Справа № 503/2019/24
Провадження № 2/503/575/24
19 грудня 2024 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Сердюка Б.С.,
за участю секретаря судового засідання Клемпуш Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності на нього,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності на земельну ділянку, що розташована на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області за межами села Тимкове (раніше територія Тимківської сільської ради Кодимського району Одеської області), площею 3.5846 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що ОСОБА_3 08.02.2018 року склала заповіт, яким зазначену земельну ділянку заповіла їй, а іншу земельну ділянку, розміром 3,5328 - відповідачу. Сторони спадщину прийняли, звернувшись до нотаріальної контори із відповідними заявами. Однак нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно. У зв'язку з цим позивач не може захистити своє порушене право в позасудовому порядку.
Ухвалою суду від 09.09.2024 року відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
22.10.2024 року через канцелярію суду відповідачкою було подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою суду від 23.10.2024 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно повернуто заявнику в зв'язку з тим, що його подано з порушенням строку, передбаченого ч.1 ст.193 ЦПК України.
15.11.2024 року через канцелярію суду відповідачкою повторно було подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою суду від 20.11.2024 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно повернуто заявнику в зв'язку з тим, що його подано з порушенням строку, передбаченого ч.1 ст.193 ЦПК України.
Ухвалою суду від 20.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивачка не з'явилася, в матеріалах справи міститься її заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи міститься її заява від 22.10.2024 року (вхідн. №6186/24 від 23.10.2024 року), в якій вона зазначила, що заперечень щодо розгляду справи не має та просить справу розглянути без її участі.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 28.04.2021 року Кодимським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Із матеріалів справи встановлено, що 08.02.2018 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Тимківської сільської ради Кодимського району Одеської області, зареєстрованим в реєстрі за №02, яким земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3.58 га заповіла ОСОБА_1 ; земельну ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3.53 га заповіла ОСОБА_2 .
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Позивачка та відповідачка звернулись до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак, державним нотаріусом Кодимської державної нотаріальної контори відмовлено сторонам у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв'язку з тим, що на спадкове майно також заявила ОСОБА_4 , виниклими спірними питаннями та відсутністю документів, що підтверджують право власності на спадкове майно (лист №258/02-14 від 17.06.2024 року).
Із копії спадкової справи №194/2021, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , встановлено, що спадщину прийняли ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 шляхом подання до нотаріальної контори відповідних заяв. ОСОБА_4 доводиться померлій ОСОБА_5 дочкою, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданого 14.04.1989 року Тимківською сільською радою Кодимського району Одеської області та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 17.04.1992 року.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин.
Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
На позивачеві лежить обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.
Тобто, законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни (залучення). Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним чи залучення співвідповідача.
При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі №175/1941/16-ц (провадження №61-19798св18) вказано, що «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Позивачка, звертаючись до суду з позовом, зазначила відповідачкою ОСОБА_2 . Під час розгляду справи та дослідження матеріалів спадкової справи встановлено, що спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_4 , яка також прийняла спадщину.
Заявлені позивачкою вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_4 , а отже такі вимоги не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належних відповідачів (співвідповідачів) у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад. Відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 757/19339/21-ц, провадження № 61-10768св22.
До закінчення підготовчого провадження позивачка ОСОБА_1 не подала до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача. Згідно із заявою позивачки, вона підтримала позовні вимоги, що були заявлені до ОСОБА_2 .
Таким чином, виходячи з того, що суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень позбавлений можливості самостійно визначати суб'єктний склад учасників справи, та встановивши, що у справі не залучено суб'єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, суд відмовляє у позові.
Відмова у задоволенні даних позовних вимог не позбавляє позивачку можливості реалізації права на судовий захист шляхом подання позову до належних відповідачів.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності на нього відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Суддя Б.С. Сердюк