Справа № 947/29099/21
Провадження № 1-кп/947/517/24
27.12.2024 року
Київський районний суд м. Одеси, в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
перекладача ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162480000484 від 24.03.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28,ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.146 ч.2 ст.27,ч.3 ст. 28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.146,ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст. 189 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст. 189 КК України,
В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28,ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.146. ч.2 ст.27,ч.3 ст. 28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.146,ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст. 189 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст. 189 КК України.
Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_11 на території України не зареєстрований, не має постійного місця проживання, є громадянином іншої держави, у зв'язку з чим він може переховуватись від органів суду з метою уникнення покарання, шляхом залишення території України, оскільки він усвідомлює, що санкція ч.3 ст.146, ч.4 ст.189 КК України передбачає покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, а саме він володіє інформацією про їх проживання, не одружений, в нього відсутні міцні соціальні зв'язки, у зв'язку з чим може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки останній ніде не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні злочину з корисливих мотивів. Враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_11
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_12 є громадянином іншої держави, у зв'язку з чим він може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, шляхом залишення території України, оскільки він усвідомлює, що санкція ч.3 ст.146, ч.4 ст.189 КК України передбачає покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна; може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, а саме він володіє інформацією про їх проживання; в нього відсутні міцні соціальні зв'язки, у зв'язку з чим може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу; може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки останній не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні злочину з корисливих мотивів. Враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_13 на території України не зареєстрований, не має постійного місця проживання, є громадянином іншої держави, у зв'язку з чим він може переховуватись від органів суду з метою уникнення покарання, шляхом залишення території України, оскільки він усвідомлює, що санкція ч.3 ст.146, ч.4 ст.189 КК України передбачає покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, а саме він володіє інформацією про їх проживання, відсутні міцні соціальні зв'язки, у зв'язку з чим може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки останній ніде не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні злочину з корисливих мотивів.
Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_14 не проживає за місцем реєстрації, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання оскільки він усвідомлює, що санкція ч.3 ст.146, ч.4 ст.189 КК України передбачає покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, може незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні, а саме він з ними з одного села та володіє інформацією про їх проживання, що він не одружений, в нього відсутні міцні соціальні зв'язки, у зв'язку з чим може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки останній ніде не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні злочину з корисливих мотивів. Враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_15 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_15 не проживає за місцем реєстрації, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання оскільки він усвідомлює, що санкція ч.3 ст.146, ч.4 ст.189 КК України передбачає покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, може незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні, а саме він з ними з одного села та володіє інформацією про їх проживання;
не одружений, в нього відсутні міцні соціальні зв'язки, у зв'язку з чим може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки останній ніде не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні злочину з корисливих мотивів, раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_15 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_16 є громадянином іншої держави, у зв'язку з чим він може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, шляхом залишення території України, оскільки він усвідомлює, що санкція ч.4 ст.189 КК України передбачає покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, може незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні, а саме він володіє інформацією про їх проживання, відсутні міцні соціальні зв'язки, у зв'язку з чим може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки останній офіційно не працевлаштований, обвинувачується у вчиненні злочину з корисливих мотивів. Враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_17 заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_16 , у зв'язку з тим, що ризики прокурором не доведені, належним чином не обґрунтовані, має формальний характер. Обвинувачений ОСОБА_16 тривалий час утримується під вартою, ризики на які посилається прокурор зі спливом часу втратили свою актуальність, тяжкість майбутнього покарання не може бути підставою застосування найсуворішого виду запобіжного заходу. Крім того, ОСОБА_16 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, громадянства іншої держави не є підставою вважати, що він буде переховуватися від суду, він має міцні соціальні зв'язки, а саме: на теперішній час у ОСОБА_16 народилася онучка, його родина мешкає на території України. На теперішній час потерпілі та свідки по справі допитані, тому ризик впливу на них безпідставний, докази по справі досліджені, докази не підтверджують факту участі ОСОБА_16 в інкримінованому йому злочині, тому враховуючі зазначене слід відмовити прокурору в задоволенні клопотання. Обрати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_16 не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_15 , у зв'язку з тим, що ризики на які посилається прокурор мають абстрактний характер, не обґрунтовані. Так, ризик щодо проживання ОСОБА_15 в одному селищі, не може бути обґрунтуванням для ризику в розумінні статті 177 КПК України. Відповідно до практики ЕСПЛ, прокурор не довів, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать процесуальну поведінку обвинуваченого. Суд за своєю діскрецією, може застосувати запобіжний захід у вигляді застави або змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_15 на не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_18 підтримав думку захисників, заперечував проти продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що ризики на які посилається прокурор не доведені належними доказами, обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, фактично відбуває покарання, що не відповідає рішенням ЕСПЛ, свідки по справі допитані, письмові докази досліджені, тому наявні підстави для зміни відносно ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, а саме: заставу, або домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю.
Захисник ОСОБА_8 підтримала думку інших захисників, заперечувала проти продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що прокурором ризики не доведені, не обґрунтовані, всі ризики на які посилається прокурор мають абстрактний характер, обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, тому наявні підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 з тримання під вартою на інший не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_19 підтримала думку інших захисників, заперечувала проти продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що прокурором ризики не доведені, не обгрунтовані. Обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, фактично відбуває покарання, що протиречить рішенням ЕСПЛ, докази по справі досліджені, тому обвинуваченому можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_9 підтримав думку інших захисників, крім того його позиція узгоджена з основним захисником, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_12 , ризики не доведені, мають формальний характер, письмові докази по справі досліджені, потерпілі допитані. Також, обвинувачений ОСОБА_12 тривалий час перебуває під вартою, тому слід відмовити застосуванні в подальшому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 підтримали думку своїх захисників.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, клопотання прокурора про продовження обвинуваченим дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прийшов до наступного.
Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Частиною 1 статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При вирішені питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.
Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
При цьому, як слідує зі змісту ухвал суду про обрання та продовження дії запобіжого заходу обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , кожному окремо, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, суд врахував підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, та не визначив розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 обвинувачуються у вчиненні злочинів, з заподіянням потерпілому фізичних страждань, та погрозою вбивства потерпілого.
Тому, на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченим строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Для відмови в звільненні обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинувачених, у випадку їх звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки вони, володіючи відомостями щодо осіб свідків, які ще не допитані, можуть вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3), 4) ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченим.
У зв'язку із вищенаведеним, та з урахуванням того, що ризики встановлені судом під час обрання та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не змінилися, і з огляду на те, що до закінчення строку дії запобіжного заходу здійснити розгляд кримінального провадження неможливо, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , кожному окремо, строк дії застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Обраний відносно кожного обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі кожного обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду.
Крім того, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченими та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, суд має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Розглядаючи зміст доводів на які посилаються захисники та обвинувачені щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застави, або інший більш м'який, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» -
слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах,передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Вирішення питання щодо можливості визначення застави, як альтернативного виду запобіжного заходу, належить до дискреційних повноважень суду, який визначає розмір застави з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, інших даних про їх особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
З огляду на обставини, встановлені судом та існування правового режиму воєнного стану, суд не вбачає достатніх підстав для визначення обвинуваченим застави, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, що узгоджується з положеннями КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178,183,184,194,196,197,331,369-372 КПК України, суд,
Задовольнити клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити відносно ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 25.02.2025 року, включно.
Продовжити відносно ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 25.02.2025 року, включно.
Продовжити відносно ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 25.02.2025 року, включно.
Продовжити відносно ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 25.02.2025 року, включно.
Продовжити відносно ОСОБА_15 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 25.02.2025 року, включно.
Продовжити відносно ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 25.02.2025 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копія ухвали вручається обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Суддя ОСОБА_1