печерський районний суд міста києва
Справа № 757/50916/20-к
20 грудня 2024 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
кримінальні провадження № 12020105060000846 від 23.10.2020, № 1202110006000639 від 21.04.2021, об'єднані в одне судове провадження за обвинуваченням,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє 05.02.2024 Київським апеляційним судом за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувають обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12020105060000846 від 23.10.2020, № 1202110006000639 від 21.04.2021, які ухвалою суду від 12.11.2021 об'єднано в одне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.
ОСОБА_3 інкриміновано вчинення закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого повторно, а також вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого повторно.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 зазначив, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння інкримінованого ОСОБА_3 , оскільки вартість майна, замах на таємне викрадення, а також таємне викрадення якого вчинив останній є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, тому вважав наявними підстави для закриття кримінального провадження.
ОСОБА_3 про час та місце проведення судового засідання повідомлявся у спосіб передбачений КПК України, шляхом направлення судової повістки за останньою відомою адресою місця проживання, а також шляхом направлення судової повістки у формі sms-повідомлення, однак останні не було доставлено з невідомих суду причин.
Згідно відомостей щодо встановлення місцезнаходження обвинуваченого наданих прокурором на виконання ухвали суду від 29.11.2024 вбачається, що ОСОБА_3 веде бродячий спосіб життя, не має постійного місця проживання, протягом 2023 року притягався до адміністративної відповідальності на території Харківської та Дніпропетровської областей. Актуальні відомості щодо адреси місця проживання та інші контактні дані обвинуваченого на даний час встановити не представляється за можливе.
Також в судове засідання викликалися представники потерпілих, які будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, за викликом суду не прибули.
Заслухавши думку прокурора, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності осіб, які не з'явились.
Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши наявні у розпорядженні матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Частиною 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 року у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18.07.2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту обвинувальних актів вбачається, що дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно та за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, що ставиться в провину ОСОБА_3 відповідно до пред'явленого обвинувачення вчинено - 22.10.2020, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України - 24.04.2021.
Станом на 22.10.2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102 грн., а станом на 24.04.2021 становив 2270 грн.
Ураховуючи зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, розмір збитків, необхідний для притягнення до кримінальної відповідальності за закінчений замах на крадіжку, вчинений у 2020 році, становить - 2102 грн. та за крадіжку у 2021 році - 2270 грн. відповідно.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у разі доведення його до кінця могла бути заподіяна матеріальна шкода ТОВ «Мінісо Україна» на загальну суму 428 грн., а кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 185 КК України матеріальна шкода ТОВ «Новус Україна» на загальну суму 419 грн.
Оскільки, загальна вартість майна, замах на таємне викрадення та таємне викрадення якого вчинив ОСОБА_3 є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме менша, як за суму 2102 грн. щодо епізоду у 2020 році, так і за суму 2270 грн. щодо епізоду у 2021 році, то вчинені останнім кримінальні правопорушення на даний час не підпадають під кримінально карані діяння, передбачені Особливою частиною КК України.
Отримати згоду ОСОБА_3 в питанні щодо закриття кримінального провадження не надається можливим через неможливість встановити його місцезнаходження, що було підставою для зупинення судового провадження та оголошення останнього у розшук, проте відсутність такої згоди відповідно до вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК України не перешкоджає закриттю кримінального провадження з підстав того, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Аналогічного висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 07.10.2024 року у справі № 278/1566/21, про яку зазначалось вище.
Щодо закриття кримінального провадження за відсутності згоди обвинуваченого, слід зазначити, що закриття кримінального провадження за відсутності на це згоди обвинуваченого неможливе лише у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, що здійснюється на підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, тоді як судом застосовуються положення п. 1-1 ч. 2 цієї статті з дотриманням вимог ст. 479-2 КПК України, яке не має відношення до інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відсутність згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстав того, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння не тягне за собою продовження судового провадження у загальному порядку.
Відповідного висновку щодо неминучого закриття кримінального провадження дійшов Касаційний кримінальний суд Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 345/3522/18.
За такого, враховуючи, зміну розміру шкоди для визначення діянь, при вчиненні яких настає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки чужого майна у відповідності до положень Закону України № 3886-ІХ, суд вважає, що у даному випадку виходячи із відсутності згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, та враховуючи, що судом встановлено вчинення останнім діянь, кримінальна протиправність яких була встановлена законом, що втратив чинність, із урахуванням положень ч. 3 ст. 479-2 цього Кодексу наявні правові підстави для закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 284-288, 372, 376, 479-2 КПК України, суд, -
Кримінальні провадження № 12020105060000846 від 23.10.2020, № 1202110006000639 від 21.04.2021, які ухвалою суду від 12.11.2021 об'єднано в одне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_5