Справа № 752/13290/24
Провадження № 2-а/752/231/24
Іменем України
05 листопада 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання - Ахмеяна Б.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Національної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області старшого лейтенанта Чемодурова Олександра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
20 червня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної служби Національної поліції в Сумській області, інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Чемодурова О.О. про скасування постанови серії ЕНА № 2388203 від 14.06.2024 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400грн за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що даною постановою інспектором Чемодуровим О.О. його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 14.06.2024 року о 10:56:07 годині в с. Боромля по вул. Сумська ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan X-TRAIL, номерний знак НОМЕР_1 , без права його керування, чим порушив п. 2.1.ПДР України.
Зазначає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконною необгрунтованою. Під час зупинки співробітниками поліції на вимогу інспектора Чемодурова О.О. були надані наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.12.2021 року, ІD паспорт громадянина України № НОМЕР_3 та посвідчення водія НОМЕР_4 , видане 20.08.1996 року.
Вказує на те, що дослідивши надані ним документи, поліцейський повідомив йому про відсутність в базі посвідчення водія і права керування транспортним засобом, а наявне посвідчення має ознаки підробки і недійсне.
На підставі цього була інспектором Чемодуровим О.О. винесена оскаржувана постанова з якою позивач не погоджується, вважаючи себе невинним, оскільки відповідно до листа територіального сервісного центру № 5943 (на правах відділу, м. Охтирка) регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 15.06.2024 року ОСОБА_1 20.08.1996 року отримував посвідчення водія серії НОМЕР_4 , категорія «В».
Ухвалою Голосіївсьского районного суду міста Києва від 24 червня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16.10.2024 року від відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції заперечував проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.
Заперечення мотивував тим, що 14.06.2024 року близько 10 год. 56 хв. в Сумській області, Охтирського району, с. Боромля по вул. Сумська поблизу будинку НОМЕР_5, водій керував транспортним засобом Nissan X-TRAIL, номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту» рухався зі швидкістю 93 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху на 43 км/год, швидкість вимірювалась за допомогою приладу LTI 20/20 TruCAM II (cерійний номер ТС 008384), чим порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху. Таким чином зупинка ТЗ позивача відбулася через порушення ним вимог ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст. 122 КУпАП.
В ході перевірки документів позивача через інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України» було виявлено, що посвідчення водія на право керування транспортним засобом не є чинним та взагалі ніколи не отримувався позивачем. На момент зупинки ТЗ під керуванням позивача останній не маючи посвідчення відповідної категорії керував ТЗ, чим порушив п. 2.1 а ПДР України.
Правопорушення та провадження в справі зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N. Однак надіслати до суду відеозаписи немає можливості, у зв'язку з тим, що сплинув строк зберігання відеозаписів.
Врахувавши, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, інспектор Чемодуров О.О. виніс постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.
Отже, Інспектор Чемодуров О.О. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, сумлінно, своєчасно, з дотриманням принципу рівності перед законом.
07.10.2024 від відповідача 2 Чемодурова О.О. надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить оскаржувану постанову залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 14.06.2024 року інспектором 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Чемодуровим О.О. було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що 14.06.2024 року близько 10 год. 56 хв. в Сумській області, Охтирського району, с. Боромля по вул. Сумська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan X-TRAIL, номерний знак НОМЕР_1 без права керувати таким ТЗ, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким ТЗ, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст.126 КУпАП (а.с. 10).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності ст. 68 Конституції України.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення - далі КУпАП).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідачем Управлінням патрульної поліції в Сумській області у відзиві зазначено, що 14.06.2024 старший лейтенант поліції Чемодуров О.О. спільно з командиром взводу Шимком М.В. та капралом поліції Бабяком О.Б. ніс службу з охорони громадського поряду та забезпечення безпеки дорожнього руху в Сумській області Охтирського району, с. Боромля по вул. Сумська, поблизу будинку НОМЕР_6, де було виявлено ТЗ позивача, який порушив п.12.4 ПДР.
На підтвердження законності оскаржуваної постанови разом з відзивом представник Управління патрульної поліції в Сумській області надав відеозапис з приладу допоміжного засобу вимірювання LTI 20/20 TruCAM II (cерійний номер ТС 008384), на якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 12.4 ПДР України.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Досліджуючи відеозапис щодо події, яка мала місце 14.06.2024 за участі позивача, вбачається, що позивач, керуючи ТЗ Nissan X-TRAIL номерний знак НОМЕР_1 , дійсно порушив Правила дорожнього руху: в населеному пункті с. Боромля рухався зі швидкістю 93 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху на 43 км/год.
Разом з тим, позивач не заперечив вчинення цього правопорушення і не надав суду доказів на спростування зазначеного.
Відтак інспектором було правомірно зупинено та висунуто законну вимогу позивачу пред'явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно Закону України «Про Дорожній рух» основними обов'язками водія транспортного засобу є: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством (ч. 2 ст. 16).
Відповідно до п. 2.1.а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії.
Згідно п. 2.4. ПДР, після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського водій механічного транспортного засобу зобов'язаний пред'явити документи зазначені в п. 2.1. ПДР.
Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, відсутність посвідчення водія відповідної категорії у водія виключає його право на керування транспортним засобом.
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься посвідчення водія серії НОМЕР_4 , видане 20.08.1996 року ВРЕР ДАІ м. Охтирка на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорія «В» (а.с. 6).
Отримання даного посвідчення підтверджується листом територіального сервісного центру № 5943 (на правах відділу, м. Охтирка) регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 15.06.2024 року № 31/32/5943-329 (а.с. 7).
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 78 КАС України, підстави звільнення від доказування є обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
У відповідності до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Отже, проведення відеозапису, здійсненого нагрудними відеокамерами з метою фіксації правопорушення, відповідає вищенаведеним вимогам чинного законодавства, а отриманий відеозапис слід вважати належним і допустимим доказом, який підтверджує не тільки факт вчинення адміністративного правопорушення, але і правомірність винесення відповідної постанови.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема відеозапис події тощо.
Також, Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Суд зауважує, що відповідач, як на обставину вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, посилається зокрема на відеозапис з цифрової нагрудної відеокамери Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N інспектора.
Однак суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а саме п. 7 «До постанови додаються:» Постанови, не містить посилання на цей технічний засіб.
Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 74 КАС України не може вважатися допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17 та від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/1-а, де суд касаційної інстанції вказав на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За наведених вище обставин суд дійшов висновку про відсутність належних та достатніх доказів, які б свідчили про порушення позивачем Правил дорожнього руху України, відповідно і вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови, відповідачем не спростовані.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 2388203 від 14.06.2024 року підлягає скасуванню.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову та закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, ст. ст. 7, 122, 222, 245, 251, 252, 255, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Національної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області старшого лейтенанта Чемодурова Олександра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2388203 від 14.06.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк