Справа № 947/32771/24
Провадження № 1-кс/947/17918/24
25.12.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 , яке погоджено з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024164110000101 від 07.10.2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який обіймає посаду лікаря КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради, раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-
І. Суть клопотання.
24.12.2024 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 , яке погоджено з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024164110000101 від 07.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення вказує, що 07.10.2024 року до ЄРДР за №42024164110000101 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, в рамках якого ОСОБА_4 повідомлено про підозру.
Слідчий та прокурор зазначають, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких корупційних злочинів.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а зокрема, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити даний злочин.
07.10.2024 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 26.12.2024 року, із визначенням застави.
З метою виконання вимог ст.2 КПК України в органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку обраного стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як під час подальшого розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, спрямованих на перевірку обставин вказаного кримінального правопорушення.
Зазначені дії не могли бути здійсненні чи завершені раніше з об'єктивних причин, обумовлених складністю зазначеного кримінального провадження.
Результати проведених слідчих дій, а також висновки судових експертизи в сукупності з іншими доказами, мають важливе значення для закінчення досудового розслідування, подальшого судового розгляду та в цілому встановлення усіх обставин кримінального провадження.
На даний час ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не зникли та не зменшились.
Просять продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , в межах строку досудового розслідування,з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», із визначенням можливості внесення застави у розмірі 1650розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави стороною обвинувачення обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину вчиненого під час перебування на посаді лікаря КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради, протягом 2024 року придбав майно, а саме три автомобілі, на гроші, які він отримав під час здійснення своєї протиправної діяльності, яке з метою збереження у разі викритті у кримінальній діяльності оформив на свою родину.
ІІ. Позиція учасників судового засідання.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 повідомив, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.12.2024 року було скасовано ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2024 року про зміну підозрюваному запобіжного заходу, на підтвердження чого надав копію вступної та резолютивної частини ухвали, та зазначив, що повний текст якої буде виготовлено 26.12.2024. Звернув увагу, що строк тримання підозрюваного закінчується 25.12.2024 о 00.00 год. Вимоги клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав та просив його задовольнити, вважаючи, що наявні на даному етапі ризики обумовлюють необхідність подальшого застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Прокурор вважає, що ОСОБА_8 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду оскільки йому оголошено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за яке передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі і він має певну мотивацію уникнути покарання переховуючись від органу досудового розслідування та суду. Також на думку прокурора підозрюваний ОСОБА_8 схильний впливати на учасників та свідків кримінального провадження в тому числі шляхом завдання особам шкоди для життя та здоров'я. Також прокурор просив долучити до матеріалів клопотання копію постанови про продовження строку досудового розслідування, розсекречені матеріали НСРД, які підтверджують факт вчинення підозрюваним даного кримінального правопорушення, протоколи допитів свідків, копії постанов слідчого про призначення ряд експертиз.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зокрема зазначив, що із мотивуванням продовження застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та твердженнями, на які в клопотанні посилається сторона обвинувачення, він категорично не згоден у зв'язку з тим, що законних підстав до продовження застосування такого запобіжного заходу, якими є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, клопотанням та додатками до нього не підтверджено, в тому числі не наведені факти щодо неможливості застосування до його підзахисного будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу. Захисник посилається на відсутність в матеріалах клопотання (додатках) процесуальних документів, які б слугували підтвердженням наявності кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.
Повідомив, що відсутні ризики на які посилається сторона обвинувачення, зокрема зазначив, що ризик переховування від правоохоронних органів та суду відсутній оскільки, після внесення розміру застави підзахисний мав об'єктивну можливість переховуватися від слідчого та суду, однак такою можливістю він не скористався, оскільки не визнає своєї вини так як не вчиняв жодного злочину та намагається сприяти досудовому розслідуванню як найшвидшого судового розгляду та винесення справедливого вироку суду. Захисник повідомив про міцні соціальні зв'язки підозрюваного, який одружений, дружина на даний момент вагітна, має на утриманні малолітню дитину, має офіційне працевлаштування на двох роботах, позитивно характеризується, маж ряд заохочень як керівництвом військової адміністрації так і інших органів місцевого самоврядування та військових підрозділів. Також стверджує, що у підозрюваного погіршився стан здоров'я тому перебування останнього в умовах ізоляції та військового стану в Україні, може знаходитися під невиправданою загрозою, оскільки ДУ «ОСІ» МЮ України не обладнано сховищами на випадок повітряної чи ракетної загрози, та останній наразі знаходився на стаціонарному лікуванні в палаті інтенсивної терапії на підтвердження чого надав відповідні довідки. Просив звернути увагу, що згідно наданих довідок про доходи у підозрюваного не має фактичної можливості внести розмір застави, при цьому дружина на даний час не працює. Вважає, що заявлені в клопотанні ризики та відповідно клопотання про перебування підзахисного в умовах СІЗО загрожує життю та здоров'ю останнього. На думку захисника, розмір застави є непомірним, непід'ємним, необґрунтованим та не виправданим в силу обставин кримінального правопорушення, фінансового стану підзахисного, відсутністю доказів в матеріалах кримінального провадження щодо причетності підзахисного до інкримінованого злочину та об'єктивно доведених збитків. Повідомив також, доводи прокурора про наявність рухомого майна, яке нібито придбане підзахисним однак фактично оформлене на родичів, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ряд автомобілів, на які було накладено арешт, в подальшому було повернуто їх власникам.
У зв'язку з викладеним просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого погодженого прокурором та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід з покладанням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 підтримав думку колеги адвоката ОСОБА_5 , окремо зазначив, що розмір застави яку пропонує прокурор не необґрунтованим тому, що навіть враховуючи те майно на яке посилається прокурор, її розмір в рази перевищує його вартість. Звернув увагу, що зазначене у клопотанні майно не належить безпосередньо підзахисному, оскільки їх власниками є дружина та теща. Звернув увагу, що прокурором не обґрунтовано підстав для визначення розміру застави яка перевищує встановлений розмір законом. На підставі вказаного просив відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_8 підтримав думку свого захисників та підтвердив, що його стан здоров'я наразі є незадовільним та потребує нагляду лікарів. Повідомив, що намірів перешкоджати кримінальному провадженню він не має, так як і не має намірів вчинити дії щодо втечі чи впливу на свідків.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання, матеріали які обґрунтовують доводи клопотання та матеріали надані стороною захисту, слідчий суддя прийшов до наступного.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Вирішуючи питання доцільності тримання підозрюваного ОСОБА_8 під вартою, слідчий суддя виходить з такого.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
В першу чергу слід звернути увагу на той факт, що в рамках даного кримінального провадження стороною обвинувачення не було дотримано вимог ч. 1 ст. 199 КПК України, що являється, в першу чергу, порушенням права сторони захисту на належний та достатній час для підготовки до розгляду такого клопотання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що:
- кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя ;
- кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Разом з тим, вказане порушення з боку сторони обвинувачення не є підставою, яка б унеможливлювала розгляд такого клопотання слідчим суддею, зокрема, яка б надавала можливість слідчому судді повернути таке клопотання слідчому для належного виконання вказаних вимог закону, проте не повинна залишитись без відповідного реагування.
Також не може залишитися без уваги і той факт, що стороною обвинувачення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді триманні підозрюваного ОСОБА_4 з визначенням розміру застави у сумі 4 996 200 грн., подано до суду 24.12.2024 року, натомість як ухвалу слідчого судді, якою було змінно вказаний розмір застави, було апеляційним судом скасовано 25.12.2024 року, що в свою чергу меже викликати певні сумніви у «об'єктивного спостерігача».
Зі змісту ст.199 КПК України вбачається, що підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Частиною 4 ст.199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У ході розгляду клопотання встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024164110000101 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.10.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 368 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою в групі осіб з невстановленими на даний час службовими особами Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», виконуючи свою роль в заздалегідь розробленому плані з одержання неправомірної вигоди за безпідставне оформлення групи інвалідності, відповідно до якої ОСОБА_4 використовуючи свої корупційні зв'язки в КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради збирав медичні документи з даними про неіснуючі захворювання на особу та отримував від неї неправомірну вигоду для подальшої передачі іншим учасникам злочинної групи, в один із днів в травні 2024 року, більш точної дати та часу встановити не виявилося за можливе, перебуваючи в м. Одеса, більш точної адреси наразі не встановлено, діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_9 , з яким перебував у дружніх стосунках, про можливість надання йому допомоги в гарантованому оформленні групи інвалідності за станом здоров'я. Після чого, для реалізації своєї ролі та передачі неправомірної вигоди службовим особам Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», які мали вчинити в інтересах ОСОБА_9 дії з використанням свого службового становища що полягали в безпідставному оформленні групи інвалідності, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого отримання частини наданих грошових коштів, в один із днів в травні 2024 року, більш точної дати та часу встановити не виявилося за можливе, перебуваючи на території КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26/32, через невстановленого на даний час посередника, отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 8000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.05.2024 складає 330 266, 4 гривень та є неправомірною вигодою у великому розмірі.
28 жовтня 2024 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України, а його злочинну діяльність припинено.
Після цього, 28 жовтня 2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі.
30.10.2024 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси була постановлена ухвала відповідно до якої до підозрюваного ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 3033 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 001 484 грн. та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК.
Ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного суду від 07.11.2024 року ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.10.2024 скасовано, постановлено нову якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 1650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 996 200 грн. та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК
Як вбачається з висновків, як слідчого судді так і колегії апеляційної інстанції при застосуванні запобіжного заходу ОСОБА_4 , в даному кримінальному провадженні, встановлено існування ризиків, передбаченихп. п. 1-4 ч. 1 ст.177КПК України, а зокрема, що підозрюваний буде мати можливість: переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та/або перешкоджати кримінальному провадження іншим чином.
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Постановою керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 від 21.12.2024 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024164110000101 від 07.10.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 368 КК України до трьох місяців, тобто до 28.01.2025 року, включно .
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя враховує:
По-перше: ймовірність та обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, підтверджується наданими прокурором письмовими доказами, зокрема:
- рапортом старшого оперуповноваженого в ОВС Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, у м. Миколаєві ОСОБА_11 від 11.10.2024;
- протоколом про проміжні результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 20.06.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 23.10.2024;
- протоколом обшуку від 18.10.2024, який було проведено за місцем мешкання ОСОБА_9 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 02.12.2024;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_9 від 21.10.2024;
- протоколом допиту ОСОБА_13 від 22.10.2024;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_13 від 21.10.2024
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 09.12.2024;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_15 від 22.10.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 24.10.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 02.10.2024;
- розсекреченими матеріалами НСРД.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.
Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження № 42024164110000101 можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
По-друге: ступінь ризиків, передбачені ст.177 КПК які стали підставою для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та їх інтенсивність та актуальність на час розгляду цього клопотання.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду
Так, ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для підозрюваного наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 368 КК, у якому підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким корупційним злочином, санкції якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
На думку слідчого судді важливим аспектом є також те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено (ст. 69, 75 КК).
Разом з тим, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_8 правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, не свідчить про наміри останнього вчинити дії щодо втечі.
Водночас слідчий суддя звертає увагу на той факт, що після внесення застави та звільнення з СІЗО підозрюваний не вчинив спроб переховування чи втечі, хоча мав об'єктивну на це можливість, оскільки у нього було достатньо часу за несприятливих для себе умов навіть покинути країну в умовах воєнного стану, оскільки має ІІ групу інвалідності, а від так міг вільно перетнути кордон.
Слідчим суддею встановлено, що поведінка підозрюваного після внесення застави, зокрема те, що органом досудового розслідування та прокурором не зафіксовано порушень підозрюваним, покладених на нього обов'язків, свідчать про відсутність у підозрюваного мети переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Зазначені обставини, на думку слідчого судді мінімізують вказаний ризик, та на цій стадії кримінального провадження зменшують його інтенсивність.
Також на думку слідчого судді вказаний ризик зменшується і тією обставиною, що ОСОБА_4 має міцні стійкі соціальні зв'язки, має постійне місце роботи - лікар, постійне місце проживання, сім'ю - вагітну дружину та неповнолітню дитину.
Ризик незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Посилання сторони захисту на те, що підозрюваним не здійснювався та він не мав та не має наміру здійснювати вплив на свідків, експертів, спеціалістів лише вказує на виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків і не може спростовувати ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Сторона обвинувачення у клопотанні посилається також на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадження іншим чином, а саме шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу.
Слідчий суддя не може погодитись з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню.
Більш того, слідчий суддя зауважує, що обґрунтування прокурора у судовому засіданні та слідчого у письмовому клопотанні щодо існування в рамках означеного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є неспроможними, формальними та такими, що нівелюють саму мету застосування запобіжного заходу, якою у тому числі є необхідність виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Що стосується посилань сторони обвинувачення на існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то слідчий суддя приходить до переконання про необґрунтованість відповідних доводів сторони обвинувачення, оскільки при обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 вказаний ризик стороною обвинувачення не зазначався, та наразі не було зазначено та документально підтверджено існування нових обставин, яким би не надавалася правова оцінка слідчим суддею при першочерговому вирішенні питання застосування міри запобіжного заходу відносно підозрюваної особи. А доводи прокурора відносно того, що підозрюваний може вдатися до спроб вчинити якісь протиправні дії, які загрожують життю та здоров'ю свідкам, слідчий суддя визнає такими, які не заслуговують на увагу, через необґрунтованість та недоведеність.
На думку слідчого судді вказаний ризик зазначений стороною обвинувачення суто формально, без належних на це підстав та доказів.
Натомість про ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК (який було встановлено при обранні запобіжного захожу), сторона обвинувачення у даному клопотанні не зазначає, а від так слідчий суддя не надає йому оцінці.
По - третє: прокурором доведено наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а саме органу досудового розслідування необхідно: встановити додаткових свідків та очевидців події, отримати висновки призначених комісійних судово-медичних експертиз, отримати висновки досліджень диктора та фізичними параметрами усного мовлення акустичних сигналів та середовищ, допитати підозрюваного ОСОБА_4 після його ознайомлення з результатами проведених експертиз встановити інших учасників злочинної діяльності та повідомити їм про підозру, після проведення вказаних слідчих та процесуальних дій вирішити питання про наявність/відсутність підстав для повідомлення підозрюваного про зміну раніше повідомленої підозри
IV. Щодо запобіжного заходу, який застосовується
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків, зазначених у п.п. 1.та 2 ст. 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) надані докази про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень є вагомими;
2) покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється є тяжким корупційним;
3) стан його здоров'я, який станом на 24.12.2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в палаті інтенсивної терапії з діагнозом: пароксимальна фібриляція перелсердь (купована консервативно 24.12.2024), CHA2DS2-VA 4б. Гіпертонічна хвороба 3 ст., ІІІ ст.., ризик 4, дуже високий. Гіпертензивне серце, легенева гіпертензія, Іст. СН C-Dcт, NYHA 3-4 ст. Стан після гострого порушення мозкового кровообігу 5.02.2023. Стан після двосторонньої масивної ТЕЛА (2024). Посттромбофлеботичний синдром правої н/кінцівки, про що свідчить довідка КНП «Старокозацька районна лікарня». Також відповідно до довідки Одеської міської медичної частини № 21 від 16.12.2024 року вбачається , що під час перебування під вартою, підозрюваний знаходився на стаціонарному лікуванні в медичній частині та перебував під постійним наглядом лікаря терапевта та чергового медичного персоналу;
Тобто, відомості з долученої медичної документації, свідчать, про те, що ОСОБА_4 є особою, яка потребує медичного нагляду, враховуючи діагностовано у нього захворювання, виникнення та перебіг яких є неконтрольованим процесом. Належний медичний нагляд та надання хворому медичних послуг, з врахуванням перебування його під вартою, є необхідними заходами, спрямованими на забезпечення невід'ємного права особи на життя;
4) існування міцних важелів соціального стримування підозрюваного, зокрема постійного проживання, наявність вагітної дружини, малолітнього сина, офіційного працевлаштування, позитивної характеристики, заохочень як керівництвом військової адміністрації так і інших органів місцевого самоврядування та військових підрозділів та відсутність судимостей.
На час вирішення даного питання та з урахуванням відсутності повного тексту ухвали апеляційного суду від 25.12.2024 року, підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було з огляду на їх м'якість, а також встановлення в судовому засіданні продовження існування в певній мірі ризиків, передбачених п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою в межах строку, визначеного законом та в межах строку досудового розслідування.
V. Щодо розміру застави та строку дії запобіжного заходу
При вирішенні питання строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення суми альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя виходить з наступного.
Прокурор у судовому засіданні, не надав раціонального пояснення, яка нагальна підстава існує для продовження підозрюваному найсуворішого запобіжного заходу, з визначенням розміру застави, яка є непомірною для особи, із врахуванням позиції ЄСПЛ, з урахуванням того, що підозрюваний з моменту внесення застави не порушував покладені на нього обов'язки.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Разом з тим, слідчий суддя не може залишити поза увагою ту обставину, що попередню постановлену ухвалу, якою підозрюваному змінено міру запобіжного заходу в частині визначеного розміру застави, яка на думку слідчого судді є законною та обґрунтованою, було скасовано судом апеляційної інстанції, разом з тим на момент розгляду даного клопотання повний текст відповідного судового рішення (ухвали Одеського апеляційного суду) у слідчого судді відсутній.
Відповідно, наразі слідчому судді не відомі мотиви, підстави та висновки, з огляду на які та до яких прийшла колегія суддів апеляційного суду при скасуванні ухвали про зміну запобіжного заходу в частині розміру застави.
Не зважаючи на те, що висновки колегії судів Одеського апеляційного суду не мають преюдиційного значення для слідчого судді, вирішуючи в значній мірі подібне питання наразі слідчий суддя повинен розуміти доводи суду апеляційної інстанції, які слугували для скасування ухвали про зміну запобіжного заходу, та які встановленні виключні випадки для визначення розміру застави, яка перевищує встановленні законом розміри.
Вказане питання додатково обґрунтовується тими обставинами, що після внесення підозрюваним ОСОБА_4 відповідного розміру застави, останній не вчинив будь-яких дій, які б могли бути розцінені як настання відповідних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Від так, враховуючи наведене у своїй сукупності, слідчий суддя вважає за необхідне на даний час, з урахуванням тієї обставини, що спливає строк запобіжного заходу обраного підозрюваному, а в реєстрі судових рішень відсутня ухвала Апеляційного суду, задовольнити клопотання прокурора в частині визначення застави у розмірі 1650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 996 200 грн., зважаючи на ухвалу апеляційного суду від 25.12.2024 року, разом з тим в частині строку дії запобіжного заходу подане клопотання підлягає задоволенню частково, з визначенням двадцяти днів, в цілях послідуючого якомога оперативного забезпечення перегляду питання міри запобіжного заходу щодо підозрюваного, з огляду на ознайомлення з відповідними висновками вищестоящого суду - суду апеляційної інстанції.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродньо встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
На думку слідчого судді безперечно в умовах воєнного стану актуальним є встановлення та розслідування кримінальних правопорушень за фактами отримання неправомірної вигоди за складення історії хвороби з недостовірними відомостями про діагноз захворювання, що тягне за собою подальше зняття таких осіб з військового обліку у найбільш несприятливий час для держави у час збройної відсічі внаслідок повномасштабного вторгнення рф.
Разом з тим, основною метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду.
Слід наголосити, що ст.62 Конституції України та пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплюють дію принципу презумпції невинуватості - одного з базових принципів кримінальної юстиції.
Під час досудового розслідування та судового розгляду особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Конституційний суд України зазначає, що метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, від будь-яких форм осуду публічної влади, доки вину не буде доведено (Рішення від 8 червня 2022 року 3-р(ІІ)/2022).
Європейський суд роз'яснює, що п. 2 ст. 6 Конвенції забороняє посадовим особам оголошувати людину винною до винесення їй вироку судом. Можна лише інформувати громадськість про розслідування у кримінальних справах, наприклад, розкривати інформацію про вручення підозри, затримання та зізнання. Але робити це розсудливо та обачно, вибір слів є важливим (Рішення ЄСПЛ від 02 жовтня 2018 року у справі «Криволапов проти України»).
Тому наявність чи відсутність вини особи має бути встановлена в передбаченому кримінальним процесуальним порядком.
При цьому, у разі внесення застави, з урахуванням встановлених ризиків щодо переховування, впливу на свідків та експертів існує необхідність контролю дій та поведінки підозрюваного, у зав'язку з чим обґрунтованим є покладення обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді за кожною вимогою; не відлучатися з м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді; повідомляти слідчого, прокурора та слідчого суддю про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи; утримуватися від спілкування із свідками, визначеними слідчим, у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до ДМС в Одеській обл. свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
З урахуванням вищезазначеного, слідчий суддя доходить висновку, що вказане клопотання слідчого ДБР підлягає частковому задоволенню та строк тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід продовжити до 13 січня 2025 року.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196-197, 199, 201, 202, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 , яке погоджено з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024164110000101 від 07.10.2024 року відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - задовольнити частково.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на двадцять днів, а саме до 13 січня 2025 року, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор", та правом внесення застави в розмірі 1650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4 996 200 (чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто шість тисяч двісті) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA308201720355299001001086720, код отримувача (ЄДРПОУ) - 42268321, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 13 січня 2025 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді за кожною вимогою;
- не відлучатися з м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді;
- повідомляти слідчого, прокурора та слідчого суддю про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками, визначеними слідчим, у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до ДМС в Одеській обл. свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1