Справа № 296/12968/23
2/296/897/24
"22" серпня 2024 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
за участю секретаря судового засідання Годлюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У грудні 2023р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №Р29.12893.004630629 від 06.12.2018р. у розмірі 73676,20 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 06.12.2018р. між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р29.12893.004630629 на отримання кредиту в розмірі 37442,00 грн., строком на 24 місяці, зі сплатою 204,65126038% річних. Однак, відповідач умов договору щодо повернення кредиту належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 73676,20 грн, з яких: 11260,66 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7748,68 грн. - сума заборгованості за відсотками; 54666,86 грн. - заборгованість за комісіями.
Між АТ "Ідея Банк" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" 07.07.2023р. укладено договір факторингу № 07072023, за умовами якого АТ "Ідея Банк" передало (відступило) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" прийняло належні АТ "Ідея Банк" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №Р29.12893.004630629 від 06.12.2018р. у розмірі 73676,20 грн.
Враховуючи вищезазначене, представник позивача просить вказану заборгованість за кредитними договорами стягнути з відповідача.
Представник позивача у позовній заяві просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
В судові засідання відповідач не з'явився. Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи. Рекомендовані повідомлення, направлені на її адресу, повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило.
У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .
Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.12.2018р. АТ "Ідея Банк" (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір №Р29.12893.004630629, за умовами якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у розмірі 37442,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язується повернути його разом з процентними платежами (а.с. 5-6).
Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 24 місяці. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника.
Відповідно до п. 1.3 договору за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на маржу 6%.
Згідно п. 1.4 договору станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15,5%.
Відповідно до графіку, вказаного у паспорті споживчого кредиту, розмір реальної річної процентної ставки складає 204,65126038%.
З ордерів-розпорядження № 1 від 06.12.2018р. про видачу кредиту вбачається, що на рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_1 за кредитним договором №Р29.12893.004630629 від 06.12.2018р. перераховано кошти у сумі 30001,60 грн (а.с. 16).
Також в матеріалах справи міститься ордер-розпорядження №2 про сплату страхового платежу у розмірі 7440,40 грн (а.с. 8).
Між АТ "Ідея Банк" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" 07.07.2023р. укладено договір факторингу № 07072023, за умовами якого АТ "Ідея Банк" передало (відступило) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" прийняло належні АТ "Ідея Банк" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №Р29.12893.004630629 від 06.12.2018р. у розмірі 73676,20 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №Р29.12893.004630629 від 06.12.2018р. ТОВ "ФК "ЄАПБ" нарахувало ОСОБА_1 заборгованість яка станом на 30.11.2023р. становить 73676,208 грн, з яких: 11260,66 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7748,68 грн. - сума заборгованості за відсотками; 54666,86 грн. - заборгованість за комісіями (а.с. 19).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 512 ЦК України передбачено можливість зміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та АТ "Ідея Банк" укладено кредитний договір №Р29.12893.004630629 від 06.12.2018р.
Згідно істотних умов договору №Р29.12893.004630629 від 06.12.2018р., який підписано відповідачем, сума кредиту становить - 37442,00 грн., процентна ставка в розмірі, що визначається як змінна частина ставки становить 9,5%, яка разом з маржею становить 15,5% (204,65126038% річних) (а.с. 5).
Фактичне користування кредитними коштами підтверджено випискою за картковим рахунком відповідача, що міститься в матеріалах справи, яка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи, що фактично отримані та використані кошти позичальник добровільно не повернув, а також, вимоги ч. 1 ст. 530 ЦК України, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення отриманої суми кредитних коштів.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Як вже зазначалось, в договорі кредиту, яка підписана відповідачем, зазначено змінювану процентну ставку, яка разом з маржею становить 15,5% (204,65126038% річних).
Підписавши вказану інформацію про умови кредитування відповідач відповідно до положень статей 3, 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
А тому заявлені вимоги банку про стягнення з відповідача 7748,68 грн. заборгованості за відсотками є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості за комісією в розмірі 54666,86 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості передбачена п.п. 1.10, 6.1 договору кредиту та п.п. 4 та 5 паспорту споживчого кредиту (Додаток №1 до договору кредиту), відповідно до яких плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,85% щомісячно від початкової суми кредиту, тобто 1441,52 грн. щомісячно (а.с. 5-7, 12).
Згідно поспорту споживчого кредиту та додатку до нього за щомісячне обслуговування кредитної заборгованості відповідач має сплатити 34142,62 грн. Заборгованість з комісії згідно розрахунку заборгованості за період з 07.07.2023р. по 30.11.2023р. та витягу реєстру боржників до договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 становить 54666,86 грн.
Враховуючи правові позиції Верховного суду, обов'язок позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Разом з тим, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 692,47 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 280-283, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №Р29.12893.004630629 від 06.12.2018р. у розмірі 19009,34 грн., з яких: 11260,66 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 7748,68 грн. сума заборгованості за відсотками.
В решті позову відмовити.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати зі сплати судового збору у сумі 692,47 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий суддя В. П. Маслак