Справа № 761/3962/24
Провадження № 2/761/5422/2024
(заочне)
07 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Марінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на майнові права, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, -
Представник ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. Згідно з договором № 137 про участь у фонді фінансування будівництва від 16.01.2008 р., укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк» ОСОБА_1 було проінвестовано будівництво Об'єкту інвестування, яким є квартира номер АДРЕСА_1 .На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатив вартість квартири, що складає 305 474,50 грн., крім цього ПДВ 61094,90 грн., всього: 366 569,40 грн. згідно з випискою АТ «Артем-банк» за період з 01.01.2008 по 13.07.2012 р. та отримав свідоцтво про участь у ФФБ виду А за програмою КП «Житомирбудзамовник». 06.01.2010 р. між АТ «Артем-Банк» та ОСОБА_1 було підписано договір відступлення майнових прав № 137 від 06.01.2010 р. 13.12.2011 р. АТ «Артем-Банк» було видано позивачу довідку № 137 від 13.12.2011 р. № 24/05-347-05, в якій вказано, що ОСОБА_1 дійсно сплатив повну вартість квартири. 18.07.2012 р. позивачу було видано гарантійний лист вих. № 168 від 18.07.2012 р. Приватного підприємства «Під ключ», згідно з яким гарантовано ОСОБА_1 завершити усі недоробки та недоліки у квартирі. 07.09.2012 р. між ОСОБА_1 та ПП «Під ключ» було підписано акт приймання-передачі квартири за договором № 137 від 16.01.2008 р. 19.02.2016 р. на підставі розпорядження Київського міського голови від 19.02.2016 р. № 125/1 вул. Щербакова перейменована в АДРЕСА_2 . В лютому 2023 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 стало відомо, що право власності на квартиру зареєстровано за невідомою йому особою - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2021 р. серія та номер 1744. В подальшому позивачу стало відомо про існування договору № 114/379жп/щ купівлі-продажу майнових прав від 01.06.2009 р, відповідно до якого ПП «Під ключ» продало, а ОСОБА_3 купив майнові права на квартиру. В договорі № 114/379жп/щ зазначено, що майнові права на Об'єкт нерухомості належать Продавцю на підставі Договору генерального підряду на капітальне будівництво № 69 від 10.10.2007 р., укладеного з Замовником. Відповідно до Правил Фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту по АДРЕСА_3 , затверджених рішенням Правління ТОВ «Артем-Банк» протокол № 36 від 14.12.2007 р. управителем об'єкту будівництва (будинку по АДРЕСА_3 ) визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк». Забудовником вказано КП «Житомирбудзамовник». Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі №910/17791/17 змінено управителя Фонду фінансування будівництва "Щербакова 52" виду "А" будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: з Публічного акціонерного товариства "Артем-банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Нерухомість - Інвест".Права позивача порушені, оскільки ним було проінвестовано квартиру на підставі Закону України«Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та повністю оплачено вартість квартири належному управителю ТВ «Артем-Банк». Однак право власності на квартиру було зареєстровано не за ним, а за іншою особою, а в подальшому перепродано відповідачу. Квартира вибула з володіння позивача поза його волею. Таким чином, позивач має право на витребування квартири. За таких обставин позивач просить суд визнати за ним майнові права на квартиру, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачем та витребувати квартиру з чужого незаконного володіння відповідача на свою користь.
Провадження в справі відкрито 18.03.2024, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Представник позивача просила розглянути справу за її відсутності та задовольнити позов. Не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином. Відзив на позов у встановленому законом порядку не подала.
За таких обставин, суд керуючись положеннями ст. ст. 223, 280 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, їх представників та представника третьої особи на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за відсутності заперечень представника позивача.
Дослідивши наявні докази та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, і не заперечується учасниками процесу, що 16.01.2008 між ОСОБА_1 як довірителем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк» як управителем було укладено договір № 137 про участь у фонді фінансування будівництва, предметом якого було інвестування будівництва квартири на АДРЕСА_3 , номер секції 4, номер квартири АДРЕСА_4 , кількість кімнат 1, загальна площа 60,49 кв.м., житлова площа 20,71 кв.м.
Також встановлено, що 10.12.2009, 16.12.2009, 29.12.2009, 11.01.2010 позивачем сплачено грошові кошти згідно з Договором на загальну суму 366569,40 грн. згідно виписки АТ «Артем-банк» за період з 01.01.2008 по 13.07.2012.
Як вбачається з матеріалів справи 06.01.2010 АТ «Артем-Банк» було видано ОСОБА_1 свідоцтво про участь у ФФБ виду НОМЕР_1 за програмою КП «Житомирбудзамовник» на квартиру АДРЕСА_5 . Кількість закріплених за позивачем квадратних метрів - 60,49 кв.м.
06 січня 2010 року між АТ «Артем-Банк» та ОСОБА_4 підписано договір відступлення майнових прав № 137 від 06.01.2010 р., відповідно до якого АТ «Артем-Банк» як управитель відступив ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_5 .
13.12.2011 підписано акт звірки вимірів загальної площі до договору № 137 про участь у фонді фінансування будівництва від 16.01.2008 р., відповідно до якого фактична загальна площа інвестування після вимірів БТІ становить 59,60 кв.м., різниця - 0,89 кв.м.
АТ «Артем-Банк» видав ОСОБА_1 довідку № 137 від 13.12.2011 № 24/05-347-05, згідно з якою ОСОБА_1 дійсно сплатив повну вартість квартири.
Згідно з гарантійним листом ПП «Під ключ» вих. № 168 від 18.07.2012 гарантовано ОСОБА_5 як інвестору житлового будинку завершити усі недоробки та недоліки у квартирі АДРЕСА_6 згідно з договором та переліком робіт у строк до 31.12.2012.
07 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ПП «Під ключ» підписано акт приймання-передачі квартири за договором № 137 від 16.01.2008, згідно з яким Продавець передав Покупцеві квартиру АДРЕСА_7 .
20.10.2020 ПП ЮБТІ «Атріум» складено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_6 у будинку квартирного типу, згідно з яким загальна площа квартири складає 64,3 кв.м., житлова 25,2 кв.м.
На підставі п. 66 розпорядження Київського міського голови від 19.02.2016 р. № 125/1 вул. Щербакова перейменована в АДРЕСА_2 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 32420997 від 06.03.2023 вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2021. серія та номер 1744, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлією Миколаївною. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59580117 від 30.07.2021.
Відповідно до договорувід 30.07.2021 ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 60,5 кв.м., житловою площею 20,7 кв.м. Ціна продажу квартири згідно з п. 2.1. Договору 457470,00 грн.
Згідно з договором № 114/379жп/щ купівлі-продажу майнових прав від 01.06.2009, ПП «Під ключ» продало, а ОСОБА_3 купив майнові права на квартиру розташовануза адресою: АДРЕСА_3 , номер секції 4, номер квартири АДРЕСА_4 , кількість кімнат 1, загальна площа 60,5 кв.м., житлова площа 20,7 кв.м. Загальна вартість майнових прав 305525,00 грн.
Як вбачається з акту приймання-передачі майнових прав від 12.06.2009 ПП «Під ключ» передало ОСОБА_3 майнові права на квартиру.
В договорі № 114/379жп/щ зазначено, що майнові права на Об'єкт нерухомості належать Продавцю на підставі Договору генерального підряду на капітальне будівництво № 69 від 10.10.2007.
Відповідно до Правил Фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту по АДРЕСА_3 , затверджених рішенням Правління ТОВ «Артем-Банк» протокол № 36 від 14.12.2007 управителем об'єкту будівництва (будинку по АДРЕСА_3 ) визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк». Забудовником вказано КП «Житомирбудзамовник».
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11 листопада 2020 року по справі № 925/668/19 на підставі договору відступлення майнових прав №4 від 14 грудня 2007 року, укладеного між ТОВ "Артем-банк", Управлінням державної охорони України та КП"ЖБЗ" Житомирської міської ради замовники будівництва Управління державної охорони України та Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" уступили, а ТОВ «Артем-Банк» прийняв на себе право вимоги майнових прав на об'єкт будівництва за адресою по АДРЕСА_2 .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року в справі №910/17791/17 вирішено змінено управителя Фонду фінансування будівництва "Щербакова 52" виду "А" будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: з Публічного акціонерного товариства "Артем-банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Нерухомість - Інвест".
Отже, управителем майнових прав на квартири в об'єкті будівництва по АДРЕСА_3 з 2007 р. до 2017 р. був ТОВ «Артем-банк», правонаступником якого було ПрАТ «Артем-Банк».
Матеріалами справи не підтверджується, що Приватне підприємство «Під ключ» було управителем майнових прав на спірну квартиру та мало право розпоряджатись такими майновими правами, в тому числі укладати договір № 114/379жп/щ купівлі-продажу майнових прав від 01.06.2009 р. з ОСОБА_3 .
Так, позивачем було придбано майнові права на квартиру в належного управителя, яким станом на 2009 р. було ТОВ «Артем-Банк» та здійснив оплату вартості таких майнових прав. За вказаних обставин у позивача виникли майнові права на спірну квартиру.
Однак позивач не може зареєструвати право власності на квартиру, оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно таке право власності зареєстровано на відповідачем на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3 .
Суд прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_3 не набув майнові права на квартиру, він не мав права укладати договір купівлі-продажу квартири з відповідачем.
Відповідно до цивільного законодавства, якщо особа вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, який він передав майно, поза їх волею.
Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача , якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Отже, за положеннями зазначених норм права власник майна, або інший титульний володілець майна може витребувати належне йому майно від будь - якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2019 р. у справі № 522/2110/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, а також майнові права.
Відповідно до пункту 5 статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об'єктом і результатом інвестицій.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» об'єктами управління майном у системі фінансово-кредитних механізмів є ФФБ та ФОН. Об'єкт управління майном знаходиться в довірчій власності управителя. Управитель є довірчим власником отриманого ним в управління майна.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» фізична або юридична особа, або спільний інвестор ФОН стає довірителем ФФБ за умови передачі коштів в управління управителю ФФБ та укладання з управителем ФФБ договору про участь у ФФБ.
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Такі правові висновки викладені у постанові ВП ВС від 14.09.2021 р. по справі № 359/5719/17.
Як зазначала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.09.2021 р. (справа № 359/5719/17) інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов'язаними зі створенням об'єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред'явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 392, 388 ЦК України). При цьому не вимагається визнання недійсними нікчемних правочинів, які спрямовані на незаконне заволодіння майном інвестора іншими особами (стаття 228 ЦК України).
Зважаючи на викладене, суд погоджується з доводами представника позивача, що ОСОБА_1 має право на визнання за ним майнових прав на квартиру та на витребування квартири, оскільки він є власником майнових прав.
За положеннями ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як наголошувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 р. (справа № 338/180/17) право та інтерес мають бути захищені судом у належній спосіб, який є ефективним.
Слід зазначити, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
Відповідно до абзаців першого-третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-ІV (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
За встановлених обставин, беручи до уваги вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача
За положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За положеннями ч. 2 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.
Підстави вважати, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України) відсутні.
Так, в позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат і в тому числі суми на правничу допомогу.
До позову долучено договір про надання правової допомоги про надання професійної правничої (правової) допомоги № 14/03/23, укладений між позивачем та адвокатом Шкред А.О.
Представником позивача надано розрахунок гонорару за надання правової допомоги (Детальний опис виконаних робіт), відповідно до якого загальна сума витрат становить 22000,00 грн.
Так, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу надання послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 24 червня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц та від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19.
Суд зауважує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідач в порядку частини п'ятої статті 137 ЦПК України до суду не подавав.
Будь-які заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, про які заявив позивач, від відповідача до суду також не надходили.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позову до суду.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 16 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. 6 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на майнові права, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) майнові права на квартиру АДРЕСА_5 .
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59580117 від 30.07.2021.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4822 (Чотири тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22000 (Двадцять дві тисячі) грн. 00 коп
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення суду складено 18 листопада 2024 року.
Суддя: