Справа №760/20906/23 2/760/3661/24
(З А О Ч Н Е)
25 листопада 2024 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Прищепи С.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивачу належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 (загальна площа - 45,55 м кв.), що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло виданого органом приватизації Залізничної районної державної адміністрації м. Києва від 14.06.1993 року № 2201.
Зазначає, що її квартиру систематично заливає власник квартири № 36 , що розташована поверхом вище, а саме відповідач, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно. Останнє залиття трапилось 10.06.2023 року.
Відповідно до Акту про залиття, аварії, що трапилась на системі центрального опалення, водовідведення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) (надалі за текстом - Акт) № 10 від 12.06.2023 року затвердженого Начальником ЖЕД № 901 встановлено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є недбале користування сантехнічним обладнанням мешканців квартири № 36 .
Залиття 10.06.2023 року виникло в тому ж місці з розширенням розміру, що і залиття згідно Акту № 5 від 26.05.2023 року, в якому вказано, що протікання виникло 24.05.2023 року з під гофри на сифоні під мийкою в кухні в квартирі АДРЕСА_3 . Таким чином, вважає, що відповідач квартири АДРЕСА_3 , знаючи про несправність сантехнічного обладнання продовжила ним користуватись.
07.06.2023 року позивач відправила відповідачу рекомендований лист на адресу її проживання АДРЕСА_4 з проханням прибути 16.06.2023 року на огляд пошкоджень внаслідок неодноразового залиття квартири № 32 , який відбудеться за участю незалежного оцінювача. В цьому ж листі була надана пропозиція вирішити питання відшкодування збитків в досудовому порядку.
Зазначає, що 12.06.2023 року відповідач, прийшовши в поштове відділення № 03087 за адресою АДРЕСА_6 , відмовилась отримувати лист, як тільки дізналась, що вказаний лист був надісланий від імені позивача. Дана інформація позивачу стала відома зі слів працівників відділення Укрпошти 03087. Лист їй було повернуто за термінами зберігання.
Посилається, що факт завданої її майну шкоди підтверджується даними Акту № 5 від 26.05.2023 року, Акту № 10 від 12.06.2023 року затверджених Начальником ЖЕД № 901 ОСОБА_4 та Звітом № 39/23 про оцінку збитків від 19.06.2023 року складеним Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 .
Згідно даного звіту, розмір матеріальних збитків, який завдано власнику квартири в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 складає: 7421 (сім тисяч чотириста двадцять одну) гривню.
В Актах № 5 від 26.05.2023 року та № 10 від 12.06.2023 року затверджених Начальником ЖЕД № 901 ОСОБА_4 зазначено, що в результаті залиття в кухні:
- намокла стеля вкрита клейовим фарбуванням, приблизна площа 0,84 м2, видні руді сліди залиття, відшарування клейового фарбування;
- намокла стіна вкрита клейовим фарбуванням, приблизна площа 0,92 м2, видні руді сліди залиття, відшарування клейового фарбування,
- виникло відшарування штукатурного шару приблизна площа 0,05 м2 в ванній кімнаті:
- намокла стеля та стіна вкриті клейовим фарбуванням, видні руді сліди залиття та відшарування клейового фарбування.
Дані документи підтверджують факт залиття квартири та визначають розмір майнової шкоди, завданої внаслідок її залиття.
Вказує, що неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Позивач проживає одна, будь якої допомоги щодо усунення вказаних ушкоджень вона не може отримати зі сторони близьких чи родичів, а тому змушена все робити самостійно, що для неї є складною задачею враховуючи, що їй 66 років. На даний час вона не може повноцінно користуватись ванною кімнатою та кухнею в результаті залиття квартири, що на період літнього часу створює значні незручності.
Зазначає, що відповідач неодноразовими залиттями її квартири порушила плани її громадської діяльності, якою вона займається, будучи замісником керівника Громадського об'єднання «Екологічне об'єднання «Квітуча Солом'янка - квітучий Київ»» (надалі ГО «Квітуча Солом'янка»), а також членом Громадської ради при Солом'янській районній державній адміністрації м. Києві, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - Громадська рада). Внаслідок залиття, наслідки якого необхідно було ліквідувати терміново, а також внаслідок очікування приходу комісії з ЖЕД № 901 по питанню залиття, їй доводилось переносити зустрічі, пропускати засідання комісії Громадської ради членом якої є позивач, що негативно відобразилось на її репутації та репутації ГО «Квітуча Солом'янка». Розмір відшкодування за завдану моральну шкоду позивач оцінює у 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Тому просила суд стягнути з відповідача та її користь майнову шкоду у розмірі 7 421 грн., моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 3 000 грн.
Позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти проведення заочного розгляду та постановлення у справі заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення за останнім відомим місцем реєстрації. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Враховуючи викладене та вимоги ст. 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності учасників судового процесу, що не з'явились, та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачу належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 (загальна площа - 45,55 м кв.), що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло виданого органом приватизації Залізничної районної державної адміністрації м. Києва від 14.06.1993 року № 2201 (а.с. 10).
Відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 334254048 від 01.06.2023 року (а.с. 11).
Відповідно до Акту про залиття, аварії, що трапилась на системі центрального опалення, водовідведення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) № 10 від 12.06.2023 року затвердженого Начальником ЖЕД № 901 встановлено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є недбале користування сантехнічним обладнанням мешканців квартири № 36 (а.с. 17).
Судом встановлено, що залиття 10.06.2023 року виникло в тому ж місці з розширенням розміру, що і залиття згідно Акту № 5 від 26.05.2023 року, в якому вказано, що протікання виникло 24.05.2023 року з під гофри на сифоні під мийкою в кухні в квартирі АДРЕСА_3 (а.с. 16).
Як вбачається з матеріалів справи факт завданої її майну шкоди підтверджується даними Акту № 5 від 26.05.2023 року, Акту № 10 від 12.06.2023 року затверджених Начальником ЖЕД № 901 ОСОБА_4 та Звітом № 39/23 про оцінку збитків від 19.06.2023 року складеним Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (а.с. 16-17, 27-53).
Судом приймається до уваги, що згідно даного звіту, розмір матеріальних збитків, який завдано власнику квартири в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 складає: 7 421 (сім тисяч чотириста двадцять одну) гривню (а.с. 27-53).
Відповідно до Актів № 5 від 26.05.2023 року та № 10 від 12.06.2023 року затверджених Начальником ЖЕД № 901 ОСОБА_4 зазначено, що в результаті залиття в кухні:
- намокла стеля вкрита клейовим фарбуванням, приблизна площа 0,84 м2, видні руді сліди залиття, відшарування клейового фарбування;
- намокла стіна вкрита клейовим фарбуванням, приблизна площа 0,92 м2, видні руді сліди залиття, відшарування клейового фарбування,
- виникло відшарування штукатурного шару приблизна площа 0,05 м2 в ванній кімнаті:
- намокла стеля та стіна вкриті клейовим фарбуванням, видні руді сліди залиття та відшарування клейового фарбування (а.с. 16-17).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Положеннями ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.
Частиною 1 ст. 177 ЖК України встановлено обов'язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 179 ЖК України користування квартирами приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572 (із змінами та доповненнями), власник квартири зобов'язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене ст. 22 ЦК України.
Так, статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Закон покладає обов'язок доказування на сторони у справі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З системного аналізу норм чинного цивільного законодавства України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.
Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
З наведеного вбачається, що обов'язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач, у свою чергу, відсутність його вини в заподіянні шкоди.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, у разі аварії чи залиття квартир складається відповідний акт.
Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної особи не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Отже, законодавством чітко визначено, що факт залиття, його причина та обсяг пошкоджень мають фіксуватись у складеному акті комісійного обстеження приміщення, у якому відбулось залиття. Саме такий акт і є відповідним (належним, допустимим, достовірним) доказом, на підставі якого відбувається розрахунок матеріальної шкоди вартості відновлювального ремонту.
Відтак, з урахуванням вищенаведених доказів судом встановлено, що відповідач, як власник квартири АДРЕСА_7 , допустив залиття квартири, яка належить позивачу.
Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі №643/19078/15 вказав на те, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому, позивач доводить лише факти, на яких грунтуються його позовні вимоги.
Під час судового розгляду, відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у залитті квартири позивача, не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу шкоди, хоча це є його процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Згідно вимог ст.ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, беручи до уваги вищенаведені обставини та те, що позивач зазнав матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири саме внаслідок неправомірних дій відповідача, як власника квартири, враховуючи, що вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які утворились унаслідок залиття квартири підтверджена Звітом № 39/23 про оцінку збитків, нанесених власнику квартири АДРЕСА_1 , складеному 19.06.2023 року та становить 7 421 грн., суд вбачає необхідним стягнути вказані грошові кошти з відповідача на користь позивача.
Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення оцінки матеріального збитку в сумі 3000 тисяч гривень, що підтверджується копією Договору №50/23 від 15.06.2023 року та Акта прийому-передачі виконаних робіт від 19.06.2023 року, оскільки Звіт № 39/23 про оцінку збитків, нанесених власнику квартири АДРЕСА_1 , складеному 19.06.2023 року враховано судом при прийнятті рішення та враховуючи, що спір у даній справі виник через неправильні дії відповідача (ч. 9 ст. 141 ЦПК України).
Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок залиття належної йому квартири, у якій вона проживає, вона зазнала душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, перенесла емоційне напруження, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання, які погіршили її звичний спосіб життя, призвели до порушення душевної рівноваги, що вимагає від неї додаткових витрат часу, залучення душевних та матеріальних зусиль.
При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних страждань, які остання зазнала в результаті залиття квартири, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Виходячи із засад розумності, об'єктивності, виваженості і справедливості, суд приходить до переконання, що заявлена позивачем моральна шкода в розмірі 5 000 грн. є справедливою та обгрунтваною, а тому дана вимога підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у загальному розмірі 5 000 грн.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь Держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 147,20 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 206, 265-267, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 7 421 (сім тисяч чотириста двадцять одну) гривню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_9 , РНОКПП невідомий).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя І.В. Верещінська