Справа №522/21900/19
Провадження 2/522/138/24
20 грудня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні приватною власністю шляхом виселення з наданням іншого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни індексний номер 41552883 від 12.06.2018 року
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні приватною власністю шляхом виселення з наданням іншого житлового приміщення.
В позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» - позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що квартира була придбана ОСОБА_1 за кредитні кошти та надана в іпотеку в якості забезпечення зобов'язань боржника; у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань, позивач звернув стягнення на квартиру шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя; та як власник нерухомого майна просить виселити відповідачів з житлового приміщення на підставі рішення суду, у відповідності до ст. 40 Закону України «Про іпотеку», тому що на письмову вимогу нового власника, добровільно житлове приміщення мешканці не звільняють; враховуючи наявність у боржниці неповнолітньої особи просить виселіть мешканців з наданням іншого житлового приміщення, яке є власністю позивача.
До суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни індексний номер 41552883 від 12.06.2018 року та скасувати в Державному центрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 26573286 внесений 08.06.2018 року державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяною Іванівною.
24.02.2020 до суду надійшли пояснення Служби у справах дітей Одеської міської ради за № 09/1653 від 14.02.2020.
06 березні 2020 року до суду надійшли заперечення представника ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» щодо прийняття до розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 31 березня 2020 року задоволено клопотання представника ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» про витребування доказів за первісним позовом та витребувано з Органу опіки і піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 134) - Акт обстеження умов проживання ОСОБА_5 , 2006 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 .
20.05.2020 до суду від Відділу органу опіки та піклування надійшла заява про долучення до справи актів від 27.02.2020 та 19.05.2020 обстеження умов проживання неповнолітньої особи ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 20 травня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни індексний номер 41552883 від 12.06.2018 року вирішено прийняти та об'єднати в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні приватною власністю шляхом виселення з наданням іншого житлового приміщення.
У відкритті провадження по справі за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни про скасування в Державному центрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 26573286 внесений 08.06.2018року державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяною Іванівною вирішено відмовити у зв'язку з тим, що у Приморському районному суді Одеської області вже розглядається цивільна справа №522/20657/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк аваль», ПАТ «Комерційний індустріальний банк», ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» про визнання правочинів недійсними та скасування запису про право власності.
В зустрічній позовній заяві та поясненням до неї представник ОСОБА_1 - адвокат Приймачук С.І. вважає, що звернення стягнення на квартиру проведено з порушенням порядку державної реєстрації права власності за іпотекодержателем на підставі договору іпотеки, зокрема обґрунтовує позов тим, що: 1) державному реєстратору не наданий документ, який підтверджує факт спливу 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодателем вимоги про усунення порушень договору; 2) неотримання вимоги; 3) в матеріалах реєстраційної справи відсутній документ, який би свідчив про проведення оцінки предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, за якою здійснюється набуття права власності.
Ухвалою суду від 20.05.2020 року задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Приймачука С.І. та витребувано з Юридичного Департаменту Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1) матеріали реєстраційної справи щодо нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1573988951101.
Ухвалою суду від 20.05.2020 року задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Приймачука С.І. про витребування доказів та витребувано з Юридичного Департаменту Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1) матеріали реєстраційної справи в електронному та паперовому вигляді щодо нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1573988951101.
17 червня 2020 року до суду надійшов відзив представника ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на зустрічний позов Кресюн Н.М., в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні зустрічної позовної заяви з підстав визначених у відзиві.
18 червня 2020 року на виконання ухвали суду від 20.05.2020 року від Юридичного Департаменту Одеської міської ради (Управління державної реєстрації) з супровідним листом № 4045-20 від 15.06.2020 року надійшли завірені копії документів реєстраційної справи № 1573988951101 щодо об'єкта нерухомого майна, розтушованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також завірені скан-копії документів зазначеної реєстраційної справи, які містяться в електронному вигляді у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 21 липня 2020 року закрито підготовче засідання по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні приватною власністю шляхом виселення з наданням іншого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни індексний номер 41552883 від 12.06.2018 року та призначено справу до судового розгляду по суті.
21.07.2020 року до суду надійшло клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Приймачук С.І. про зупинення провадження по цивільній справі № 522/21900/19 до набрання законної сили рішення у цивільній справі № 522/20657/19.
10 серпня 2020 року до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Приймачук С.І. надійшли письмові пояснення по первісному позову, в якому він заперечує, що квартира придбана ОСОБА_1 за кредитні кошти, а докази надані позивачем ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» є недопустимими, а також що виселення відповідача можливо лише з наданням іншого житлового приміщення.
10 серпня 2020 року до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Приймачук С.І. надійшли письмові пояснення по зустрічному позову.
До суду 16 вересня 2020 року надійшло клопотання представника ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» про залучення додаткових доказів.
13.10.2020 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Приймачук С.І. надійшло клопотання про приєднання доказів.
До суду 15 жовтня 2020 року надійшло клопотання представника ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» про залучення додаткових доказів.
Ухвалою суду від 15 жовтня 2020 року задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Приймачук С.І. та вирішено зупинити провадження по цивільній справі № 522/21900/19 до набрання законної сили рішення у цивільній справі № 522/20657/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» про визнання договорів недійсними.
22 листопада 2023 року від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення провадження по справі, в якому послався на те, що Одеським апеляційним судом розглянуто апеляційне провадження та 01.06.2023 року ухвалено постанову про перегляд рішення по справі № 522/20657/19, рішення набрало законної сили.
Ухвалою суду від 24 листопада 2023 року вирішено відновити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні приватною власністю шляхом виселення з наданням іншого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни індексний номер 41552883 від 12.06.2018 року.
Приморським районним судом м. Одеси отримані відповіді Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеської області від 05.03.2024 року, згідно яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, ОСОБА_6 , 1957 р.н., ОСОБА_4 , 1954 р.н., були зареєстровані за адресою у АДРЕСА_1 та зняті з обліку 29.08.2018 року за рішенням суду, втрата права користування житлом; у відповіді відносно ОСОБА_2 зазначено, що 10.06.2019 року вона змінила прізвище на ОСОБА_7 .
Ухвалою суду від 07 березня 2024 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом та витребувано інформацію про фізичних осіб ОСОБА_3 , 1957 р.н. та ОСОБА_4 , 1954 р.н. від державних органів України, а саме: з Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, Україна; adpsu@dpsu.gov.ua; Publicinfo@dpsu.gov.ua; тел. (044) 235-11-00; (044) 527-64-29) - щодо про перетинання ОСОБА_3 , 1957 р.н. та ОСОБА_4 , 1954 р.н. державного кордону України з визначенням дати та міста перетинання; з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8; телефони: (044) 272-62-55; електронна пошта: idd@tax.gov.ua; post@tax.gov.ua) -про реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) ОСОБА_3 , 1957 р.н. та ОСОБА_4 , 1954 р.н., дата/місяць/рік народження, їх місто проживання (перебування), зареєстровані як ФОП, місто подачі декларацій, отримання соціальних виплат, тощо; з Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна,9, м. Київ-14, 01601; телефон: (044) 284-89-33; електронна пошта: info@pfu.gov.ua) про реєстрація міста проживання або перебування ОСОБА_3 , 1957 р.н. та ОСОБА_4 , 1954 р.н., місто отримання ними пенсійних (соціальних) виплат, дата/місяць/рік народження; з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Середньофонтанська, 30Б, м.Одеса, 65039; електрона пошта: vcs@od.od.drsu.gov.ua; телефони (048) 705-14-81, 705-14-82, 705-14-83) стосовно ОСОБА_3 , 1957 р.н. та ОСОБА_4 , 1954 р.н. народження, смерті, шлюбу, зміни імені, міста реєстрації/проживання або перебування.
Ухвалою суду від 07.03.2024 року вирішено витребувати з Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, Україна; adpsu@dpsu.gov.ua; Publicinfo@dpsu.gov.ua; тел. (044) 235-11-00; (044) 527-64-29) - щодо про перетинання ОСОБА_3 , 1957 р.н. та ОСОБА_4 , 1954 р.н. державного кордону України з визначенням дати та міста перетинання.
20.03.2024 року на виконання ухвали суду від 07.03.2024 року від Державної прикордонної служби України надійшов лист № 19-17440/18/24 від 13.03.2024 з проханням уточнити особисті дані стосовно запитуваних осіб.
На виконання ухвали суду від 07.03.2024 року, 26.03.2024 від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі надійшла відповідь № 3049/24.23-19 від 15.03.2024 відносно інформації зазначених в ухвалі суду від 09.03.2024.
27.03.2024 року від Державної прикордонної служби України надійшов лист № 19-19715/18/24 від 20.03.2024 з проханням уточнити особисті дані стосовно запитуваних осіб.
11.04.2024 до Приморського районного суду м. Одеси від Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса з супровідним листом № 871с/02-14 від 10.04.2024 надійшла копія спадкової справи № 173с/2022 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , чоловіка ОСОБА_1 та батька відповідача ОСОБА_5 .
11.04.2024 до Приморського районного суду м. Одеси від Державної податкової служби України на виконання ухвали суду від 07.03.2024 року надійшов лист № 4730/5/99-00-12-04-02-05 від 04.04.2024 з особистими відомостями відносно відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .
Ухвалою суду від 11 квітня 2024 року вирішено витребувати з Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ,01601, Україна; adpsu@dpsu.gov.ua; publicinfo@dpsu.gov.ua; тел. (044) 235-11-00; (044) 527-64-29) інформацію щодо перетинання державного кордону України з визначенням дати та міста перетинання фізичними особами, а саме: ОСОБА_3 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_9 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
16.04.2024 року від Державної прикордонної служби України на виконання ухвали суду від 11.04.2024 року надійшла відповідь № 19-26427/18/24 від 16.04.2024 щодо наявності відомостей перетинання державного кордону України ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .
До суду 13 травня 2024 року надійшла заява з додатками від представника ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», якою від надав пояснення відносно предмету позову, зміни адреси житлового приміщення до якого просить виселити відповідачів за первісним позовом, заперечення на пояснення відповідача.
Ухвалою суду від 21 травня 2024 року задоволено заяву представника позивача за первісним позовом про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
До суду 25 жовтня 2024 року надійшла заява з доказами від представника позивача за первісним позовом, в якій зазначено про зміну назви позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфінанс груп», також надані фотографії квартири за АДРЕСА_3 , на підтвердження житлового стану квартири та виконаного позивачем ремонту.
В судовому засіданні 25 жовтня 2024 року встановлено зміну назви позивача за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфінанс груп», на підставі Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань від 09.09.2024 року щодо проведених змін у найменуванні юридичної особи та протоколу учасників Товариства № 6 від 03.09.2024 року.
В судове засідання 25 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Приймачук С.І. не з'явився, 25.10.2024 надіслав до суду клопотання про відкладення судового засідання через погане самопочуття та просить визнати причину поважною та врахувати, що неявка є першою.
В судовому засіданні 20 грудня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінанс груп» - Алексашкіна С.В. підтримала заявлені позовні вимоги та просила позов задовольнити, посилаючись на підстави викладені у позовній заяві з урахуванням наданих пояснень та доказів, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 просить відмовити у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю з підстав викладених у запереченнях..
В судовому засіданні 20 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Приймачук С.І. заперечує проти вимог первісного позову ТОВ «Укрфінанс груп» та просить відмовити, вимоги за зустрічним позовом підтримує та просить задовольнить.
Відповідачка за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 у судове засідання 20 грудня 2024 року не з'явилася, сповіщена належним чином, 24.09.2024 року ознайомилась з матеріалами судової справи, 02.10.2024 року на підставі заяви ОСОБА_1 (вхід. №82808/24), їй надано доступ до електронної справи.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Від представника органу опіки та піклування надійшла заява від 08.10.2024 року про проведення судового засідання за відсутності представника.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно зі ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи позовів, заперечення та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вивчивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, а також докази, якими вони підтверджуються, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 06 квітня 2007 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 014/0049/82/72864 за умовами якого боржник зобов'язалася до 06 квітня 2017 року повернути кредит у сумі - 395 964 долара США та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі - 13,75% річних. У забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору було укладено Іпотечний Договір, посвідчений 06.04.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О. за реєстровим № 822, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку АТ «Райффайзен Банк Аваль» нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 .
02 вересня 2010 року рішенням Кодимського районного суду Одеської області було стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором №014/0049/82/72864 від 06 квітня 2007 року у розмірі 3 812 527 (три мільйона вісімсот дванадцять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 74 коп., у тому числі 2800 562 грн. 49 коп. заборгованості за кредитом, 39 035 грн. 27 коп. заборгованості за нарахованими відсотками, 273633 грн. 38 коп. заборгованості за простроченими відсотками та 699296 грн. 60 коп. заборгованості за пенею, а також 1700 грн. судового збору та 250 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Вказане рішення суду набрало законної сили 12.09.2010 року.
Факт невиконання цього рішення суду про стягнення заборгованості за кредитом не заперечується сторонами по справі.
30 серпня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» був укладений договір відступлення права вимоги № 114/7-4680 та договір відступлення прав за договорами іпотеки від 31 серпня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. і зареєстрований у реєстрі під № 3219. Відповідно до зазначених договорів Первісний кредитор передав (відступив), а ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» прийняв всі права вимоги до боржників за кредитними договорами та договорами забезпечення (іпотеки), у тому числі й до ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .
У подальшому між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк»» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» було укладено Договір відступлення права вимоги від 30 серпня 2017 року, згідно до умов якого Банк передав (відступив), а Новий кредитор прийняв всі права вимоги до боржників за кредитним портфелем, у тому числі до ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . Згідно умов договору відступлення права вимоги (п. п 1.1, 2.1 - 2.5) до ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» перейшли права вимоги до боржників у повному обсязі.
31.08.2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» укладений договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. і зареєстрований у реєстрі за №3220, згідно якого до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» перейшли права, які забезпечують зобов'язання Боржника за основним договором, а саме - за іпотечним договором від 06 квітня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О., і зареєстрованим в реєстрі за № 822, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нерухоме майно - п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею - 232,6 кв. м., житловою площею - 121,2 кв. м.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Згідно з умовами договорів до ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» перейшли права вимоги до боржника в повному обсязі, отже, кредитором за кредитним договором та іпотекодержателем за іпотечним договором став ТОВ «ФК «Укрфінанс груп».
Згідно зі ст. ст. 526, 611 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 572 ЦК України, ст. ст. 1, 33 Закону України «Про іпотеку» в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна.
Частиною 5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, а також в інших випадках, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки.
У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 33 вказаного Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №760/14438/15-ц, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Відповідний висновок викладений також у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а.
Застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб врегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.
Реалізація іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена в статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у якій визначено, що загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень(далі державна реєстрація прав) є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав. Так, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок). Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
Згідно із пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.
Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.
За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Згідно ч. 5 ст. 24 Закону, відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.
Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля іпотекодержателя та вчинення ним дій, передбачених законом.
У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тобто сторони, підписавши іпотечний та кредитний договори, обумовили всі його умови.
Згідно умов пункту 5.3. Іпотечного договору, та відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» - зазначений Іпотечний договір від 06 квітня 2007 року вважається договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, який є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.
У пункті 7.6 іпотечного договору сторони погодили, що всі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм.
Пунктом 12.6. кредитного договору № 014/0049/82/72864 від 06 квітня 2007 року, сторони вирішили, що листування між Сторонами повинно вестись рекомендованою поштою (надсилатись з повідомленням). При цьому, листи та повідомлення надсилаються Кредитором на адресу Позичальника, яка вказана в Договорі (або листі про останню зміну адреси проживання). Пунктом .5.4. кредитного договору обов'язок письмово повідомляти кредитора про зміну фактичної адреси не пізніше 5 днів з часу настання такої зміни покладається на позичальника - ОСОБА_1 .
ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», як іпотекодержатель надіслало боржнику-іпотекодавцю ОСОБА_1 письмову вимогу № 06-09/17 від 06.09.2017 року про усунення порушення основного зобов'язання за кредитним договором в порядку Закону України «Про іпотеку». В цьому документі зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
У зв'язку з невиконанням боржника цієї вимоги від 06.09.2017 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп» задовольнило свої вимоги за рахунок іпотечного майна шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, та 08 червня 2018 року було здійснено реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп» на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору від 06 квітня 2007 року, що підтверджується витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 127214954 від 12.06.2018 року.
В матеріалах справи наявні документи реєстраційної справи за номером 1573988951101, яка надійшла на виконання ухвали суду від 20.05.2020 року щодо об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В цій справі наявні завірені копії та скан-копії наступних документів (Т. 2 а.с. 21-50): заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.06.2018 року; квитанція № 17690-831070-64480 від 08.06.2018, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; іпотечний договір від 06.04.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О. за реєстровим № 822; договір відступлення прав за договорами іпотеки від 31 серпня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за реєстровим №3220; вимога № 06-09/17 від 06.09.2017 про усунення порушення основного зобов'язання за кредитним договором в порядку Закону України «Про іпотеку»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6501209227801; рішення державного реєстратора № 41552883 від 12.06.2018 про державну реєстрацію права та обтяжень; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №127214954 від 12.06.2018 року.
Зазначені докази, разом з оригіналами наданими позивачем у первісному позові, а також всі інші докази надані сторонами та зібрані у справі, були предметом дослідження в судовому засіданні під час розгляду справи.
Судом встановлено, що реєстраційна справа № 1573988951101, щодо нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , яка надана Юридичним департаментом Одеської міської ради на виконання ухвали суду про витребування доказів, містить всі необхідні документи на підставі яких проведено реєстрацію права власності об'єкту нерухомості за ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», які визначені відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності).
Доводи, викладені у запереченнях на первісний позов та зустрічному позові ОСОБА_1 відносно неотримання нею вимоги № 06-09/17 від 06.09.2017 про усунення порушення основного зобов'язання за кредитним договором спростовуються матеріалами справи та доказами наявними у реєстраційній справи з наступних підстав.
Матеріали справи містять вимогу № 06-09/17 від 06.09.2017 року, з якої вбачається необхідність боржника - іпотекодателя здійснити погашення заборгованості протягом 30-денного строку зі дня отримання даної вимоги. На підтвердження отримання вказаних вимог надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6501209227801 із штампом органу поштового зв'язку Укрпошта про його вручення.
В матеріалах справи наявні відомості, отримані з офіційного сайту АТ "Укрпошта" за допомогою функції відстеження при введенні трек-номера поштового відправлення, згідно яких вбачається наявність факту вручення адресату 09.09.2017 року рекомендованого відправлення № 6501209227801.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Згідно з п.4 ч.1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону вважаються, зокрема, суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку, або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про національного оператора поштового зв'язку від 10.01.2002р. №10-р виконання функцій національного оператора поштового зв'язку покладено на Публічне акціонерне товариство "Укрпошта", яке є розпорядником інформації щодо універсальних послуг поштового зв'язку (стосовно умов постачання товарів, послуг та цін на них), а тому є цілком правомірним використання інформації, отриманої з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта".
Згідно п. 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище (п.106 Правил).
На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище.
У п. 45 постанови Верховного Суду від 04 березня 2021 року за справою №910/6835/20 викладена правова позиція де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отримання адресатом вищезазначеної вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6501209227801, із відміткою «вручено особисто», датою вручення «09.09.17», підписом отримувача, та яке підписане працівником поштового зв'язку (т. 2 а.с. 47).
Таким чином, суд визнає належним та допустимим доказом рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6501209227801, на підтвердження отримання ОСОБА_1 вимоги, оскільки вказане рекомендоване повідомлення повернулись на адресу ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» підписаним працівником поштового зв'язку, з відміткою «вручено особисто».
Отже, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» в повній мірі виконало вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання вимоги боржнику, та мало право розраховувати, що ОСОБА_1 отримала вміст поштового відправлення (вимоги), незважаючи на не зазначення працівником поштового зв'язку прізвища отримувача та/або прізвища повнолітнього члена сім'ї, а також його родинних зв'язків з адресатом.
ОСОБА_1 не надала до суду доказів того, що підпис в зазначеному повідомленні їй не належить.
Так, в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов'язання.
09 вересня 2017 року боржниця-іпотекодавець отримала зазначене повідомлення, однак в установлений строк заборгованість не погасла, що стало підставою для реєстрації 08.06.2018 року права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем.
У постанові від 11 квітня 2017 року у справі № 21-1458а16 за позовом про визнання дій протиправними та скасування рішення Верховний Суд України зробив висновки про те, що законодавство визначає вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Підтвердженням отриманням іпотекодавцем письмової вимоги банку, а отже й завершення тридцятиденного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) звертала увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі №607/1588/20.
Оскільки судом встановлено, що повідомлення (письмова вимога про усунення порушень) було надіслано фінансовою компанією на адресу іпотекодавця, зазначену в іпотечному договорі, та отримано нею особисто під підпис 09 вересня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, підписане працівником поштового зв'язку з проставленням відтиску печатки поштового відділення; у той час, протягом 5 років розгляду даної справи у суді, відповідачка ОСОБА_1 не надала до суду доказів того, що підпис в зазначеному повідомленні їй не належить, Суд дійшов до висновку, про дотримання іпотекодержателем приписів статті 35 Закону України «Про іпотеку», що також не суперечить наведеним правовим висновкам Верховного Суду.
Доводи відповідача ОСОБА_1 , що ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» не забезпечив здійснення суб'єктом оціночної діяльності проведення оцінки предмету іпотеки, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Згідно вимог ст. 5 Закону України «Про іпотеку», вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ст. ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку»).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно із п. 1.3 іпотечного договору від 06.04.2007, сторони визначили, що предмет іпотеки оцінюється сторонами в 3 286 610,00 (три мільйона двісті вісімдесят шість тисяч шістсот десять) гривень 00 копійок.
Вказане свідчить про те, що іпотекодавець та іпотекодержатель разом дійшли згоди щодо визначення вартості предмету іпотеки в момент укладання іпотечного договору.
Таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 03 квітня 2018 року в справі №911/2798/16: «Разом з тим, вирішуючи зазначені питання, суди повинні виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до частини шостої статті 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, ця сторона зобов'язана за змістом частини третьої статті 10, статей 11 та 60 ЦПК України довести інший розмір, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи».
Згідно із ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою визначення ринкової вартості іпотечного майна на момент реєстрації права власності, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» були здійснені дії щодо визначення суб'єктом оціночної діяльності вартості предмета іпотеки, що підтверджується Звітом про оцінку майна за № GP180531-001 від 31.05.2018р., згідно якого ринкова вартість об'єкта оцінки складає 3 620 000 грн.
Щодо посилань відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на те, що в матеріалах реєстраційної справи відсутній документ, який би свідчив про проведення оцінки предмету іпотеки на момент звернення стягнення іпотекодержателя на майно, слід зазначити наступне.
Зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими додано до п.61 необхідність надання «відомостей про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації» - внесені тільки 06.03.2020 року (підстава №189-2020-п). Тоді як реєстрація права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на підставі договору задоволення вимог іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом даного спору, здійснена 08.06.2018 року, задовго до внесення зазначених змін до Порядку №1127.
Правовий висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року за справою №306/2053/16-ц, зазначає, що «Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.»
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-ІВ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності), підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації (іпотечний договір, т.2 а.с. 31-36).
Відповідно до п. 61 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності) вказується, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця (т.2 а.с. 45-46); 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі (т.2 а.с. 47); 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу), - згідно пункту 1.6. іпотечного договору заставна не видається (т.2 а.с. 31).
Надання інших документів для здійснення державної реєстрації права власності за іпотекодержателем ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на час цієї реєстрації діючим законодавством не передбачалося. З матеріалів реєстраційної справи № 1573988951101 вбачається, що іпотекодержателем було надано для державної реєстрації права власності всі необхідні документи, зазначені у п. 61 Постанови №1127 (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності).
Таким чином, суд не погоджується із доводами позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , що ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» не забезпечив здійснення суб'єктом оціночної діяльності проведення оцінки предмету іпотеки станом на дату звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» було зроблено звіт про оцінку майна від 31.05.2018р. для реєстрації за ним права власності на іпотечне майно, яка відбулась 08.06.2018 року.
Дослідивши усі надані позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , в обґрунтування їх вимог та заперечень, докази, судом не вбачається порушення процедури державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «ФК «Укрфінанс груп», оскільки для її проведення відповідачем за зустрічним позовом надані державному реєстратору, а державним реєстратором перевірені усі необхідні документи, а саме: копія письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, тобто додержані вимоги визначені чинним на той час законодавством та вимоги самого іпотечного договору від 06.04.2007.
За таких обставин, позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни індексний номер 41552883 від 12.06.2018 року, є необґрунтованими, недоведеними, а отже підстави для задоволення зустрічного позову відсутні, а тому суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову.
Після оформлення права власності на вказане нерухоме майно ТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп» намагався отримати доступ до цього житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стало проживання у квартирі відповідачів, які на думку позивача підлягають виселенню. Даний факт не спростований стороною первинного відповідача.
Судом встановлено, що після реєстрації права власності за позивачем у первісному позові ТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп» на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору від 06 квітня 2007 року, новим власником - ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» було надіслано на адресу ОСОБА_1 вимогу в порядку ст. 40 Закону України «Про іпотеку» від 02.09.2019 року за № 02-09/19, якою було запропоновано протягом одного місяця зі дня отримання вимоги добровільно звільнити квартиру. Вказана вимога отримана ОСОБА_1 04 вересня 2019 року, що підтверджується копією декларації про доставку ділової та юридичної документації «Спецкур'єр» № 27281. Відповідач ОСОБА_1 не заперечує факт отримання зазначеної вимоги.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 5.8. кредитного договору сторони домовились, що позичальник і члени його родини, у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру, інший об'єкт нерухомості), зобов'язуються звільнити такий об'єкт нерухомості протягом двох тижнів з моменту прийняття Кредитором рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частини 1, 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (стаття 40 Закону України «Про іпотеку»).
Вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в разі звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем статті 40 Закону України «Про іпотеку».
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2021 року у справі № 520/7676/18 (провадження № 61-18842св20).
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.
Отже, частиною другою статті 109 ЖК України встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.
Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.
Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другою статті 109 ЖК України. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно, - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.
Загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК України, стосується не тільки випадків виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення.
Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22), Верховним Судом у постанові від 15 січня 2024 року у справі № 183/8170/18 (провадження № 61-13580св23).
Отже для прийняття рішення про виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення необхідно встановити за які кошти придбано іпотечне майно, - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.
Матеріали справи містять відповідь АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 29.11.2019 року на запит ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» № П-220/18 від «09» жовтня 2019 р. про надання документів з метою визначення факту придбання ОСОБА_1 іпотечного житла за кредитні кошти. У даному листі вказано, що між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0049/74/67627 від 30.11.2006 року на придбання квартири, яка була надана в іпотеку банку за Договором іпотеки від 30.11.2006 року, а саме: квартири АДРЕСА_2 .
При цьому, п. 3.3.11. Договіру іпотеки від 30.11.2006 року було передбачено, що іпотекодавець зобов'язаний зареєструвати предмет іпотеки в КП «ОМБТІ та РОН» на протязі трьох місяців та надати копії Витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно іпотекодержателю та приватному нотаріусу.
Після здійснення державної реєстрації в КП «ОМБТІ та РОН» права власності за іпотекодавцем - ОСОБА_1 , було укладено новий кредитний договір №014/0049/82/72864 від 06 квітня 2007 року зі збільшенням суми кредитних коштів на умовах погашення попереднього кредиту та забезпеченням якого виступала квартира АДРЕСА_2 .
На підтвердження придбання предмета іпотеки за рахунок кредитних коштів, АТ «Райффайзен Банк Аваль» були надані новому іпотекодержателю - ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» додаткові документи, які підтверджують, що кредитний договір №014/0049/82/72864 від 06 квітня 2007 року, право вимоги за яким належить ТОВ «ФК «Укрфінанс груп», було укладено між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 в порядку умов перекредитування.
Судом досліджені докази надані АТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно запиту позивача, відносно придбання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 за рахунок кредитних коштів, а саме наступні копії документів: відповідь «Райффайзен Банк Аваль» від 29.11.2019 року на запит ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» про надання документів; протоколу № 976 засідання кредитного комітету по кредитуванню фізичних осіб ООД «Райффайзен Банк Аваль» від 05.04.2007 року; заяви на видачу готівки № 2 від 06.04.2007 року; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13867140 від 14.03.2007 року; витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 13878140 від 14.03.2007 року з приміткою «по заяві заставляється»; витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 12011013 від 06.04.2007 року; витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 12010945 від 06.04.2007 року; кредитного договору №014/0049/74/67627 від 30 листопада 2006 року з додатками; заяви на видачу готівки від 30.11.2006 року на суму 297000 дол.США; договору купівлі-продажу від 30.11.2006 року, в якому пунктом 2 зазначено, що продаж вчинено за 1499850 грн, що є еквівалентом 297000 дол.США; витягів про реєстрацію правочинів, іпотеки та заборони відчуження ОНМ; супровідного листа від 14.11.2019 року № 245/01-16 приватного нотаріуса; договору іпотеки від 13.11.2006 року, засвідчена приватним нотаріусом.
Також в матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_1 від 13.02.2008 року до кредиту отриманого за договором №014/0049/82/72864 від 06.04.2007 року, в якому відповідачка підтвердила придбання квартири АДРЕСА_2 , - за кредитні кошти.
Доказів придбання квартири АДРЕСА_2 , за особисті кошти відповідачка ОСОБА_1 до суду не надано.
Судом також з'ясовано, що факт придбання квартири за кредитні кошти був встановлений при розгляді справи № 522/9786/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.06.2018 року між тими ж сторонами, що й у цій справі, та відображений у тексті Постанови Одеського апеляційного суду від 14.09.2021 року (провадження № 22-ц/813/4259/21), а саме:
«З огляду на принципи ч. 1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" перешкодою для втрати права на житло може бути встановлений факт покупки квартири не за кредитні кошти, проте ОСОБА_1 доказів покупки квартири за власні кошти не надано, а її кредитна історія свідчить, що квартира АДРЕСА_2 , 30.11.2006 придбана та передана в іпотеку в зв'язку з отриманням в кредит 297000 доларів США від ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно зі ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsbyv.Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.
Отже Судом встановлено, що квартира на яку звернено стягнення за договором іпотеки придбана за рахунок кредитних коштів.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Відносно посилання представника відповідача ОСОБА_1 за первісним позовом адвоката Приймачука С.І. на порушення ст.ст. 60,61,62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» при отриманні ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» доказів придбання квартири за рахунок кредитних коштів, наданих АТ «Райффайзен банк Аваль» за кредитним договором від 30.11.2006, вважаючи, що дані докази є недопустимими та не повинні прийматись судом до уваги, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-208цс21) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до ч.1,2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначені докази були предметом доказування при розгляді справи № 522/9786/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.06.2018 року між тими ж сторонами, що й у цій справі, та відображений у тексті Постанови Одеського апеляційного суду від 14.09.2021 року (провадження № 22-ц/813/4259/21), відповідачі не заперечували проти прийняття цих доказів для доказування обставин справи.
Суд вважає безпідставними твердження відповідача про отримання ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» (новий іпотекодержатель) від АТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний іпотекодержатель) доказів придбання ОСОБА_1 квартири за кредитні кошти з порушенням порядку, встановленого законом, з наступних підстав.
За умовами ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Пунктом 2.2.1. іпотечного договору сторони вирішили, що інформація, яка стала йому відома у зв'язку із укладенням та виконанням цього Договору, щодо якої ІПОТЕКОДАВЦЕМ було вказано на її конфіденційність, не буде розголошена третім особам, за виключенням випадків, прямо передбачених чинним законодавством, а також випадків, коли надання такої інформації третім особам повинно відбутися у зв'язку із необхідністю забезпечення інтересів ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЯ, пов'язаних із збереженням ПРЕДМЕТА ІПОТЕКИ, страхування іпотеки, звернення стягнення на Предмет іпотеки або його реалізацією.
Пунктом 6.7. кредитного договору, Позичальник надає Кредитору згоду без отримання додаткової письмової згоди Позичальника звертатися з метою отримання інформації про Позичальника та його фінансовий стан до третіх осіб, у тому числі таких, що пов'язані з Позичальником родинними, особистими, діловими, професійними та іншими стосунками у соціальному бутті Позичальника. Кредитор зобов'язується отримувати та використовувати отриману інформацію лише з метою захисту та реалізації прав Кредитора за Договором.
Пунктами 11.1., 11.2, 11.5. кредитного договору сторони передбачили, що Інформація, що складає банківську таємницю, розкривається Кредитором виключно у випадках, передбачених цим Договором або чинним законодавством України (п.11.1). Позичальник погоджується, що умови, передбачені пп. 11.1 цього Договору щодо збереження банківської таємниці, не поширюються на випадки розкриття Кредитором третім особам інформації щодо Позичальника, що складає банківську таємницю, у випадках порушення Позичальником умов Договору. У зазначених випадках Позичальник надає згоду Кредитору розкривати інформацію, що складає банківську таємницю, шляхом надання її способом та в обсягах, визначених Кредитором, третім особам, у т.ч. до правоохоронних органів, іншим фінансовим установам, шляхом розміщення в електронних базах даних(наприклад, ЕІС “Реєстр позичальників), тощо (п.11.2). З підписанням Договору, Позичальник свідчить, що він згоден з умовами та порядком розкриття банківської таємниці, викладеними в цьому Договорі (п.11.5).
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно приписів якої: «Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, юридичним та фізичним особам для забезпечення виконання ними своїх функцій або для надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.
Судом встановлено, що докази отримані ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», як новим іпотекодержателем та кредитором щодо права вимоги за договорами відступлення за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 , одержані від АТ «Райффайзен Банк Аваль» у відповідності до чинного законодавства України на підставі порядку розкриття банківської таємниці, визначеної у договорах с відповідачем та у відповідності до норм ст.62 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суду неодноразово звертав увагу судів на необхідність дотримання таких засад цивільного судочинства, як справедливість, добросовісність і розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду за справою № 643/18788/15-ц, провадження № 14-93цс19; постанова Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 359/10843/14-ц, провадження № 61-16740св18; постанова Верховного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження № 61-22315сво18 та інші).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року по справі № 569/4373/16-ц зазначено: «Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Судом встановлено, що квартира на яку звернено стягнення за договором іпотеки придбана ОСОБА_1 за рахунок кредитних коштів. Не дивлячись на те, що діючим законодавством підстав обов'язковості надання іншого житла у даному випадку не вимагається, позивач ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП», враховуючи інтереси неповнолітньої особи, вирішив самостійно надати тимчасове житло відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), та просить виселити з наданням іншого житла за адресою: АДРЕСА_4 .
Суд враховує, що позивачем зазначена квартира була надана для огляду стороні відповідача, після чого судом надавався строк для можливого примирення. Але далі зі сторони відповідача ніяких заяв не надходило.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14.09.2021 року (провадження № 22-ц/813/4259/21), вирішено усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп» у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якого є ОСОБА_1 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 .
На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.06.2018 року по справі № 522/9786/17 (провадження № 2/522/555/18) відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 , та були зняті з реєстраційного обліку міста проживання у зв'язку з втратою права користування житлом за цією адресою, що підтверджується Довідками про зняття з реєстрації міста проживання особи від 29.08.2018 року, а також Відомостями № П1-131779-ю/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку за № 1514н/01.07 від 11.07.2020 року наданими Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради.
Судом також встановлено, згідно акту обстеження житлово-побутових умов квартири АДРЕСА_2 від 27.02.2020р., складеного органом опіки та піклування Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради та наданий на виконання ухвали суду, зазначено, що: «У приміщенні проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - син, ОСОБА_2 - донька, ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) - онук.
ОСОБА_2 втратила право користування спірним житлом на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.06.2018 року по справі № 522/9786/17 (провадження № 2/522/555/18).
Згідно інформації Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеської області від 05.03.2024 року, наданою до суду на виконання запиту судді Приморського районного суду м. Одеси Науменко А.В. від 26.02.2024 за вих. АБ №522/21900/19 від 26.02.2024 року, - 10.06.2019 року ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_7 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 368510008 від 05.03.2024), ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_7 та 14.09.2022 року набула права власності на житловий будинок (реєстраційний номер: 1408820851225) з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею: 66,6 кв.м, житлова площа: 48,6 кв.м, що розташований на земельні ділянці, кадастровий номер: 5122585600:02:002:0022 (реєстраційний номер: 1826286451225), на знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 .
Згідно інформації Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеської області від 05.03.2024 року, наданою до суду на виконання запиту судді Приморського районного суду м. Одеси Науменко А.В. від 26.02.2024 за вих. АБ №522/21900/19 від 26.02.2024 року, - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 29.08.2018 року зняті з реєстраційного обліку за рішенням суду, втрата права користування житлом.
Згідно відповіді Державної податкової служби України від 04.04.2024 року на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07.03.2024 року, отримані відомості з Державного реєстру станом на 29.03.2024, з належної транслітерації прізвищ, імен та по-батькові, дати народження та реєстраційного номеру платників податків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно яких: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 374285856 від 15.04.2024), ОСОБА_3 належить на праві власності житловий будинок (реєстраційний номер: 2509854551100) з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею: 58,6 кв.м, житлова площа: 50,3 кв.м, що розташований на земельні ділянці, кадастровий номер: 5121083200:03:001:0060 (реєстраційний номер: 2509861851100), на знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 .
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 16.04.2024 року на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2024 року, надано витяг наявної у Базі даних інформації про перетинання державного кордону України, згідно якого ОСОБА_3 виїхала за межі України 21 березня 2022 року.
Згідно доказів, наявних у матеріалах справи, підтверджується факт не проживання даними особами у спірної квартирі, тому представник ТОВ «Укрфінанс груп» зазначив, що не має вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_9 щодо їх виселення з квартири АДРЕСА_2 .
Таким чином, судом встановлена наявність належних та допустимих доказів у достатньому об'ємі для перевірки і оцінки доводів для задоволення позову позивача. Матеріали справи містять необхідний обсяг документальних підтверджень обставинам викладеним в позові.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 11, 15 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, «як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин.
За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків».
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сторонами про наявність судових витрат не заявлено. Позивач поніс судові витрати в сумі сплаченого судового збору за позов немайнового характеру в розмірі 1921,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 5, 12, 33, 36, 37, 40 Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року, ст. 109 Житлового кодексу України, ст.ст. 3, 11, 13, 15, 16, 319, 328, 334, 346, 383, 391, 405, 512, 514, 517, 526, 572, 575, 589, 611, 626-629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 43, 44, 49, 76-84, 89, 141, 247, 263-266, 268, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні приватною власністю шляхом виселення з наданням іншого житлового приміщення- задовольнити частково.
Усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрфінанс Груп», Код ЄДРПОУ 40326297 (раніше Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп») у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_2 .
Виселити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з квартири АДРЕСА_2 , з наданням іншого житлового приміщення - квартири АДРЕСА_3 , для тимчасового проживання на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Виселити ОСОБА_11 з квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) без надання іншого житла.
В іншій частині позову відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни індексний номер 41552883 від 12.06.2018 року, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 27.12.2024 року.
Суддя А.В. Науменко
20.12.24