Справа № 296/6519/24
2/296/2768/24
26 грудня 2024 року м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Рожкової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,
І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
1.1. 17.07.2024 ОСОБА_1 (далі також позивач) подав до Корольовського районного суду м. Житомира позовну заяву до ОСОБА_2 (далі також відповідач), в якій просив стягнути із ОСОБА_2 на свою користь 22 181,76 грн. безпідставно набутих коштів.
1.2. Позов мотивовано тим, що в період з 17 березня 2023 року по 04 вересня 2023 року позивач здійснив грошові перекази на користь ОСОБА_2 на загальну суму 22 181,76 грн. Кошти перераховувалися за усною домовленістю як грошова позика без укладення договору та розписки про отримання в борг та за домовленості їх повернення впродовж 2023 року.
1.3. Оскільки відповідач не повернув борг у визначений домовленістю строк, позивач направляв на адресу відповідача письмову вимогу про повернення коштів. Проте на момент звернення до суду з даним позовом, отримані кошти відповідач не повернув.
1.4. Позивач вказує на відсутність між ним та відповідачем жодних відносин зобов'язально-правового характеру щодо отриманих останнім грошових коштів, а отже, перерахована за період з 17 березня 2023 року по 04 вересня 2023 року сума у розмірі 22 181,76 грн, є безпідставно набутими та підлягають поверненню на підставі норм статті 1212 ЦК України.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
2.1. 19.07.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі №296/6519/24, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
2.2. 29.07.2024 через підсистему «Електронний суд» позивач подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив:
(і) витребувати у АТ «Державний ощадний банк України»:
- інформацію чи належить картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
- виписки з карткового рахунку № НОМЕР_1 за 17.03.2023 , 01.04.2023, 04.04.2023, 15.04.2023, 18.04.2023, 22.04.2023, 01.06.2023, 10.06.2023, 12.06.2023, 09.07.2023.
(іі) витребувати у Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»:
- інформацію чи належить картковий рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
- виписку з карткового рахунку № НОМЕР_3 за 04.09.2023.
2.3. 26.08.2024 ухвалою суду клопотання позивача про витребування доказів задоволено.
2.4. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення матеріалів позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця його проживання, який повернутий до суду із зазначенням причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".
2.3. У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
2.4. Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходженням від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
3.1. ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 17.03.2023 грошові кошти в сумі 1000 грн., 01.04.2023 грошові кошти в сумі 300 грн., 04.04.2023 грошові кошти в сумі 700 грн., 15.04.2023 грошові кошти в сумі 1000 грн. та 600 грн., 18.04.2023 грошові кошти в сумі 4000 грн., 22.04.2023 2700 грн., 01.06.2023 грошові кошти в сумі 2100 грн. та 300 грн., 10.06.2023 грошові кошти в сумі 2000 грн., 12.06.2023 грошові кошти в сумі 100 грн., 300 грн., 600 грн, 2130 грн та 3500 грн., що підтверджується відомостями з електронних файлів з диску, який надано АТ «Державний ощадний банк України» 17.10.2024 на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2024.
3.2. 04.09.2023 ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 351.76 грн., що підтверджується випискою за договором б/н за період 04.09.2023, який надано АТ КБ «Приватбанк» 17.10.2024 на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2024.
3.3. 01.04.2024 ОСОБА_1 направлено на адресу ОСОБА_2 письмову вимогу про сплату боргу, яка повернута позивачу із зазначенням причин невручення "за закінченням терміну зберігання" (а.с.26,28-29).
IV. НОРМИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
4.1. Відповідно до частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
4.2. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 Цивільного кодексу України).
4.3. Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
4.4. Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (стаття 545 Цивільного кодексу України).
4.5. У статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
4.6. Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
4.7. Частинами 3 статті 12, та 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
4.8. Частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
5.1. Встановлено, що ОСОБА_1 у позовній заяві про стягнення коштів із ОСОБА_2 посилається на безпідставність набутих останнім коштів.
5.2. Матеріалами справи, зокрема наданими позивачем квитанціями (а.с.9-25), підтверджено, що в період з 17 березня 2023 року по 04 вересня 2023 року ОСОБА_1 здійснював платежи на банківські картки ОСОБА_2 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 на загальну суму 22 181,76 грн.
5.3. Разом з тим, судом встановлено, що у наданих позивачем квитанціях не вказано призначення платежів.
5.4. Так, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між сторонами правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не збігатися з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передання коштів у борг.
5.5. У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 зроблено висновок, що «письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права».
5.6. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
5.7. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), зазначено, що «положення статті 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі спростування презумпції правомірності правочину (скасування рішення нотаріуса) всі права, набуті сторонами правочину за ним, не повинні здійснюватися, а створені обов'язки та наслідки не підлягають виконанню».
5.8. Водночас, матеріали справи не містять та позивачем не надано договору у письмовій формі або розписки на підтвердження зобов'язання ОСОБА_2 повернути грошові кошти в загальній сумі 22 181,76 грн. відповідно до вимог статті 1046 Цивільного кодексу України.
5.9. Разом з ти, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
5.10. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
5.11. Європейський суд з прав людини зауважив, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v.UKRAINE, N 15123/03, §45, ЄСПЛ, 06.12 2007)
5.12. У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
5.13. Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах».
5.14. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
5.15. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
5.16. Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
5.17. Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
5.18. Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022св22), від 31 січня 2024 року у справі № 640/17086/18 (провадження № 61-6165св23).
5.19. Так, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
5.20. Суд зауважує, що позивач як на підставу позову посилався на те, що між сторонами була усна домовленість про надання грошових коштів у позику, яка порушена відповідачем згідно з нормами ЦК України, що регулюють умови виконання зобов'язань.
5.21. Водночас, суд приходить до висновку, що поведінка ОСОБА_1 щодо здійснення спірних грошових переказів ОСОБА_2 є суперечливою, оскільки позивач, усвідомлюючи відсутність зобов'язання, зокрема, фактично укладеного договору позики на заявлену у позові суму, добровільно, систематично, протягом тривалого часу здійснював перерахування відповідачу коштів без зазначення призначення платежу.
5.22. Суд враховує доктрину venire contra factum proprium щодо принципу добросовісності, за яким поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
5.23. Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Позивач, перераховуючи кошти відповідачу знав, що між ними відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок), а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа (позивач) вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків).
5.24. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 158/446/18 (провадження № 61-434св20).
5.25. Також, слід зазначити, що тягар доведення підстав позову в такій категорії справ покладено саме на позивача, який вважає, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю порушив права позивача та не вдається до повернення безпідставно набутих коштів за рахунок позивача.
5.26. Таким чином, з огляду на те, що ОСОБА_1 за відсутності обов'язку для сплати коштів систематично здійснював грошові перекази ОСОБА_2 у період з 17 березня 2023 року по 04 вересня 2023, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення грошових коштів в порядку ст. 1212 ЦК України, адже ОСОБА_1 вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, понесені судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного текст судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:
ОСОБА_1 ,
зареєстроване місце проживання за адресою:
АДРЕСА_1
РНОКПП НОМЕР_4
Відповідач:
ОСОБА_2 ,
фактичне місце проживання за адресою:
АДРЕСА_2
РНОКПП НОМЕР_2
Головуючий суддя Олена РОЖКОВА