Справа № 276/2611/24
Провадження по справі №2-а/276/35/24
27 грудня 2024 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.;
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №2/137 від 29.05.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, закривши справу про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що в постанові №2/137 вказано, що 01 травня 2024 року ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої йому належало з'явитися 06 травня 2024 року. Проте, у визначений час ОСОБА_1 не з'явився, про наявність поважних причин неявки не повідомив, а тому було направлено звернення до органів поліції про розшук та доставку його до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З вказаною постановою позивач не згоден, вважає її протиправною та необґрунтованою. Зазначив, що лише 14.11.2024 року він дізнався про фактичне існування оскаржуваної постанови № 2/137 від 29.05.2024 року, проте, не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, йому взагалі не було відомо про розгляд адміністративної справи, копії постанови не отримував. Протокол про адміністративне правопорушення у його присутності не складався, він не міг висловити а ні свої заперечення, а ні будь-які клопотання, надати письмові пояснення по справі, внаслідок чого був позбавлений реалізувати права, визначені ст. 2 КУпАП.
Крім того, редакція закону, якою передбачено положення, як підставу накладення адміністративного стягнення - частина 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення набула чинності лише 19.05.2024 року, тобто вже після нібито скоєння правопорушення. Відтак, при складанні постанови №2/137 та визначенні санкції за порушення ОСОБА_1 частини 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення були застосовані норми Закону, що не діяли на момент вчинення адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді від 04.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі з повідомленням сторін та встановлено відповідачу строк, до початку розгляду справи по суті, для подання відзиву на позовну заяву.
23.12.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначено, що уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання законодавства з питань військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, 01.05.2024 року здійснено оповіщення ОСОБА_1 про виклик шляхом вручення йому повістки, де датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено 06.05.2024 року. Позивач був зобов'язаний прибути за викликом для визначення призначення на особливий період. Проте у визначений час він не з'явився. Про наявність поважних причин неявки не повідомляв. Таким чином, своїми діями (бездіяльністю) позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. У зв'язку з цим, було направлено звернення до органів Національної поліції про розшук і доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 (від 06.05.2024 №2/1240) в порядку, передбаченому пунктом 56 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487. Наданий до матеріалів справи консультативний висновок спеціаліста є лише підтвердженням того, що позивач звертався до лікаря за консультація 06.05.2024 року, що не є поважною причиною неприбуття до ТЦК, окрім того, навіть маючи поважні причини неприбуття у визначений строк, не звільняє його від виконання зазначеного обов'язку в подальшому все ж прибути для визначення його призначення на особливий період. А таким чином, починаючи з 06.05.2024 року до моменту його виявлення, а саме 27.05.2024 року позивач постійно порушував Закон чим вчиняв триваюче правопорушення. На переконання відповідача, враховуючи, що позивачем вчинялось триваюче правопорушення, яке було виявлено 27.05.2024 року, що зафіксовано протоколом, тому позивач підлягає відповідальності на підставі Закону, який діяв станом на 27.05.2024. Крім того, протокол про адміністративну відповідальність відносно позивача складено у його присутності, в даному протоколі наявні письмові пояснення написані власноручно позивачем. Про дату, час і місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, про права й обов'язки встановлені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП позивачу було доведено, про що також зазначено в протоколі. Після ознайомлення з чим він власноручно підписався. А таким чином, був належним чином повідомлений про дату, час, місце розгляду справи. В матеріалах справи наявна заява позивача, в якій він просить розгляд справи проводити без його присутності. Інших заяв та клопотань про перенесення розгляду справи до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило, тому справу розглянуто у відсутність позивача. Під час складання протоколу та у зв'язку з поданням позивачем заяви про розгляд справи без його присутності, його було повідомлено про необхідність отримання копії постанови після 29.05.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, для отримання копії постанови позивач не прибував. В зв'язку з чим, у подальшому, вона була направлена засобами поштового зв'язку.
Разом з відзивом відповідачем було подано заяву про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов. В обгрунтування заяви зазначено, що у визначений судом строк, до 10.12.2024, представник відповідача, яка є єдиним працівником юридичного профілю, не зміг підготувати відзив, оскільки копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви отримано лише 09.12.2024, та через надмірне навантаження.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27.12.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, зазначені причини пропуску строку визнано поважними та поновлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
В судове засідання учасники справи не з'явились, подавши до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Суд ухвалив провести судове засідання за відсутності позивача та представника відповідача, у зв'язку з поданими клопотаннями сторін.
На підставі ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок довести правомірність свого рішення з використанням доказів, які були покладені в основу оскаржуваного рішення з обґрунтуванням висновків про правомірність своїх дій.
Згідно з ч. 3 ст. 79 КАС України, відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ( в редакції станом на 06.05.2024) громадяни України зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За змістом вказаних норм громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до уповноваженого органу у визначений строк.
Судом встановлено, що згідно з копією розписки ОСОБА_1 отримав 01.05.2024 виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06.05.2024 (а.сп.40). На виклик самостійно не з'явився, а тому щодо останнього ініційовано питання про його розшук і доставку до РТЦК, після чого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено звернення в ГУНП щодо доставлення ОСОБА_1 , як того, який вчинив адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП. про що свідчать копії рапортів та звернення від 14.05.2024 (а.сп. 40-41).
27.05.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не з'явився 06.05.2024 по повістці без поважних причин. В цьому ж протоколі зазначено письмові пояснення, згідно з якими ОСОБА_1 не з'явився через погіршення стану здоров'я, про що надав відповідну довідку.
Крім того, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 було ознайомлено про дату, час і місце розгляду справи, а саме о 10 год. 29.05.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним чином роз'яснено права й обов'язки, встановлені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та надано копію протоколу, про що свідчать його підписи в протоколі та розписка про виклик особи на розгляд справи про адміністративне правопорушення (а.сп. 37-38).
В матеріалах справи також наявна копія заяви позивача, в якій він просить розгляд справи проводити без його присутності із зазначенням, що своєї вини він не визнає.
Окрім цього, ОСОБА_1 надав уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_2 копію довідки МСЕК про встановлення йому з 12.06.2023 третьої групи інвалідності, а також консультаційного висновку спеціаліста, згідно з яким він 06.05.2024 звертався в КНП «Обласна клінічна лікарня ім. Гербачевського» Житомирської обласної ради до лікаря-невролога.
29.05.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийнято постанову №2/137 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою накладено на останнього штраф у розмірі 17000,00 гривень.
Вказана постанова мотивована тим, що 27.05.2024 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення облікових даних. 01 травня 2024 року ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої йому належало з'явитися 06 травня 2024 року. Проте, у визначений у повістці час ОСОБА_1 не з'явився, про наявність поважних причин неявки не повідомив, а тому притягнуто до адміністративної відповідальності.
З огляду на вказані обставини, які підтверджені матеріалами справи, суд визнає безпідставними твердження позивача про те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, йому не було відомо про розгляд адміністративної справи, що протокол про адміністративне правопорушення у його присутності не складався, він не міг висловити а ні свої заперечення, а ні будь-які клопотання, надати письмові пояснення по справі, внаслідок чого був позбавлений реалізувати права, визначені ст. 2 КУпАП. Зазначене спростовується відповідними доказами.
Також суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , в порушення приписів ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції станом на 06.05.2024), не виконав свого обов'язку з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У свою чергу, суд не вважає поважною причиною неявки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 - звернення в КНП «Обласна клінічна лікарня ім. Гербачевського» Житомирської обласної ради до лікаря-невролога за консультацією, оскільки це не є об'єктивною та непереборною обставиною, що перешкоджає йому з'явитися за викликом протягом робочого дня в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Слід також врахувати, що 06 травня 2024 року ОСОБА_1 не перебував на стаціонарному лікуванні та не був тимчасово непрацездатним через хворобу, про що відсутні належні та допустимі докази.
Разом з тим, згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
При складенні постанови №2/137 та визначенні санкції за порушення ОСОБА_1 частини 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення були застосовані норми Закону, що не діяли на момент вчинення адміністративного правопорушення.
Так, зі змісту Постанови № 2/137 вбачається, що ОСОБА_1 не з'явився 06 травня 2024 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до резолютивної частини Постанови №2/137, ОСОБА_1 було визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, редакція закону, якою передбачено положення, як підставу накладення адміністративного стягнення - частина 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення набула чинності лише 19.05.2024 року, тобто вже після скоєння ОСОБА_1 правопорушення.
Відповідно до положень статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Тобто, при складанні Постанови №2/137 та визначенні санкції за порушення ОСОБА_1 частини 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення були застосовані норми Закону, що не діяли на момент вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 вчинено триваюче правопорушення, яке було виявлено 27.05.2024 року, що зафіксовано протоколом, а тому позивач підлягає відповідальності на підставі Закону, який діяв станом на 27.05.2024. Так, згідно рапортів головного спеціаліста відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 та начальника відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14 травня 2024 року, службовими особами ініційовано питання про розшук і доставку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з його неявкою за викликом, після чого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено звернення в ГУНП щодо доставлення ОСОБА_1 , як того, який вчинив адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП (а.сп.40-41).
Відтак, суд приходить до висновку, що дії відповідача по винесенню постанови є незаконними, оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог закону, а тому вона, на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
На підставі ст. 19 Конституції України, керуючись ст.ст.7, 9, 23, 213, 251, 280 КУпАП, ст. ст.2, 77, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №2/137 від 29.05.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ,; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя А.М. Збаражський