Справа № 502/1344/24
27 грудня 2024 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Балан М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Урсул Г.К.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про зміну способу стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
В обгрунтування поданого позову вказано, що рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 24.01.2021 року по справі № 502/1046/16-ц, позов - задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, а саме з 06.05.2016 року і до досягнення дитиною віку повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання дитини значно зріс. У зв'язку з зростанням економічної кризи в державі матеріальне становище змінилося, ріст цін спонукає до необхідності витрачати на утримання дитини значні кошти на оздоровлення, відповідне харчування, шкільне приладдя, одяг, взуття, заняття в гуртках. Сума, яку перераховує відповідач для дитини недостатня, тому дитина потребує більшої уваги з боку матеріального забезпечення батька. У доньки з'явилися скарги на головний біль. Доводиться постійно здавати аналізи та проходити обстеження. МРТ-обстеження головного мозку показали, що є проблеми, які потребують подальшого обстеження, лікування та постійного спостереження спеціалістів за станом здоров'я дитини. Дитина підросла, тому значно виросли витрати на одяг, продукти харчування та школу. Донька добре навчається, але для підготовки до вступу в ВНЗ вона відвідує репетиторів з основних предметів, необхідних для здачі ЗНО та профілюючих предметів. Розмір отримуваних аліментів не перекриває навіть і половини витрат пов'язаних з утриманням дитини.
На підставі вищезазначеного, позивач просить суд:
-змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області справа № 502/1046/16-ц від 24.01.2021 року, шляхом встановлення їх в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області 01.08.2024 року відкрито провадження по справі та надано відповідачу 15-ти денний строк для подання відзиву на позов.
14.08.2024 року від відповідача по справі надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що з 24.01.2019 року він належним чином виконує рішення Кілійського районного суду Одеської області у справі № 502/1046/16-ц та сплачує на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання спільної доньки - ОСОБА_3 . В мотивувальній частині позовної заяви щодо зміни способу стягнення аліментів, ОСОБА_1 зазначає, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання спільної дитини значно зріс, при цьому жодних належних та допустимих доказів в підтвердження даних обставин не надає, як і те, що кошти дійсно витрачаються на потреби та розвитку дитини за призначенням. Разом з тим, позивач зазначає, що у доньки з'явилися скарги на головний біль та їй доводиться постійно здавати аналізи та проходити медичні обстеження та як доказ цього, надає до позовної заяви відповідний медичний висновок і при цьому зазначає, що зверталася до відповідача аби він сплачував більший розмір аліментів на утримання спільної доньки, однак, як зазначено в позові, такі перемовини не дали бажаного результату. Проте, дані доводи позовної заяви не відповідають дійсності та не підтверджуються, знову ж таки, жодним належним та допустимим доказом, а відтак не заслуговують на увагу суду.
В дійсності, позивач жодного разу не зверталася до нього з приводу сплати більшої суми аліментів на утримання доньки, він ніколи не відмовлявся виконувати свій батьківський обов'язок, що стосується утримання дитини. Як вбачається з матеріалів справи і визнається позивачем, донька проживає з позивачем та на утримання дитини, він неухильно сплачує аліменти щомісячно та належним чином виконує свій батьківський обов'язок, заборгованості по сплаті аліментів немає, що підтверджується довідкою.
Окрім того, позовна заява підписана позивачем 24.05.2024 року і в прохальній частині зазначено, щоб змінити спосіб стягнення аліментів «шляхом встановлення їх в розмірі % частини усіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття». Виходячи з положень ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів, які я зобов'язаний сплачувати, як батько дитини, на утримання доньки ОСОБА_3 становить 1598 грн., відповідно. У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що наразі відповідач приєднався до лав Збройних Сил України, в зв'язку із чим «змінилося матеріальне становище та обсяг його доходів». Однак дані твердження є голослівними з боку позивача, адже це насправді не відповідає дійсності, так само як і твердження з приводу того, що ОСОБА_1 зверталася до нього із проханням добровільно сплачувати більший розмір аліментів, що не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами у справі. Отже, самі по собі твердження позивача, що наразі відповідач проходить військову службу, завдяки якій у нього «змінилося матеріальне становище та обсяг доходів» не є належним та допустимим доказом того, що його дохід якось змінився з моменту винесення судом рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання спільної доньки.
Також зазначено, що сам по собі висновок діагностичного центру з проведення комп'ютерної томографії дитини з певними подальшими рекомендаціями без інших медичних документів, зокрема амбулаторної картки пацієнта із зазначенням діагнозу та призначення відповідного лікування фахівцем, який проводить лікування, направлення такого фахівця на відповідні обстеження, тощо, не може слугувати як достатній доказ, оскільки лише сукупність таких доказів дасть можливість дійти висновку про наявність чи відсутність певних обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідач у відзиві також спростовує твердження позивачки з приводу її звернення до нього щодо сплати аліментів у більшому розмірі, оскільки донька потребує лікування та додаткових витрат на це.
На підставі вищезазначеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
17.09.2024 року до Кілійського районного суду Одеської області від позивача надійшли пояснення на позов в яких вказано, що доводи відповідача, щодо того, що позивач та спільна донька неодноразово зверталися до нього з приводу збільшення суми аліментів, однак жодного разу не було навіть натяку на те, щоб надати якусь додаткову допомогу, фізично або матеріально. Рівень заробітної плати позивача не дозволяє покривати усі витрати на дитину, належним чином піклуватися про її здоров'я. На підставі вищезазначеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У зв'якзку з розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України ,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01.02.2008 року Виконкомом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 07 від 01.02.2008 року, /а. с. 7/.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 24.02.2021 року по справі № 502/1809/18, позов задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був зареєстрований 01.02.2008 року виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області, актовий запис № 6 від 01.02.2008 року, /а. с. 9/.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 24.01.2019 року по справі № 502/1046/16-ц, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, а саме з 06.05.2016 року і до досягнення дитиною віку повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 судовий збір в сумі 551 гривню 20 копійок, який підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до Висновку діагностичного центру «Юж - Укрмедтех» від 25.09.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , 2008 року народження на підставі дослідження має поодиноке вогнище на рівні базальних гангліїв ліворуч, можливо, резидуального характеру, /а. с. 11/.
Рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-ти річного віку від 05.08.2018 року вбачається, що заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_6 » прийнято рішення про відмову у перетинанні Державного кордону на виїзд з України громадянину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , /а. с. 12/.
Згідно довідки за вих. № 74 від 12.08.2024 року, виданої Кілійським відділом державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що на примусовому виконанні у Кілійському відділі ДВС ПМУЮ (м.Одеса) з 20.03.2019 року перебуває виконавчий лист № 502/1046/16-ц від 04.03.2019 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також встановлено, що аліменти сплачуються щомісячно, боргу по аліментам станом на 01.08.2024 року, немає, /а.с. 26/
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 02.04.2024 року по справі № 502/30/24, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - відмовлено.
При ухваленні рішення, застосовані наступні норми закону.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як передбачено ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5ст. 157 цього Кодексу.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Частиною 3ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частини 1, 2статті 182 СК України).
Згідно із ч. 1ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Отже, за змістом статей 181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв'язку із значним покращенням матеріального стану платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального стану платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку про те, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів - і зміни сімейного і зміни матеріального стану.
Суд також звертає увагу на те, що зміна способу стягнення аліментів (ч. 3ст.181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч.1ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані, зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач.
Пред'являючи позов про зміну способу стягнення аліментів, позивач та її представник не надали суду жодних доказів покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов'язань (інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів), можливості сплачувати аліменти в частці від щомісячного доходу відповідача, зміни їх сімейного стану тощо, хоча це є її процесуальним обов'язком. Також позивач та її представник не зверталась до суду з відповідними клопотаннями про витребування доказів у зв'язку з неможливістю їх отримати, а тому суд приходить до висновку, що дані обставини не є доведеними позивачем, які б слугували підставою для зміни способу стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України, суд дійшов висновку, що позивачка, наполягаючи на наявності підстав для зміни розміру аліментів, їх збільшення шляхом зміни способу стягнення, належних та допустимих доказів їх існування не надала.
Водночас слід також зазначити, що сам по собі висновок діагностичного центру з проведення комп'ютерної томографії дитини з певними подальшими рекомендаціями без інших медичних документів, зокрема амбулаторної картки пацієнта із зазначенням діагнозу та призначення відповідного лікування фахівцем, який проводить лікування, направлення такого фахівця на відповідні обстеження, тощо, не може слугувати як достатній доказ, оскільки лише сукупність таких доказів дасть можливість дійти висновку про наявність чи відсутність певних обставин справи, які входять до предмета доказування.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та враховуючи, що в позові відмовлено, судові витрати слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180-182, 184,191, 192 СК України, ст..ст.13,76,81,141,263-265, 280ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (збільшення) способу стягнення аліментів - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан