27 грудня 2024 року Єдиний унікальний № 501/2226/24 Провадження № 1-кп/501/207/24
Іменем України
24 грудня 2024 року м. Чорноморськ
Іллічівський міський суд Одеської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 секретар судових засідань - ОСОБА_2
номер справи 501/2226/24 провадження 1-кп/501/207/24
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що надійшов 23 травня 2024 року від Одеської обласної прокуратури, номер кримінального провадження № 22024160000000070 внесеного до ЄРДР від 22 лютого 2024 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. імені Ілліча Аккурганського району Ташкентської області Узбекистан, громадянина РФ,
одруженого, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України,-
участь у справі приймали: прокурор - ОСОБА_4
захисник - ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
перекладач - ОСОБА_6
Стислий виклад обставин клопотання.
В проваджені Іллічівського міського суду Одеської області від Одеської обласної перебувають матеріали кримінального провадження за обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України.
Відносно ОСОБА_3 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Одеський слідчий ізолятор», який спливає 3 січня 2025 року.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотання про продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Позиція учасників судового засідання.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо клопотання прокурора заперечували та, враховуючи відсутність підстав просили застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Дослідивши клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу та вислухавши доводи сторін, суд виходить з наступного.
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2023 року, під час досудового розслідування у даному провадженні, відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державна установа «Одеський слідчий ізолятор», без визначення застави.
Ухвалами суду було неодноразово задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченого строк дії обраного запобіжного заходу, зокрема ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 5 листопада 2024 року строк тримання під вартою, продовжено та спливає 3 січня 2025 року.
Положеннями ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II «Заходи забезпечення кримінального провадження» Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 на даний час, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України.
Положеннями ч. 6 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України ).
Відповідно до ч. 2 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд також враховує, що за своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч.1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії
підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Крім того, виходячи з ч.2 ст.8 Кримінального процесуального кодексу України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кримінального процесуального кодексу України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Так, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого прокурором доведено, що ризики, які встановлені слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , не зменшились та продовжують об'єктивно існувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою, слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою чи не допущено безпідставне тривале розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Суд також враховує, обставини передбачені ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: вагомість обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_3 інкримінованих кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що може загрожувати особі у разі визнання винуватим (у вигляді позбавлення волі), вік та стан здоров'я (відомостей про будь-які захворювання що б унеможливлювало застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не надано), міцність соціальних зв'язків ( є громадянином РФ, має рідних на території РФ, одружений,), майновий стан останнього (на час затримання працевлаштований), наявність судимостей (раніше не судимий).
Обґрунтованість правової позиції прокурора безумовно можливо перевірити лише під час судового розгляду. Проте , достатньо у даній стадії судового провадження, для висновку про те, що раціональні підстави для розумної підозри щодо причетності обвинуваченого до обставин інкримінованих йому діянь об'єктивно існують.
Під час розгляду клопотання прокурора, суд, зокрема, керується правовою позицією Європейського суду з прав людини, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою, виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, що встановлені слідчим
суддею під час обрання запобіжного заходу та визнані судом реальними під час розгляду даного клопотання.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує, що обвинувачений є громадянином іншої держави, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити злочину діяльність, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 .
Крім того, суд враховує суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім того, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку.
Під час розгляду клопотань в суді не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, також судом не отримано відомостей щодо міцних соціальних зав'язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та імперативними положеннями ч. 6 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України.
Суд також доходить висновку, що прокурором дотримано вимог ч. 3 ст.199 Кримінального процесуального кодексу України і в судовому засіданні, зокрема, доведено, що існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_3 під вартою, не зменшилися, а саме ризик переховуватися від суду, оскільки останні в умовах воєнного стану обвинувачуються у скоєні тяжкого злочину.
Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Клопотання сторони захисту щодо безпідставності заявлених ризиків та застосування до ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту належними та допустимими доказами стороною захисту не підтверджені, в судовому засіданні не встановлені. Окрім ,того стороною захисту не доведено у судовому засіданні, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні або зменшились та/або наявність інших підстав для зміни запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 114-2 Кримінального кодексу України.
З урахуванням наведеного застава судом не визначається.
Висновок суду.
Виходячи з наведеного, суд, приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави вважати, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.
Клопотання про застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 177, 182, 183, 194, 199, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України суд, -
Клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. імені Ілліча Аккурганського району Ташкентської області Узбекистан, громадянина РФ, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 21 лютого 2025 року включно.
Розмір застави не визначати.
Повний текст ухвали проголошено 27 грудня 2024 року о 12.00 годині.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий