Справа № 521/1084/24
Номер провадження 3/521/9287/24
27.12.24 м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 . за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 731617, 01.01.2024 р. ОСОБА_1 о 13 год. 28 хв. в м. Одесі по пров. Високий,13 керував транспортним засобом Audi-A6 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, тремтіння пальців рук, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено відповідне адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 10.09.2024 р. постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 р.- скасовано. Матеріали справи було направлено до органів Національної поліції України (УПП в Одеській області) для належного оформлення.
З Управління патрульної поліції в Одеській області до Малиновського районного суду було повернуто матеріали адміністративної справи з листом, що підтверджує відсутність будь-яких інших доказів по справі, ніж ті, що були надані раніше. За результатами автоматичного розподілу справ, зазначена справа надійшла до розгляду судді Роїку Д.Я.
Представником ОСОБА_1 , адвокатом Шевчук В.В. було подано до Одеського апеляційного суду заяву щодо роз'яснення Постанови Одеського апеляційного суду від 10.09.2024 року в частині визначення суду (Малиновський районний суд м. Одеси чи Одеський апеляційний суд), який повинен здійснювати розгляд справи після виконання Управлінням патрульної поліції в Одеській області вимог Постанови Одеського апеляційного суду від 10.09.2024 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19.12.2024 року заяву адвоката Шевчук Вікторії Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 про роз'яснення постанови - задоволено та роз'яснено, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 після належного оформлення Управлінням патрульної поліції в Одеській області, підлягає розгляду в Малиновському районному суді м. Одеса.
Після повернення справи до Малиновського районного суду м.Одеси, призначено її розгляд на 27.12.2024 року об 11:10.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Шевчук В.В. у судовому засіданні з відомостями, викладеними в протоколі не погодилася, зазначила, що ОСОБА_1 працівники поліції не зупиняли, оскільки він не керував транспортним засобом, а сидів в припаркованому автомобілі, двигун якого був вимкнений, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння відмовився у зв'язку з тим, що він транспортним засобом не керував, автомобіль стояв.
Адвокатом Шевчук В.В. було заявлено клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_1 , яке було задоволено судом.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 надав пояснення щодо обставин справи та зазначив, що автомобіль (державний номерний знак НОМЕР_1 ) він залишив 31 грудня 2023 року на стоянці недалеко від місця несення служби. 01 січня 2024 року він на таксі приїхав до місця несення служби та хотів забрати з автомобіля особисті речі. Під час телефонної розмови у скло автомобіля постукав поліцейський та попросив пред'явити документи, що посвідчують особу. З метою уникнення будь-якої конфліктної ситуації, ОСОБА_1 надав всі необхідні документи, не перешкоджав діям поліції щодо огляду автомобіля. Відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у зв'язку з тим, що поліцейські почали звинувачувати його в керуванні автомобілем в нетверезому стані, а він не керував автомобілем, навіть не вмикав двигун, що підтверджується відеозаписом з боді-камер, доданим до матеріалів справи.
Суд, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відео з ПВР № 474930, 474915, 474498, відповідь Управління патрульної поліції в Одеській області від…17.10.2024…. , заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 та свідка, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки, з відео фіксації, які відбувалися в день складення протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити чи керував ОСОБА_1 автомобілем та чи був зупинений працівниками поліції.
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.5 ПДР, проте, у протоколі вказано, що останній керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Однак, з відеозаписів з нагрудних відео реєстраторів інспекторів патрульної поліції вбачається, момент під'їзду автомобіля патрульної поліції до місця, де знаходиться транспортний засіб, інформація щодо якого міститься в протоколі, в якому знаходиться ОСОБА_1 . При цьому з відеозаписів вбачається, що в момент під'їзду автомобіля патрульної поліції автомобіль Audi-A6 припаркований та двигун на ньому вимкнений. Безпосередньої фіксації моменту руху зазначеного в протоколі транспортного засобу, в тому числі й моменту зупинки даного автомобіля наявні відеозаписи подій не містять. Будь яких даних, які підтверджували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано, що позбавляє суд можливості встановити у діях ОСОБА_1 склад та подію адміністративного правопорушення за п. 2.5 ПДР.
Судом, з метою встановлення всіх обставин справи, направлялися матеріали адміністративної справи до УПП в Одеській області для належного оформлення, зокрема, приєднання до матеріалів справи копії відеозапису з бодікамер поліцейських з фіксацією руху транспортного засобу та моменту його зупинки.
Разом з цим, відеозапис працівниками поліції з фіксацією руху транспортного засобу та моменту його зупинки наданий не був, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості оцінити дії ОСОБА_1 з приводу обставин виконання ним функцій водія автомобіля.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 18 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції № 1376 від 06.11.2015 року встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах (далі - органи поліції), матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначає порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), та закріплено, що протокол про адміністративне правопорушення та матеріали про вчинене адміністративне правопорушення відповідно до статті 257 КУпАП надсилаються (надаються) органу (посадовій особі), уповноваженому(ій) розглядати справи про адміністративні правопорушення. Відповідні положення містяться також й в ст. 257 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Вимоги Закону України «Про дорожній рух», КУпАП, Наказу від 09.11.2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», ПКМУ від 17.12.2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України №1376 від 6.11.2015 року працівниками патрульної поліції не дотримані.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При вирішенні справи суд враховує також практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі рішення як «Надточій проти України», «Гурепка проти України», «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини», «Лавенте проти Латвії», в яких суд дійшов висновку, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Матеріали справи не містять підтвердження як факту руху транспортного засобу, так і факту його зупинки, що підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи, а також особистими показами ОСОБА_1 , допитаного у судовому засіданні в якості свідка.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом- виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
ВС КАС у справі N 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 р. вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
Здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов'язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх аспектах (Постанова ВС КАС від 15 травня 2019 року по справі № 537/2088/17)
Наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом беззаперечно спростовували пояснення як самого ОСОБА_1 , так і його адвоката відносно того, що останній не керував транспортним засобом, а сидів в припаркованому автомобілі, двигун якого був вимкнений та відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку із тим, що транспортним засобом не керував, суду не надано.
Таким чином, з наданих суду доказів неможливо встановити об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінюючи вказані вище обставини в їх сукупності, у суду виникають сумніви щодо наявності у ОСОБА_1 умислу на порушення вимог п. 2.5. ПДР України, а саме умислу на ухилення від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Виниклі сумніви щодо наявності у ОСОБА_1 умислу на порушення вимог п. 2.5 ПДР України суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь ОСОБА_1 та приходить до висновку щодо недоведеності події та складу адміністративного правопорушення в його діях.
Такими чином, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі. До справи не додано будь-яких належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , тобто не зафіксовано і не підтверджено вчинення ним правопорушення належними доказами.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 247, 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси.
Суддя Д.Я.Роїк