Справа № 752/19267/24
Провадження № 2-а/752/287/24
Іменем України
27 грудня 2024 року місто Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Ольшевської І.О.,
за участю секретаря судових засідань Овдій-Барандич В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , за результатом розгляду якого позивач просить суд постанову № 354 ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, скасувати, а справу щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, закрити.
В обґрунтування позову вказує, що був протиправно затриманий і доставлений до приміщення ТЦК зі станції метро «Звіринецька» із застосуванням сили та психологічного примусу. Постанову було винесено без належного повідомлення позивача про розгляд справи, що порушує його право на захист. Крім того, протокол № 354 та постанова не містять конкретних посилань на докази чи положення законодавства, які позивач порушив, а процес затримання не відповідав законодавчим вимогам. Між тим, відсутністі належні докази, такі як фото- чи відеофіксація, тому, позивач вважає, що постанову винесено з порушенням норм КУпАП (зокрема, ст. 277-2 КУпАП про своєчасне повідомлення та ст. 251 КУпАП про доказову базу).
Ухвалою судді від 17.09.2024 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач про судовий розгляд справи повідомлявся у спосіб, передбачений ЦПК України, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, яку відповідач отримав 10.10.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 27.08.2024 року головним спеціалістом командування (юрист) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 складено протокол № 354 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого 27.08.2024р. о 15 год. 30 хв. особа не перебуває на військовому обліку, тим самим порушив вимоги ч. 1 ст. 37 «Про військовий обов'язок та військову службу» та п. 22 «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487.
Також вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15:40, 27.08.2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет НОМЕР_3.
З протоколу вбачається, що позивач був ознайомлений з його змістом та отримав примірник протоколу, про що у відповідних розділах міститься його підпис.
Постановою № 354 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме накладено штраф у сумі 17000,00 грн.
З вказаної постанови вбачається, що начальник управління ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 установивши, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку, тим самим порушив вимоги ч. 1 ст. 37 «Про військовий обов'язок та військову службу» та п. 22 «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487.
При цьому, протокол № 354 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 не містить жодного посилання на те, якими доказами підтверджується факт порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та п. 22 «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487, а отже наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 стаття 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: 1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років: які за рішенням комісії з питань взяття на військовий облік пройшли медичний огляд; які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку; які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» підлягають взяттю на військовий облік призовників; які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку; 2) на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; 3) на військовий облік резервістів: які зараховані до військового оперативного резерву; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань; резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.
Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» містить 20 різних умов взяття на військовий облік для різних категорій осіб: призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У оскаржуваній постанові не конкретизовано, яке саме правило з переліку, наведеного у ч. 1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", було порушено позивачем. Це робить зміст постанови невизначеним і таким, що не відповідає вимогам законності. Суб'єкт, який розглядав справу, не встановив, чи позивач є призовником, військовозобов'язаним чи резервістом, а тому не визначив, які саме дії чи бездіяльність, передбачені ч. 1 ст. 37 зазначеного Закону, стали підставою для складання протоколу та, як наслідок, притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Позивач надав витяг із мобільного застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_4», який підтверджує, що 11.07.2024 року ОСОБА_1 здійснив уточнення військово-облікових даних та перебуває на військовому обліку.
Постанова № 354 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 27 серпня 2024 року суперечить відомостям, зазначеним у мобільному застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_4», які підтверджують уточнення військово-облікових даних позивача та його перебування на військовому обліку. Водночас постанова не містить доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем правил перебування на військовому обліку. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, в судовому засіданні не надав доказів, які б обґрунтовували законність винесеної постанови, і не спростував встановлені обставини.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Окрім того суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
З оспорюваної постанови вбачається, що така винесена за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 27.08.2024 № 354. Відповідачем не надано копії протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, котрі містили б відомості про належне повідомлення позивача про час та дату розгляду справи відносно нього. Окрім того, з постанови слідує, що вона винесена без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що підтверджується відсутністю підпису в ній.
Варто зауважити, що процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Отже, за таких обставин, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною, оскільки відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у зв'язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Окрім того, на підставі ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
2. Постанову № 354 ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, скасувати, а справу щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, закрити.
3. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п'ять грн. 60 коп.) грн.
4. Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення суду складено та підписано 27.12.2024р.
Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА