпілому ОСОБА_10 , від якого останній впав та вдарився головою об асфальт від чого втратив свідомість та не прийшов до тями до приїзду швидкої лопомоги.
- Протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками від 23.11.2020, згідно якого свідок ОСОБА_22 , впізнала особу на ім'я ОСОБА_20 , як того хто наніс удар у обличчя незнайомому їй раніше чоловіку від чого останній впав та вдарився головою об асфальт та втратив свідомість.
- Протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками від 21.11.2020, згідно якого свідок ОСОБА_16 , впізнала особу на ім'я ОСОБА_20 , як того хто наніс удар у обличчя незнайомому їй раніше чоловіку від чого останній впав та вдарився головою об асфальт та втратив свідомість.
- Протокол проведення слідчого експерименту від 31.03.2020 року, де свідок ОСОБА_16 , розповіла та продемонструвала, як чоловік на ім'я ОСОБА_20 наніс удар кулаком правої руки потерпілому ОСОБА_10 , від якого останній впав та вдарився головою об асфальт від чого втратив свідомість та не прийшов до тями до приїзду швидкої допомоги
- Протокол проведення слідчого експерименту від 25.04.2021 року, де підозрюваний ОСОБА_11 , під відео зйомку розповів та продемонстрував обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10
- Висновком експерта №330 від 08.01.2021 року, згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_23 , 1997 р.н., було виявлено наступне тілесне ушкодження: закрита черепно-мозкова травма до складу якої входить забій головного мозку тяжко- і ступеню, переломи мозкового відділу черепа, крововилив під тверду мозкову оболонку правої півкулі головного мозку, крововилив під апоневроз в правій тім'яно- потиличної ділянці, гематома м'яких тканин правої тім'яної ділянки, яка ускладнилась давленням головного мозку та розвитком коматозного стану (Кома І).
Дане ушкодження утворилося від ударної дії тупого твердого предмета, індивідуальної особливості якого в ушкоджені не відобразились.
Враховуючі дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження могло бути спричинено 21.11.2020 р.
Дане ушкодження, згідно з п. 2.1.3 «б,в,о» «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
1(4). Об'єктивних судово-медичних даних, за якими можливо встановити точний напрямок травмуючої сили, взаємне розташування потерпілого та нападника, в момент спричинення ушкодження, в розпорядженні експерта немає.
2(5). Вирішення питання про можливість утворення ушкодження в умовах падіння з положення стоячи на площині потребує проведення слідчого експерименту.
(6). Дане ушкодження не характерне для само спричинення.
-Висновком експерта №627 від 01.04.2021 року, у ОСОБА_10 , були виявлені наступні ушкодження: закрита черепно - мозкова травма до складу якої входить забій головного мозку тяжкого ступеню, переломи мозкового відділу черепа справа, крововилив під тверду мозкову оболонку правої півкулі головного мозку, крововилив під апоневроз в правій тім'яно - потиличній ділянці, гематома м'яких тканин правої тьмяної ділянки, яка ускладнилась здавленням головного мозку та розвитком коматозного стану ( Кома 1)
Дане ушкодження утворилось від дії тупого предмета, індивідуальні особливості якого в ушкоджені не відобразились.
Враховуючи характер ушкодження та дані матеріалів кримінального провадження, не можна виключити можливість утворення черепно - мозкової травми у ОСОБА_10 , при його падінні задньою поверхнею тіла на площину з попереднім наданням тілу додаткового прискорення.
Враховуючи дані медичної документації, слід вважати, зо вони були завдані 21.11.2020 року.
Дані ушкодження згідно п.2.1.3 «б,в,о» « Правил судово- медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Об'єктивних судово- медичних даних, за якими можливо встановити точний напрямок трасуючої сили, взаємне розташування потерпілого та нападника, в момент спричинення ушкодження, в розпорядженні експерта не має. Дане ушкодження нехарактерне для самоприниження.
Позиція сторони захисту: На думку захисту в діях обвинуваченого ОСОБА_11 , відсутній склад правопорушення за ст. 121 ч.1 КК України, оскільки в обвинуваченого був відсутній прямий умисел на нанесення тіжких тілесних ушкоджень потерпілому, а конфлікт спровокував потерпілий,.
Позиція сторони обвинувачення: Сторона обвинувачення вважає повністю доведеною провину ОСОБА_11 у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Позиція суду:
Як убачається з допиту обвинувачений ОСОБА_11 , не заперечує встановлених фактичних обставин кримінального провадження, однак не погоджується з кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 121 КК України.
За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121КК України) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідками, а із суб'єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).
Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
У випадку, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії залежно від наслідків слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати за ст. 119 КК України чи ст. 128 КК України.
На думку суду, необхідно висунути обвинувачення ОСОБА_11 , за ст.128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.
Та викласти обвинувачення у наступному вигляді : ОСОБА_11 , 21 листопада 2020 року, приблизно о 01 годині 00 хвилин (більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не надалося за можливе), перебуваючи навпроти торгівельного павільйону «7 (сьомий) квартал»,що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли в ході словесного конфлікту з раніше знайомим йому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вдарив потерпілого у лице, рукою стиснутою у кулак, від чого потерпілий втратив свідомість та впав на асфальтне покриття дороги.
В результаті свої умисних протиправних дій, ОСОБА_11 спричинив потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми до складу якої входить забій головного мозку тяжкого ступеню, переломів мозкового відділу черепа справа, крововиливу під тверду мозкову оболонку правої півкулі головного мозку, крововиливу під апоневроз в правій тім'яно-потиличній ділянці, гематоми м'яких тканин правої тім'яної ділянки, яка ускладнилась здавленням головного мозку та розвитком коматозного стану (Кома І), яке згідно з п. 2.1.3 «б, в, о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Отже, виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що необхідно кваліфікувати дії ОСОБА_11 , за ст.128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.
Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що підсудний ОСОБА_11 , не має судимості на обліку в КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» та в КУ «Одеська обласна психіатрична лікарня №2» не перебуває; забезпечений місцем реєстрації в м.Одесі, офіційно не працевлаштований і неодружений та суспільно-корисною працею на час затримання не займався.
Отже, за приписами ст.66, обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_11 , судом у кримінальному провадженні не встановлено,
за ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_24 , судом у кримінальному провадженні не встановлено .
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги досліджені під час судового розгляду обставини і підвищену суспільну небезпечність вчинених підсудним ОСОБА_24 , діяння, тяжкість скоєного кримінального правопорушення і зухвалий спосіб його вчинення, невідворотні наслідки, характеризуючі його особу дані, а також ураховуючи відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, крім того, суд приймає до уваги тяжкі наслідки, які настали в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_11 , потерпілий ОСОБА_10 , переніс кілька складних операцій на головному мозку, втратив повноцінну можливість ходити, отримав другу групу інвалідності, потребує подальшого оперативного втручання, суд у контексті приписів ст.ст.50, 65-67 КК України доходить висновку про те, що комплексність наведених обставин обумовлює неможливість виправлення зазначеного підсудного з ізоляцією від суспільства яке за переконанням суду є необхідним й достатнім для виправлення вказаного підсудного й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
За умовами ст. 128 КК України, необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження - карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Згідно до ч. 4 ст. 12 КК України злочин є нетяжким передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавленням волі на строк до 2 ( двох) років.
Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Крім того, ст.44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання. Строк давності - це передбаченийст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
У відповідності до ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
Стаття 49. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК); не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як підозрюваного/обвинуваченого; згода підозрюваного/обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.
Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений, тобто, згідно обвинувального акту початком перебігу строку давності є 20 листопада 2020 року.
З огляду на наведене, з часу вчинення злочину минуло більше 4 років, тобто у даному кримінальному провадженні, закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений ч.2 ст.49 України,
Згідно п.1ч.2ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8ст.284 КПК України).
Також дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.
У відповідності до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За умовами ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу №345/2618/16-к, у Постанові від 19 листопада 2019 року зазначив, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
За частиною першою статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно з якою враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інші обставини, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Потерпілим ОСОБА_10 , подано до ОСОБА_11 , цивільний позов на суму 42 470 ( сорок дві тисячі чотириста сімдесят) гривень, та моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обставиною, що підлягає доказуванню є, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що необхідно залишити даний позов в частині стягнення моральної шкоди, без розгляду, оскільки розгляд даного позову у вже розпочатому судовому розгляді даного провадження по суті з визначеними у ньому відповідачами, які не визнають позовних вимог в частині моральної шкоди. При цьому суд, роз'яснює цивільному позивачу, що залишення цивільного позову у кримінальному проваджені без розгляду, не перешкоджає їх праву пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року »Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивачу були спричинені моральні страждання, які полягали у моральних стражданням сприводу його здоров'я, а також душевних страждань перенесених під час події. Судом встановлено, що події заподіяли позивачу моральні страждання, у зв'язку з чим суд, вважає за необхідним задовольнити їх частково, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд присяжних вирішує за правилами ст.100 КПК України, а питання щодо процесуальних витрат та арешту майна, - в порядку ст.ст.124-126, 174 цього ж Кодексу.
Керуючись ст.ст.31, 100, 124-126, 174, 368-372, 391 КПК України, суд ;
Ухвалив:
ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років та позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 128 КК України на підставі ч.2 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження справа №523/7749/21- закрити.
Відповідно на ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні:- відсутні.
Процесуальні витрати - відстуні.
Цивільний позов заявлений ОСОБА_10 , до ОСОБА_11 , - задовольнити їх частково. Стягнути з ОСОБА_11 , на користь ОСОБА_10 , матеріальну шкоду у розмірі 42, 470 (сорок дві тисячі чотириста сімдесят) гривень та моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Копії вироку вручити під розписку прокурору, захиснику та обвинуваченому., а також надати для відома іншим особам та направити до ВП №3 ( Суворовського ВП в м.Одесі) Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області та до ДУ "Одеський слідчий ізолятор" Південно міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних рлкарань та пробації Міністерства юстиції - для виконання, в межах їх повноважень.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апелляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_1