Справа № 761/31278/23
Провадження № 2/761/3266/2024
(заочне)
16 вересня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Марінченко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заява мотивована тим, що 01.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Електронний договір № 3600939 про надання споживчого кредиту в формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого, позичальник отримав кредит у розмірі 15 000 грн. шляхом переказу коштів на платіжну картку строком на 30 днів, зі сплатою 1,90% на день від суми кредиту за кожний день користування кредитом в межах строку кредиту, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику. Договір укладався дистанційно в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України Про електронну комерцію у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру. Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, в строки визначені договором, кредит не повернув, відсотки за користування кредитними коштами не сплатив. 13.09.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу № 13/09/2021, за яким останній став новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за вказаним договором № 3600939 від 01.02.2021. Звертаючись до суду, представник позивача просив суд стягнути з відповідача суму простроченої заборгованості в розмірі 49 150,00 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість по кредиту; 17 055,05 грн. - інфляційні втрати та 3 288,34 грн. - суму 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, а також понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 147,20 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2024 відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засіданні не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. В адресу суду направив заяву про розгляд справи в його відсутність. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання на іншу дату не надходило. У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін, суд, на підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, ухвалив про заочний розгляд справи, отримавши згоду представника позивача.
Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно до ч. 1 ст. 76, ч. 2 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Встановлено, що 01.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Електронний договір № 3600939 про надання споживчого кредиту в формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого, позичальник отримав кредит у розмірі 15 000 грн. шляхом переказу коштів на платіжну картку строком на 30 днів, зі сплатою 1,90% в день процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом. В свою чергу, позичальник зобов'язалася своєчасно повернути кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору.
Договір №3600939 про надання кредиту було підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора «М335283» (копія Електронного договору міститься в матеріалах справи).
Підписуючи договір, споживач підтвердив, що з укладенням цього договору йому в чіткій та зрозумілій формі надана інформація вказана відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» розміщена на Веб-сайті. Позичальник ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику.
01 лютого 2021 року позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора «М335283» був підписаний Додаток № 1 до договору № 3600939 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача» та Паспорт споживчого кредиту, з підписанням яких відповідач був ознайомлений та погодився з загальною вартістю кредиту, порядком та сумами платежів (копія наявна в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015 на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону № 675-VIII).
Без отримання листа на адресу електронної пошти і sms-повідомлення, без здійснення входу на Веб-сайт ТОВ «Авентус Україна», реєстрації в особистому кабінеті за допомогою логіна і пароля, договір про надання кредиту № 3600939 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем не був би укладений, а тому суд вважає, що укладення договору про надання споживчого кредиту в запропонованій формі відповідало внутрішній волі позичальника ОСОБА_1 , цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а відповідачем в свою чергу, суду не надано доказів здійснення дій, які сприяли б укладенню договору не ним особисто.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
В абзаці другому ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Отже, договір про надання споживчого кредиту №3600939 від 01.02.2021 було укладено сторонами в спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
13 вересня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 13/09/2021, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 3600939 від 01.02.2021, в загальному розмірі 49 150,00 грн., з яких: 15 000 грн. - заборгованість по кредиту; 17 055, 05 грн. - інфляційні витрати; 3 288,34 грн. - 3 % річних, що підтверджується копією договору факторингу, актом прийому-передачі Реєстру боржників, Витягом з реєстру боржників, копії яких міститься в матеріалах справи.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором № 3600939 від 01.02.2021, в загальному розмірі 49 150,00 грн., з яких: 15 000 грн. - заборгованість по кредиту; 17 055, 05 грн. - інфляційні витрати; 3 288,34 грн. - 3 % річних.
Під час розгляду справи факти наявності непогашеної заборгованості та її розміру не були спростовані відповідачем окремим контррозрахунком, письмовими доказами на підтвердження часткового або повного погашення боргу, а отже позивач, який набув права вимоги за договором факторингу, має право вимагати стягнення даної суми заборгованості.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Встановивши, що грошові кошти надавалися позичальнику в кредит на 30 днів і його було повідомлено розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, реальну річну ставку, надано розрахунок сукупної вартості кредиту, а також те, що відповідач не надав доказів наявності умислу в діях позивача щодо введення його в оману, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , розуміючи наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, добровільно уклав з ТОВ «Авентус Україна» електронний договір №3600939 на умовах, які були визначені договором.
Презумпцію укладеного договору відповідачем не спростовано, з вимогами про визнання договору недійсним в цілому або недійсними окремих його частин відповідач до суду не звертався, а тому суд вважає безпідставними заперечення відповідача про непропорційно велику плату за користування кредитними коштами.
Згідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Оскільки боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, вимога представника позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних (наданий розрахунок перевірено під час розгляду справи) також підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Із положень ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу суду надано копії: договору про надання правової допомоги від 10/07-2023 від 10.07.2023, який було укладено між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», звіт про надання правової допомоги від 23.08.2023, рахунок на оплату по замовленню №933/24/08 від 24.08.2023, платіжну інструкцію № 574 від 24.08.2023 про сплату гонорару в розмірі 10 000 грн.
При цьому, надані представником позивача документи не містять посилань, що послуги були надані адвокатом клієнту саме в межах представництва інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за договором №3600939 від 01.02.2021, а отже розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в рамках цивільної справи №761-31278-23 суд вважає не доведеним.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 278-279, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 512, 526, 599, 625, 639, 1054 ЦК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ:44559822, 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2) заборгованість за кредитним договором № 3600939 від 01.02.2021 в розмірі 49 150 грн., з яких: 15 000 грн. - заборгованість по кредиту; 17 055,05 грн. - інфляційні втрати та 3 288,34 грн. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2) судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення суду складено 16 вересня 2024 року.
Суддя: